"17" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/23497/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.
розглянувши порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 липня 2010 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року
у справі № 2а-3290/10/0870
за позовом Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Запорізькій області
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення фінансових санкцій, -
Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Запорізькій області (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення з останньої фінансових санкцій у розмірі 23266,300 грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 липня 2010 року позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 суму фінансових санкцій у розмірі 23266,30 грн. на користь державного бюджету Жовтневого району міста Запоріжжя.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 липня 2010 року залишено без змін.
В касаційній скарзі фізична особа - підприємець ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 липня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково та стягнути з неї фінансові санкції у розмірі 3786,74 грн.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
РУ Департаменту САТ ДПА України в Запорізькій області була проведена позапланова виїзна перевірка з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, а саме: господарської одиниці - магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та належить суб'єкту господарської діяльності - фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, за результатами якої складений акт від 21 квітня 2010 року № 72/32/НОМЕР_1.
За висновками акту перевірки позивачем були порушені вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», які полягали у роздрібній торгівлі алкогольними та тютюновими виробами без наявності ліцензії.
28 квітня 2010 року РУ Департаменту САТ ДПА України в Запорізькій області на підставі вказаного акта перевірки прийняло рішення про застосування фінансових санкцій №080517/0832-26, яким згідно з абзацом 5 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосувало до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 23266,30 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодися суд апеляційної інстанції, виходив з того, що застосована податковим органом штрафна санкція за порушення позивачем статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» є правомірною, оскільки суб'єкт господарювання зобов'язаний мати відповідну ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами.
Однак, повністю погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напої та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Частиною 10 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Згідно частини 1 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напої та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Положеннями абзацу 5 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напої та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.
Як вбачається з акту перевірки, в обґрунтування правомірності застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 фінансових санкції у вигляді штрафу у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару податковий орган посилався на те, що на дату проведення перевірки (станом на 21 квітня 2010 року) у суб'єкта господарювання були відсутні ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, оскільки строк дії ліцензій серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3, отриманих підприємцем, закінчився 17 квітня 2010 року (арк. справи 25-28), з огляду на що до підприємця підлягають застосуванню фінансових санкції у вигляді штрафу у розмірі 200 відсотків вартості товарів, які знаходились у суб'єкта господарювання на дату перевірки згідно актів зняття залишків алкогольних напоїв та тютюнових виробів (арк. справи 9-11).
Разом з цим, відповідно до положень Державного стандарту України (ДСТУ) 3993-2000 «Товарознавство. Терміни та визначення» партія товару - це визначена кількість товарів одного або кількох найменувань, закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом.
Матеріали справи містять видаткові накладні № 18/1855 від 12 квітня 2010 року та №2112222 від 03 квітня 2010 року (арк. справи 39-40), номенклатура товарів у яких відповідає номенклатурі товарів, вказаній у актах зняття залишків алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Разом з цим, матеріали справи не містять відповідного розрахунку застосованої суми штрафу за торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії, визначеного в залежності від отриманої партії товару, яка знаходилась на реалізації.
З огляду на викладене, колегія суддів не може погодитись із висновками судів попередніх інстанцій, що у випадку виявлення перевіркою факту одночасного здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності відповідних ліцензій, штраф до суб'єкта підприємницької діяльності може бути застосовано відповідно до вказаної вище норми закону, оскільки розмір такого штрафу визначається передусім в залежності від вартості отриманої для реалізації партії товарів як по алкогольним, так і по тютюновим виробам.
Разом з цим, суди попередніх інстанцій не встановили вартість отриманої партії товару алкогольних та тютюнових виробів, реалізація якої здійснювалась позивачем без дотримання встановлених правил у період з 17 квітня 2010 року по 21 квітня 2014 року, оскільки дана обставина має значення для встановлення правомірності застосування оскаржуваним рішенням розміру штрафної санкції.
Отже, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 01 липня 2010 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 липня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна