Справа № 761/30985/14-ц
Провадження №2/761/968/2015
Іменем України
28 січня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Маліновської В.М.
при секретарі: Лазоришинець К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про стягнення страхового відшкодування, внаслідок ДТП, -
В жовтні 2014 року Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий альянс» (Відповідач, ПрАТ «Європейський страховий альянс») про стягнення страхового відшкодування, внаслідок ДТП.
Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що 23 квітня 2013 року Донецькою дирекцією ПрАТ «Європейський страховий альянс» був виданий Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/0896646 ККП «Донецькміськтепломережа», за яким було забезпечено вантажний автомобіль ЗІЛ-130, держ. № НОМЕР_1, який належить вказаному підприємству. Під час дії полісу, 30.06.2013р. стався страховий випадок, а саме ДТП, винним у скоєнні якого згідно постанови Калінінського районного суду м. Донецька від 23.07.2013р. по справі № 253/5233/13п було визнано водія ОСОБА_3, який керував вказаним автомобілем і за що ОСОБА_3 було піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. У даному ДТП було пошкоджено автомобіль ГАЗ-3302, держ.№ НОМЕР_2, який належить Позивачу. Після настання страхового випадку, Позивач звернувся до Відповідача, яким було прийнято рішення від 25.10.2013р. № 822/13/50/ЦВ04/01/0 щодо виплати Позивачу страхового відшкодування у розмірі 24 312,00 грн., яке до цього часу не виплачене. Враховуючи викладене, Позивач просив стягнути з Відповідача на свою користь: - суму страхового відшкодування у розмірі 24 312,00 грн., - суму інфляційних нарахувань у розмірі 3 330,76 грн., - 3% річних у розмірі 639,94 грн., - суму моральної шкоди в розмірі 4 000,00 грн., та покласти на Відповідача судові витрати, які складаються з: - судового збору у сумі 526,43 грн., - витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката у сумі 4 000,00 грн.
Відповідач подав суду заперечення проти позову (а.с.21-23), в яких заперечив проти позовних вимог, зважаючи на те, що 23.04.2013р. між Товариством в особі Донецької філії та КПП «Донецькміськтепломережа» був укладений Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/0896646, згідно якого забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «ЗІЛ-130», д.н. НОМЕР_1. 30.04.2013р. сталась ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу та автомобіля ГАЗ-3302 д.н. НОМЕР_2. Відповідно до Положення про Донецьку Дирекцію ПрАТ «Європейський страховий альянс», затвердженого Протоколом № 1 загальних зборів акціонерів від 27.01.2011р., Донецька дирекція є відокремленим структурним підрозділом Відповідача, за своїм юридичним статусом є філіалом Товариства, має самостійний баланс, поточні та інші рахунки у банківських установах тощо. Всі матеріали страхової справи № 822/13/50/ЦВ04/01/0 та інформація щодо виплати страхового відшкодування знаходиться в Донецькій дирекції Товариства, проте, через проведення АТО, Товариство не має змоги надати вичерпну відповідь щодо повноти комплекту документів наданих Позивачем до Донецької Дирекції, які необхідні для прийняття рішення та виплати страхового відшкодування. Щодо вимог Позивача про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу, Відповідач вважає, що такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки Позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру тощо, а щодо витрат на правову допомогу, так позивачем не надано доказів та розрахунку погодинної участі адвоката у судовому засіданні, водночас, витрати за надання консультацій та підготовку позовної заяви відшкодуванню не підлягають. Щодо позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у вигляді 3% річних та інфляційних витрат, Відповідач зазначив, що згідно ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають лише ті виплати, які не мають разового характеру, в той час, як виплата страхового відшкодування навпаки носить разовий характер. Окрім того, в ряді законодавчих актів передбачено як наслідок порушення зобов'язання сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення зобов'язання, а тому такий вид санкції як 3% річних не застосовується.
В судовому засідання представник Позивача - ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник Відповідача - Мельник О.П. проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні.
Заслухавши представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається з постанови Калінінського районного суду м. Донецька від 23 липня 2013 року, 30.04.2013р. приблизно о 14.30 годині ОСОБА_3, керуючи автомобілем ЗІЛ 130 КС 2561 д/н НОМЕР_1 по вул. 50 ГВ. Дівізії, 10 у м. Донецьку в порушення п. 10.1 ПДР України, водій при зміні напрямку руху не переконався в безпеці маневру та скоїв ДТП зіткнення з автомобілем ГАЗ 3302 д/н НОМЕР_2, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. ОСОБА_3 визнано винним у порушенні ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу на користь держави у розмірі 340,00 грн. (а.с.8).
В позовній заяві Позивач зазначив, що він достовірно знав про те, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_3 був забезпечений згідно Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий поліс № АС/0896646), укладеного між Донецькою Дирекцією ПрАТ «Європейський страховий альянс» та ККП «Донецькміськтепломережа» (а.с.7).
Позивач зазначив, що після ДТП Позивач 23.05.2013р. він звернувся до Відповідача з Повідомленням потерпілої особи про подію з транспортним засобом (ТЗ) від 22.05.2013р. (а.с.36), яка була направлена на адресу ПрАТ «Європейський страховий альянс» у м. Києві, та отримане останнім 27.05.2013р., що підтверджується зворотнім повідомленням по вручення поштового відправлення (а.с.37).
Листом від 06.07.2013р. № 1792/13 Відповідач просив Позивача надати належним чином завірену постанову Калінінського районного суду м. Донецька із зазначенням в ній, що остання набрала законної сили з підписом судді та мокрою гербовою печаткою (а.с.38). Позивач зазначив, що після отримання вказаного листа Відповідача, та після отримання належним чином завіреної копії постанови Калінінського районного суду м. Донецька від 23.07.2013р., він надіслав її на адресу Відповідача.
Листом від 17.12.2013р. № 403/13 Донецької Дирекції ПрАТ «Європейський страховий альянс» Позивача було повідомлено, що згідно поданої ним заяви з приводу ДТП, що відбулось 30.04.2013р. у відповідності до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прийнято рішення про виплату Позивачу страхового відшкодування згідно поданої заяви у розмірі 24 312,10 грн. (а.с.9).
Листом від 26.02.2014р. № 426/14 Донецької Дирекції Відповідача, Позивача повідомлено, що рішення щодо виплати страхового відшкодування було прийняте 25.10.2013р. 822/13/50/ЦВ04/01/0 у сумі 24 312,10 грн. після отримання від ОСОБА_1 заяви на виплату страхового відшкодування із зазначенням реквізитів для виплати в терміни до 30.06.2014р. (а.с.10).
В матеріалах справи не міститься доказів, які б підтверджували повну чи часткову сплату Донецькою Дирекцією ПрАТ «Європейський страховий альянс» суми страхового відшкодування згідно прийнятого рішення від 25.10.2013р. 822/13/50/ЦВ04/01/0 у сумі 24 312,10 грн.
Згідно п.1.1. Положення про Донецьку Дирекцію Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс», затвердженого Протоколом № 1 Загальних зборів акціонерів від 27.01.2011р. (а.с.24-29) Донецька Дирекція приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» є відокремленим структурним підрозділом Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (далі - Товариство). Дирекція діє від імені Товариства в межах повноважень, наданих їй Статутом, чинним законодавством України та цим Положенням. Дирекція за своїм юридичним статусом є філіалом Товариства.
Водночас, згідно п.п.3.2., 3.4. Положення, визначено, що Дирекція не є юридичною особою за законодавством України, проте, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки у банківських установах, круглу печатку із своїм найменуванням українською мовою, штампи, фірмові бланки з реквізитами Товариства та Дирекції.
Разом з тим, Дирекція визначає та виплачує страхові суми і страхове відшкодування в порядку, встановленому Положеннями та інструкціями в Товаристві, у межах встановлених лімітів (п.4.1.10 Положення).
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.
З наведеного вбачається, що відповідальність за дії філій, представництв і їх посадових осіб несе юридична особо, яка утворила ці філії і представництва. Водночас, відповідно до п.3.3. Положення визначено, що за зобов'язаннями Дирекції відповідає Товариство усім належним йому на праві власності майном, на яке відповідно до чинного законодавства України може бути звернено стягнення.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою(п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України).
Пленум Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.16 Постанови від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зокрема, зазначив, що відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).
Відповідно до п.9.4 статті 9 Закону чітко визначено, що страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
За ст. 6 даного Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. (п.9.1 ст.9 Закону).
Пунктом 9.2 статті 9 Закону, в редакції, що діяла на час укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АС/0896646, передбачалось, що обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000,00 гривень на одного потерпілого.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. (п.22.1 ст. 22 Закону).
Згідно зі ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як вбачається з Листа Донецької Дирекції ПрАТ «Європейський страховий альянс» від 17.12.2013р. № 403/13 та від 26.02.2014р. № 426/14 сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті Позивачу становить 24 312,10 грн.
Отже, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як водія забезпеченого транспортного засобу на час вчинення ДТП була застрахована в Донецькій Дирекції ПрАТ «Європейський страховий альянс» згідно полісу № АС/0896646, а добровільного відшкодування завданої ним шкоди майну Позивача не проведено, водночас, Відповідачем не надано доказів про сплату його філією - Донецькою Дирекцією ПрАТ «Європейський страховий альянс» Позивачу суми страхового відшкодування за страховим випадком від 30.04.2013р., суд приходить до висновку, що сума страхового відшкодування в розмірі 24 312,10 грн., яка була визначена Відповідачем, підлягає стягненню на користь Позивача з Відповідача - ПрАТ «Європейський страховий альянс».
Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача суми інфляційних нарахувань в сумі 3 330,76 грн. та 3% річних в сумі 639,94 грн. за період з 12.11.2013р. по 29.09.2014р., суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Пунктом 36.5 ст.36 Закону передбачено за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Згідно зі статтями 525, 526 КПК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 35 Закону визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.
До заяви додаються: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).
За п. 36.2. ст. 36 Закону Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Виходячи з наведеного вбачається, що страховик не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі їх обгрунтованості прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження дати подання Позивачем заяви про страхове відшкодування разом з усіма необхідними документами, а тому неможливо встановити кінцевий термін виконання Відповідачем свого обов'язку щодо виплати суми страхового відшкодування Позивачу, і як наслідок неможливо встановити дату, починаючи з якої Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, та може нести відповідальність відповідно до ст. 625 ЦК України.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.10 ЦПК України).
За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, позов в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних нарахувань в сумі 3 330,76 грн. та 3% річних в сумі 639,94 грн. задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог в частині відшкодування позивачу моральної шкоди в сумі 4 000,00 грн., слід зазначити наступне.
Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому, у відповідності з п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно вимог, ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
З урахуванням обставин справи, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди, зокрема щодо заподіяння Відповідачем Позивачу моральної шкоди в зв'язку із затримкою виплати страхового відшкодування, протиправності дій відповідача та наявності причинного зв'язку між моральною шкодою заподіяною позивачу і протиправними діяннями відповідача, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах.
В частині стягнення з відповідача понесених Позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 4 000,00 грн., сплачених позивачем, суд зазначає наступне.
Положеннями частини першої ст. 84 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Однак, відповідно до положень ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
Згідно п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» особа, яка надає правову допомогу, не є особою, яка бере участь у справі, а належить до інших учасників цивільного процесу, а тому вона не може бути її представником, і в ході розгляду справи має лише ті права, які зазначені в ч. 2 ст. 56 ЦПК України.
В матеріалах справи міститься Договір № 25/09-14 від 25.09.2014р. про надання правової допомоги, укладеного між Позивачем та адвокатом ОСОБА_6 (а.с.11), згідно п.1.1. якого визначено, що Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виконувати необхідну Замовнику правову допомогу, яка включає в себе всі види адвокатської діяльності, передбачені ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яка включає в себе підготовку позовної заяви та участь в судових засіданнях при розгляді Шевченківським районним судом м. Києва справи про стягнення з ПрАТ «Європейський страховий альянс» страхового відшкодування у зв'язку з ДТП.
На виконання Договору № 25/09-1 від 25.09.2014р. Позивачем було сплачено на користь адвоката ОСОБА_6 4 000,00 грн., що підтверджується квитанцією від 29.09.2014р. (а.с.13).
Відповідно до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Як вбачається з журналу судового засідання від 26.11.2014р. (а.с.30-31) адвокат ОСОБА_6 надавав правову допомогу Позивачу у судовому засідання протягом 25 хвилин - з 16:43:06 до 17:08:58. В подальшому інтереси Позивача в судових засіданнях представляв представник - ОСОБА_4 згідно довіреності від 27.0.2015р., посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованої в реєстрі за № 59 (а.с.33), який не був залучений судом як адвокат або інший фахівець в галузі права.
Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином, суд дійшов висновку, що на користь Позивача з Відповідача слід стягнути компенсацію витрат на правову допомогу в розмірі 40 відсотків встановленої Законом України «Про Державний Бюджет України на 2014 рік» мінімальної заробітної плати у місячному розмірі (1 218,00 грн.) за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, з урахуванням фактичного часу судового засідання на якому був присутній адвокат ОСОБА_6, в сумі 203,00 грн. (1 218,00*40%/60*25).
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з урахуванням мінімальної ставки судового збору за майнову вимогу згідно Закону України «Про судовий збір» суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 203,00 грн, які сплачено позивачем за подання позову до суду, виходячи із суми позовних вимог, які задоволено судом.
На підставі ст.ст. 6, 9, 12, 22, 28, 29, 34, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1188, 1192, 1194 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про стягнення страхового відшкодування, внаслідок ДТП - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 24 312,10 грн..
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 203,00 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: