Справа № 755/24751/14-ц
"11" лютого 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді: БАРТАЩУК Л.П.
при секретарях: Ізвольській С.С., Івіній М.Ю.
за участю:
прокурорів Хомюк О.В., Дашкевич К.В.
позивача ОСОБА_1
представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника третьої особи 1 - ОСОБА_4
представника третьої особи 2 - Кушніра С.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_6, треті особи ОСОБА_7, Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкоди у користуванні житловим приміщенням, -
Прокурор Дніпровського району м. Києва звернувся з позовом в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, в якому просить вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_2, та зобов'язати відповідача - ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні зазначеною квартирою.
Підстави звернення до суду з даним позовом прокурор обґрунтовує наступним.
04.08.2014р. до прокуратури Дніпровського району м. Києва надійшло письмове звернення неповнолітньої ОСОБА_1 про неможливість користування нею житловим приміщенням через перешкоди, створені ОСОБА_6, який є колишнім чоловіком її матері ОСОБА_7 та її вітчимом.
Мати неповнолітньої ОСОБА_1 - ОСОБА_7 є інвалідом ІІ групи, батько ОСОБА_1 позбавлений батьківських прав.
За наявності наведених вище обставин, які свідчать про неможливість особи самостійно захистити свої права, з підстав, передбачених ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 45, 46 ЦПК України прокурор звернувся з позовом в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 на захист її законних прав на житло.
Позовні вимоги по суті обґрунтовані тим, що з 04.11.2004 року неповнолітня ОСОБА_1 вселилася в квартиру АДРЕСА_2, як член сім'ї співвласника квартири - її матері ОСОБА_7, була зареєстрована у вказаній квартирі за згодою всіх співвласників квартири, у тому числі, й відповідача ОСОБА_6
У вказаній квартирі ОСОБА_1 прожила чотири роки - до розлучення її матері з вітчимом, після чого вона, її мати та її рідний брат - син відповідача були вимушені змінити місце проживання.
31.07.2014 р., відповідно до Договору дарування ? частки квартири, за яким мати ОСОБА_1 - ОСОБА_7 подарувала належну їй частку в квартирі АДРЕСА_2 неповнолітня ОСОБА_1 стала співвласником вказаної квартири.
В квартирі АДРЕСА_2 проживає тільки відповідач ОСОБА_6, який категорично відмовив ОСОБА_1 у доступі до квартири, змінив замки у вхідних дверях та відмовляється давати будь-які пояснення.
Оскільки відповідачем порушуються права ОСОБА_1 на житло, власність, на користування житловим приміщенням, ці порушення тривали на час звернення прокурора з даним позовом до суду, коли ОСОБА_1 була неповнолітня, та тривають на час розгляду справи, коли ОСОБА_1 досягла повноліття, підтримавши пред'явлений в її інтересах позов, прокурор в судовому засіданні просив позов задовольнити.
В судовому засіданні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, якій ІНФОРМАЦІЯ_4. виповнилося 18 років, заявила про підтримання заявленого в її інтересах прокурором позову, про що надала суду письмову заяву і пояснила, що доступу до житла вона як не мала, так і не має, оскільки відповідач як чинив, так і чинить їй перешкоди у користуванні квартирою.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні з підстав, наведених у письмових запереченнях, зокрема, зазначили, що право власності ОСОБА_1 на ? частину квартири є оспорюваним, це є предметом розгляду справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору дарування; квартира АДРЕСА_2 не була об'єктом спільної часткової власності, а була спільним сумісним майном подружжя; вселення ОСОБА_1 до квартири, в якій з 2008 року не проживає її мати ОСОБА_7, не відповідатиме її інтересам, оскільки неповнолітні особи мають проживати зі своїми батьками.
Третя особа - ОСОБА_7 та її представник в судовому засіданні підтримали позов, просили його задовольнити. ОСОБА_7 пояснила, що ОСОБА_1 є її донькою від першого шлюбу, з 2002 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, від якого народила сина ОСОБА_8. За час шлюбу нею з ОСОБА_6 у спільну часткову власність була придбана квартира АДРЕСА_2. Частки співвласників були визначені наступним чином: ? частина квартири належить їй ; ? частина квартири - відповідачу ОСОБА_6, а ? частина - їх спільній дитині ОСОБА_8, що прямо передбачено договором купівлі-продажу квартири від 14.10.2004р. При цьому, під час оформлення договору вони з чоловіком домовилися, що ? частину квартири в майбутньому ОСОБА_7 подарує своїй доньці ОСОБА_1, а відповідач належну йому ? частку квартири подарує їх спільному синові. Після розірвання шлюбу їх відносини з ОСОБА_6 погіршилися, відповідач проживає в квартирі один і вважає, що ніхто, крім нього, не вправі користуватися житлом.
Представник третьої особи - Служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації в судовому засіданні підтримав позов, просив його задовольнити з підстав порушення житлових прав ОСОБА_1, права власності, підтвердив створення їй перешкод відповідачем у користуванні житлом, у доступі до квартири.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності та взаємозв'язку, судом встановлено наступне.
Мати неповнолітньої на час звернення до суду ОСОБА_1 - ОСОБА_7 та колишній вітчим дитини - ОСОБА_6 з 05.06.2002 року до 13.08.2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
Від цього шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_6 мають спільну дитину - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.
За час шлюбу вони придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. ст. 355, 356 ЦК України майно, яке знаходиться у власності двох або більше осіб - співвласників, належить їм на праві спільної власності і є їх спільним майном.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві спільної власності є спільною частковою власністю, а без визначення часток - спільною сумісною власністю (ч. 1 ст. 356, ч. 1 ст. 368 ЦК України).
Договором купівлі-продажу від 14.10.2004 року (п. 1) були визначені частки покупців таким чином: ? частка квартири - позивачу ОСОБА_6, ? частка - відповідачу-1 ОСОБА_7.), ? частка - їх неповнолітньому сину ОСОБА_8
Частки співвласників зареєстровані в Київському БТІ, а згодом - в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, де зазначено, що квартира є об'єктом спільної часткової власності.
З наявної в матеріалах справи довідки за формою №3, виданої ЖРЕО - 408 від 07.08.2014р. убачається, що ОСОБА_1 була зареєстрована в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, як дочка ОСОБА_9 з 04.11.2004 року та з того часу є зареєстрованою у вказаній квартирі.
Як визнається сторонами, після розірвання шлюбу ОСОБА_7 зі своєю донькою ОСОБА_1, сином ОСОБА_10 переїхали до іншого помешкання і проживали за адресою: АДРЕСА_4, а ОСОБА_6 залишився проживати у квартирі за адресою: м. Київ,, АДРЕСА_2.
Відповідно до Договору дарування ? частки квартири від 31.07.2014р., ОСОБА_7 подарувала своїй доньці ОСОБА_1 належну їй на праві власності ? частку квартири за адресою: АДРЕСА_1.
Право власності ОСОБА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується витягом з Реєстру.
На даний час в квартирі АДРЕСА_3 фактично проживає лише відповідач ОСОБА_6, який не допускає ОСОБА_11 до зазначеної квартири, категорично відмовляє ОСОБА_11 як у доступі до належної їй частки квартири, так і створюючи перешкоди у користування житловим приміщенням у квартирі, на яке вона має право з 04.11.2004 року.
Факт створення відповідачем у користуванні житлом підтверджується наданими суду доказами: повідомленнями Дніпровського РУ ГУМВС України про розглянуті заяви матері ОСОБА_1 - ОСОБА_9, заявами про створення перешкод, актом обстеження житлово-побутових умов сім'ї від 06.08.2014р. Служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, письмовими поясненнями самого відповідача.
Відповідно до положень ст. 47 ,- кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Згідно зі ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 316 ЦК України) особа здійснює право власності на річ (майно) відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно положень ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею ст. 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Згідно зі ст. 155 Житлового кодексу Української PCP , - власник квартири чи її частки не може бути позбавлений права користування своїм житловим приміщенням, крім випадків, передбачених законодавством.
При цьому, відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Оскільки відповідач створює перешкоди ОСОБА_1 щодо реалізації нею права користування житловим приміщенням (яке її належить з 04.11.2004 року), а також перешкоджає їй у здійсненні права власності на належну їй ? частину квартири (з 31.07.2014р.), порушуючи конституційне право особи на житло та право власності, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 33, 41, 47 Конституції України, ст. 155 ЖК УРСР, ст. ст. 316-319, 321, 358 Ц України, ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 208-209, 212-215, 218, 222, 223, 294 ЦПК України, суд, -
Позов прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_6, треті особи ОСОБА_7, Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкоди у користуванні житловим приміщенням - задовольнити.
Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_2
Зобов'язати ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_2.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва протягом десяти днів після його проголошення в судовому засіданні, а учасниками судового розгляду, які не були присутні під час проголошення рішення, протягом десяти днів з дня отримання його копії.