20 січня 2015 року м. Київ В/800/193/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
судді-доповідача Маринчак Н.Є.,
суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Муравйова О.В., Рибченка А.О.
перевіривши заяву Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області
про допуск до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2014 року
у справі №2а-1670/6523/11
за позовом Приватного підприємства «Техмаш-2008»
до Державної податкової інспекції у м.Полтаві
про визнання рішення нечинним, -
Державна податкова інспекція у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2014 року у справі №2а-1670/6523/11 за позовом Приватного підприємства «Техмаш-2008» до Державної податкової інспекції у м.Полтаві про визнання рішення нечинним.
Відповідно до статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, а з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 237 цього Кодексу, - безпосередньо до Верховного Суду України.
Згідно п.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.2391 КАС України до заяви мають бути додані копії різних за змістом судових рішень, в яких має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування вимог заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2014 року Державна податкова інспекція у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області вказує на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На підтвердження мотивів перегляду вказаної ухвали суду касаційної інстанції Державна податкова інспекція у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2014 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2013 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2014 року.
В оскаржуваній ухвалі Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що податкове законодавство, чинне на час виникнення спірних правовідносин, не ставило у залежність формування позивачем податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника. Отже, податковий кредит позивачем був сформований обґрунтовано, оскільки у діях позивача при формуванні складу податкового кредиту відсутні порушення податкового законодавства.
Разом з тим, у ухвалі від 17 квітня 2014 року (К/9991/49740/11) Вищий адміністративний суд України на підставі наявних матеріалів справи погодився з висновками суду апеляційної інстанції, щодо не встановлення реального характеру господарських операцій.
В ухвалі від 26 березня 2014 року (К/9991/26540/11) Вищий адміністративний суд України на підставі наявних матеріалів справи погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що у суб'єкта господарювання відсутнє право на податковий кредит у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.
Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2013 року (К-41500/10) були скасовані рішення судів попередніх інстанцій, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Слід зазначити, що направлення справи на новий розгляд виключає можливість формулювання судом касаційної інстанції остаточної правової позиції у справі, оскільки застосування норм матеріального права можливе лише на підставі повного і всебічного встановлення обставин справи. Водночас, неповне встановлення обставин справи виключає можливість ствердження того факту, що матеріальні норми були по-різному застосовані саме в подібних відносинах, оскільки зміст цих відносин у такому разі не є остаточно встановленим.
Отже, в згаданих вище рішеннях Вищого адміністративного України, яке оскаржується та на які посилається скаржник в заяві, різні обставини справи.
Таким чином, підстави для допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2014 року відсутні.
Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Відмовити Державній податковій інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області в допуску справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2014 року справі №2а-1670/6523/11.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: ___________________Н.Є. Маринчак
___________________ Г.К. Голубєва
___________________ М.І. Костенко
___________________О.В. Муравйов
___________________А.О. Рибченко