Справа: № 758/2910/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Шаховніна М.О.
Суддя-доповідач: Троян Н.М.
05 лютого 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,
за участю секретаря - Костюченка М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації на постанову Подільського районного суду міста Києва від 06 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчини певні дії, -
31 січня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив: про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити перерахунок, нарахування та виплату одноразової компенсації, щорічної допомоги на оздоровлення, зобов'язання вчинити дії.
Постановою Подільського районного суду міста Києва від 06 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено.
Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та встановлено колегією суддів, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії та інвалідом ІІІ групи (а.с. 9).
26 вересня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати довідку про розмір одноразової компенсації та грошової допомоги, яку він отримав відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також нарахувати і виплатити різницю у компенсації та щорічній грошовій допомозі (а.с. 23).
Листом від 14 жовтня 2014 року № Д-404 Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації повідомило позивача, що йому відмовлено у проведенні перерахунку зазначених допомог (а.с. 24).
Вважаючи порушенням своїх прав з боку пенсійного органу та з метою їх відновлення ОСОБА_2 звернувся за захистом до суду.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення, як інваліду ІІІ групи відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини другої ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону України від 28 грудня 2007 року N 107-VI) - одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Між тим, Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, положення ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані такими, що не відповідають Конституції України, а, отже, є незаконними.
В зв'язку з чим судом першої інстанції було застосовано положення ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції Закону України від 01 липня 2007 року) якою передбачено, що учасникам ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи II категорії передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Однак, пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення ст. ст. 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 5 та 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 14, 22,37 та 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст. 22 Закону України «Про міліцію», ст. 49 Закону України «Про прокуратуру», ст. 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, ст. 12, 13, 14, 15 та16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 9 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», ст. 22 Закону України «Про пожежну безпеку», ст. 20 Закону України «Про захист рослин», ст. 43 Гірничого закону України, ст. 61, 62, 63 та 64 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Відповідно до рішення Конституційного суду України у справі № 1-11/2012 від 25 січня 2012 року нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема, питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до п. 5 частини першої ст. 4 БК України.
Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання БК України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової компенсації у 2013 році за ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» немає, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що підстав для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової компенсації у 2013 році за ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» немає, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Згідно частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Оскільки, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим виникає необхідність у частковому задоволені апеляційної скарги та відповідно у скасуванні постанови Подільського районного суду міста Києва від 06 листопада 2014 року.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації - задовольнити.
Постанову Подільського районного суду міста Києва від 06 листопада 2014 року - скасувати.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчини певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Н.М. Троян
Судді: Н.П. Бужак,
В.А. Твердохліб
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Бужак Н.П.
Твердохліб В.А.