Справа № 629/335/15-к
Номер провадження 1-кп/629/109/15
11.02.2015 р. м. Лозова
Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді: ОСОБА_1 , за участю секретаря: ОСОБА_2 , за участю прокурора : ОСОБА_3 , обвинуваченого: ОСОБА_4 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Лозівського міськрайонного суду в Харківській області матеріали справи за обвинувальним актом по кримінальному провадженню № 12015220380000049 від 06.01.2015 року за підозрою: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Харківської обл., українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, розлученого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
1) 06.08.1993 року Лозівським міським судом Харківської області за ч.3 ст.140 КК України, до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. 45 КК України до 2 років;
2) 22.07.1994року Лозівським міським судом Харківської області за ст.ст.17-140 ч.2 , 145 ч.1,140 ч.2, 43 КК України, до 3 років позбавлення волі,
3) 03.02.1998 року Лозівським міським судом Харківської області за ст.ст.140 ч.2,3, 213 ч.3 КК України, до 3 років 6 місяців позбавлення волі,
4) 13.02.2003 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ст.185 ч.3 КК України, до 3 років позбавлення волі,
5) 05.03.2003року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ст.ст.309 ч.1, 70 ч.4 КК України, до 3 років позбавлення волі, звільненого умовно достроково 10.03.2005 року строком на 10 місяців 18 днів,
6) 27.05.2008 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ст.ст.185 ч.3, 309 ч.2, 70 ч.1 КК України, до 4 років позбавлення волі, звільненого умовно достроково 03.09.2010 року строком на 1 рік 3 місяці 2 дні,
7) 21.05.2012 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ст.ст.15 ч.2, 185 ч.2 , 68 ч.3 КК України, до арешту на 3 місяці,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 317 КК України,-
Органом досудового розслідування згідно обвинувального акту від 29 січня 2015 року, затвердженого старшим прокурором Лозівської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3 , обвинувачується ОСОБА_4 в тому, що він з кінця серпня 2014 року по 14.01.2015 року, точну дату в ході досудового розслідування не встановлено, маючи умисел на надання приміщення для незаконного виготовлення та вживання наркотичних засобів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , з періодичністю 1 раз на місяць надавав приміщення будинку для виготовлення та вживання наркотичних засобів раніше знайомим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Так, 14.01.2015 року ОСОБА_4 домовився з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про надання їм приміщення свого будинку за вищевказаною адресою для незаконного виготовлення та вживання наркотичного засобу «електрички». 14.01.2015 року вдома у ОСОБА_4 за вищевказаною адресою, та надав їм з цією метою приміщення. 14.01.2015 було проведено огляд домоволодіння, в ході якого були вилучені медичні шприці та предмети для виготовлення наркотичних засобів, згідно висновку експерта № 62 від 23.01.2015 року вилучене є особливо небезпечним наркотичним засобом - дезоморфіном вагою 0,0009 грам.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 317 КК України, тобто надання приміщення для незаконного виготовлення та вживання наркотичних засобів.
Зазначений обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування, розпискою ОСОБА_4 про отримання копії акта та реєстру надійшов до суду 02.02.2015р. (1-8)
Ухвалою суду від 03.02.2015 року справу призначено до підготовчого судового засідання на 11.02.2015р. (а.с.10).
Вивчивши матеріали, які надійшли від прокурора, вислухавши думку прокурора, який наполягав на призначенні судового розгляду, так як порушень чинного законодавства не має, обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне направити обвинувальний акт з доданими до нього реєстром матеріалів досудового розслідування та розпискою прокурору, так як він не відповідає вимогам КПК України, а саме:
Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, однак, на думку суду, вони порушені з боку слідчого та прокурора.
Згідно ч.2 ст.9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, однак, як вважає суд, дані вимоги Закону слідчим та прокурором не виконані належним чином, що не суперечить вимогам ст.ст.36,39.40,55,56,95,96,284 КПК України і це є гарантією права на захист своїх законних інтересів під час судового розгляду справи обвинуваченого ОСОБА_4 та інших зацікавлених осіб.
Суд зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акту додається реєстр матеріалів досудового розслідування, який згідно ч. 2 ст. 109 КПК України повинен відображати хід і проміжні результати досудового розслідування, використані в розслідуванні джерела доказів, а тому в ньому обов'язково повинні міститися в хронологічному порядку дані про кожну процесуальну дію, проведену під час досудового розслідування.
Отже за статтею 291 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування є невід'ємною частиною, додатком до обвинувального акту.
Реєстр, доданий до обвинувального акту, не містить відомостей про здійснення всіх процесуальних дій й часу їх проведення, прийнятих процесуальних рішень та їх реквізитів. При цьому, всупереч вимогам КПК України, внесення відомостей до реєстру здійснено без дотримання вимог ч. 2 ст. 109 КПК України без чіткого розмежування в реєстрі відповідної процесуальної дії або прийнятого процесуального рішення в тій певній послідовності, що встановлений в КПК України.
Відповідно до п. 1;2 ч.2 ст.109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити:
1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення;
2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування.
Однак, в реєстрі матеріалів досудового розслідування:
- у п.1 розділу 1 не зазначено, які саме відомості внесено до ЄРДР 06.01.2015р.;
- у п. 12 розділу 1 не зазначено час проведення дії, а саме повідомлення про завершення досудового розслідування;
- у п. 2 розділу 2 не зазначено дату ухвалення рішення, а саме висновку експерта № 62 від 23.01.2015р.;
- всупереч вимогам ч.6 ст.214 КПК України, прокурора повідомлено про початок досудового розслідування лише 14.01.2015р., тобто через 8 днів після внесення відомостей до ЄРДР, а призначено старшим прокурором ОСОБА_3 06.01.2015 року, а також відсутнє процесуальне рішення щодо призначення даного прокурора, коли та ким;
- не вказано процесуальне рішення на підставі якого 14.01.2015 року проведено огляд місяця події за адресою м. Лозова, с. Домаха, провулок Чапаєва ,7, відповідно до вимог ст.ст.234,237 КПК України, та Конституції України,
- відсутні відомості про проведення таких процесуальних дій, як повідомлення підозрюваного про процесуальні права та обов'язки та вручення йому про це відповідних пам'яток (ст. 42 КПК України), надання копій обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування обвинуваченому; всі й повні дані найменування та часу проведення процесуальних дій;
- відсутні відомості про повідомлення ОСОБА_4 про підозру за ст. 317 ч.1 КК України (про підозру повідомлено ОСОБА_8 );
- відсутні відомості про ознайомлення підозрюваного з постановою про призначення хімічної експертизи та результатом проведеної експертизи.
Крім того, в реєстрі зазначено про доручення надати доступ до матеріалів кримінального провадження та про складення слідчим обвинувального акту 16.01.2015р., тобто до проведення в ході досудового розслідування всіх процесуальних дій та всіх процесуальних рішень, а саме : допиту свідків 28.01.2015 р., підозрюваного 29.01.2015 р., повідомлення про завершення досудового розслідування підозрюваному 29.01.2015 р., ознайомлення з матеріалами досудового розслідування підозрюваного 29.01.2015 р., визнання та приєднання речових доказів 28.01.2015р., повідомлення про підозру 29.01.2015р.. ( а.с.4-6). Однак, з самого обвинувального акту вбачається, що його складено та затверджено 29.01.2015р., тобто є розбіжності в датах складення та затвердження обвинувального акту.
(а.с.4-7).
Суд вважає, що вимоги ст.109 КПК України є гарантією права на захист своїх законних інтересів під час судового розгляду справи обвинуваченого ОСОБА_4 , а вони не виконані належним чином ні слідчим, ні прокурором.
Згідно ч. 3 ст. 283 КПК України, відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Однак, всупереч вимог ч. 3 ст. 283 КПК України, реєстр не містить даних про внесення прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про закінчення досудового розслідування, що свідчить про недодержання прокурором положень щодо форми закінчення досудового розслідування, як обов'язкової стадії кримінального провадження.
Відповідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
При цьому суд вважає, що стаття 34. Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року з подальшими змінами та доповненнями , чітко вказує , що прокурор, який бере участь в розгляді справ у судах, додержуючи принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки
закону, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановленню судових рішень, що ґрунтуються на законі, на думку суду прокурором вони не виконані належним чином, що є неприпустимим.
Також суд вважає, що вимоги, які згідно КПК України повинні бути дотримані при передачі кримінального провадження до суду, передбачені ст.ст.291-293 КПК України, які регламентують не тільки зміст обвинувального акту, але й необхідні додатки до нього, як то: належним чином оформлений реєстр матеріалів досудового розслідування, цивільний позов, відповідні розписки та інше, які повинні були виконані належним чином слідчим та прокурором, так як обвинувачений в будь-який момент судового розгляду може змінити свою позицію щодо дотримання прокурором та слідчим зазначених вище вимог КПК України та звинуватить в подальшому суд, що він не бачив ці порушення Закону при винесенні ним ухвали про призначення судового розгляду, що послужить скасуванню рішення суду, тим паче повідомлення про початок досудового розслідування, внесеного до ЄРДР, обвинуваченому органом досудового слідства не направлялось, що знову є неприпустимим та порушенням прав на захист обвинуваченого.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі "Абрамян проти Росії" від 9 жовтня 2008 р., зазначив, що у тексті підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню "обвинувачення" особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі "Камасінскі проти Австрії", № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції" (ВП), № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня (2000) р. у справі "Матточіа проти Італії", № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі "І.Н. та інші проти Австрії" № 42780/98, п. 34).
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі "Даллос проти Угорщини", 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права - обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом "b" п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції", п. 54, а також "Даллас проти Угорщини" п. 47).
Так, у відповідності до положень п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Обвинувальний акт в порушення ст. 291 вказаного Кодексу не містить повного викладу фактичних обставин справи щодо події кримінального правопорушення, форми вини, мотиву та способу вчинення злочину, тобто не містить конкретного формулювання обвинувачення, від якого має захищатися обвинувачений ОСОБА_4 , та не вказано кому конкретно належить на праві власності житло, де органом досудового розслідування було проведено огляд місця події за адресою: АДРЕСА_2 , про що вказано вище.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне доручити прокурору ОСОБА_9 заповнити відповідно до вимог КПК України в повному їх розумінні реєстр матеріалів досудового розслідування, в строк до 01.03.2015 року, конкретизувати обвинувальний акт, та вказати коли обвинувачений ОСОБА_4 , був звільнений з місць позбавлення волі, що має суттєве значення по справі, також прокурору звернути увагу і на інші порушення закону.
Суд враховує, що кримінальний процесуальний закон дає право прокурору змінити обвинувачення в суді, однак цей закон визначає саме право прокурора, а не його обов'язок. Прокурор може не виявити бажання скористатися цим правом.
Будь-яких перешкод для виконання зазначених формальних вимог закону слідчий та прокурор не мав.
Керуючись ст.ст.92, 314,342-345 КПК України, суд -
Матеріали справи за обвинувальним актом по кримінальному провадженню № 12015220380000049 від 06.01.2015 року за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 317 КК України, повернути Лозівському міжрайонному прокурору Харківської області раднику юстиції ОСОБА_9 , для виконання вимог КПК України, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Ухвала про повернення обвинувального акту може бути оскаржена в апеляційному порядку на протязі 7 днів із дня проголошення.
Суддя: ОСОБА_1