10 лютого 2015 р. м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю учасників судового провадження:
прокурора відділу прокуратури Чернівецької області ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12014260120000520 щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.1 КК України,-
Вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 08 грудня 2014 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.1 КК України і йому призначено покарання із застуванням ст.69 КК України у виді трьох років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 до набрання вироку законної сили залишено у виді тримання під вартою. Строк відбування покарання йому вирішено обчислювати з 02 жовтня 2014 року.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 98 грн. 28 коп. процесуальних витрат за проведення судових експертиз.
Вирішено долю речових доказів.
На цей вирок обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити оскаржуваний вирок та звільнити його від відбування покарання на підставі ст.75 КК України.
При цьому апелянт посилався на те, що вирок суду є не зовсім справедливим, оскільки йому призначено надто суворе покарання. Вказував, що судом хоча і були враховані обставини, які пом'якшують призначене покарання, але не в достатній
провадження №11кп/794/54/15 р. головуючий у 1 інстанції ОСОБА_8
категорія ст.121 КК України доповідач ОСОБА_9
мірі. Вважає, що судом не враховано те, що тілесне ушкодження він спричинив ОСОБА_10 , перебуваючи в стані шоку та самооборони, так як на той момент йому здалось, що останній буде його бити. Ще апелянт зазначав, що по місцю проживання він характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, він дуже жалкує про скоєне та кається.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника, які просили задовольнити подану апеляційну скаргу, посилаючись на обставини, що наведені в ній, прокурора, яка просила відмовити в задоволенні апеляційних вимог, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апелянта, колегія суддів вважає, що вимоги апелянта безпідставні і в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
Судом першої інстанції встановлено, що 02.10.2014 р., приблизно о 20 год., ОСОБА_7 знаходячись по місцю свого проживання в с. Зелений Гай Новоселицького району та перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в ході словесної суперечки із зятем ОСОБА_10 умисно наніс йому один удар кухонним ножем в живіт, чим заподіяв останньому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді різаної рани передньої черевної стінки, різаних ушкоджень тонкого кишківника.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Тому колегія суддів не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин і не наводить доводи на підтвердження тих висновків, які не оспорено в апеляційній скарзі.
Так, обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та вказав, що під час словесної суперечки з ОСОБА_10 він злякався, що між ним та останнім виникне бійка та схопивши ніж вдарив останнього в живіт.
З показань потерпілого ОСОБА_10 вбачається, що відпочиваючи вдома він почув крики ОСОБА_7 , він попросив його піти виспатися, оскільки останній перебував в стані алкогольного сп'яніння, однак у відповідь відчув удар ножем в живіт.
З показань обвинуваченого та потерпілого вбачається, що ніяких погроз фізичної розправи та застосування сили з боку потерпілого по відношенню до обвинуваченого не було, а припущення обвинуваченого про те, що ОСОБА_10 буде його бити, не дають підстав вважати, що ОСОБА_11 знаходився стані шоку та самооборони.
А тому твердження обвинуваченого про те, що він заподіяв тілесне ушкодження потерпілому, перебуваючи в стані шоку та в ході самооборони є надуманим, не відповідає дослідженим в суді доказам і показанням самого обвинуваченого, даних ним в судовому засіданні.
Що стосується призначеного обвинуваченому покарання, колегія суддів вважає, що воно призначено йому відповідно до вимог ст.65 КК України.
Так, при призначенні ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, в тому числі і ті, на які вказав обвинувачений в поданій скарзі. Зокрема, суд врахував щире каяття обвинуваченого, сприяння в розкритті злочину та примирення з потерпілим, і обґрунтовано визнав ці обставини такими, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і з урахуванням даних про особу винного, прийшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ст.121 ч.1 КК України. Твердження апелянта про те, що судом не враховані в повній мірі всі пом'якшуючі покарання обставини, не відповідає дійсності.
Враховуючи, що ОСОБА_7 вчинив умисний тяжкий злочин проти особи в стані алкогольного сп'яніння, раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень на ґрунті пияцтва, (т.1 а.с.58), колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
Підстав для зміни вироку та звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області,-
В задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 - відмовити, а вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 08 грудня 2014 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в порядку касаційного провадження до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_7 в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий ОСОБА_9
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
Копія вірна: суддя