Справа № 148/2442/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Карнаух А. П.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
05 лютого 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Боровицького О. А. Совгири Д. І. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплаченої компенсаційної виплати ,
У вересні 2014 року управління соціального захисту населення Тульчинської райдержадміністрації звернулось до суду з позовом ОСОБА_2, в якому просило поновити строк для звернення до адміністративного суду; стягнути з відповідачки на їхню користь надміру виплачену компенсаційну виплату у розмірі 4021,73 грн.
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 листопада 2014 року позовну заяву залишено без розгляду.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Тульчинського районного суду Вінницької області, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом при ухваленні рішення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 листопада 2014 року - без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 в 2007 році звернулась до управління соціального захисту населення Тульчинської РДА із заявою про призначення їй компенсаційної виплати за надання соціальних послуг, як непрацюючій фізичній особі, яка постійно надає соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги. За результатами розгляду даної заяви ОСОБА_2 призначено допомогу з 01.11.2007 року по 12.03.2023 року.
Відповідно до п.1 та п. 6 постанови Кабінету Міністрів України № 558 від 29.04.2004 року «Про затвердження Порядку призначення та виплати компенсації особам, які надають соціальні послуги» даний вид послуг надається непрацюючим фізичним особам та особам, які не займаються підприємницькою діяльністю.
Однак, як слідує з довідки ПАТ "Дружба-ВМ" № 93 від 22.03.2013 року, виданої на запити позивача № 3018 від 24.12.2012 року та № 454 від 19.02.2013 року, відповідачка працювала на вищезазначеному підприємстві з: 01.10.2010 року по 18.12.2010 року, згідно наказу № 26 від 01.10.2010 року; 01.02.2011 року по 16.04.2011 року, згідно наказу № 5 від 01.02.2011 року; 01.02.2012 року по 14.12.2012 року, згідно наказу № 7 від 01.02.2012 року.
Частиною 1 п. 15 Порядку передбачено, що фізичні особи, які одержують компенсацію, зобов'язані повідомити органи праці та соціального захисту населення, що призначають ці виплати, про обставини, які можуть вплинути на умови їх призначення. У разі виявлення таких обставин виплата компенсації припиняється з дня, що настає за днем виникнення таких обставин. У випадку одержання у зв'язку з цим зайвих сум компенсації одержувачі повинні відшкодувати органам праці та соціального захисту населення надміру виплачені суми.
Таким чином, внаслідок неповідомлення управління про факт працевлаштування, ОСОБА_2 призначено та виплачено надмірні відшкодування з державного бюджету на загальну суму 4021,73 грн.
Відповідно до ч. 2 п. 15 Порядку, якщо фізична особа не повернула добровільно надміру виплачені суми, вони стягуються в судовому порядку на підставі заяви органу праці та соціального захисту населення, що призначив компенсацію.
З огляду на те, що ОСОБА_2 надміру виплачені компенсаційні виплати у розмірі 4021,73 грн. добровільно не повернула, управління соціального захисту населення Тульчинської райдержадміністрації звернулося до суду з даним позовом, просивши поновити строки звернення до суду, посилаючись на те, що ухвалою Тульчинського районного суду від 25 червня 2013 року у справі № 148/5192/13-к зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Тульчинської РДА надати доступ слідчому СВ Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області лейтенанту міліції Пріщенку С. С. до документів, оригіналу справи ОСОБА_2 по догляду за інвалідом ОСОБА_4, з послідуючим вилученням (проведенням виїмки) вказаних документів).
Згідно ч. 1 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.
Суд першої інстанції дійшов висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку на звернення до суду з позовом за захистом своїх порушених прав, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується доводами позивача останній знав про надмірну виплату відповідачці компенсаційних виплат ще в березні 2013 року, тоді як особова справа вилучена слідчим в червні 2013 року та на даний момент не повернута управлінню.
Частиною 1 ст. 102 КАС України передбачено, що пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач мав реальну можливість звернутись до суду в межах строку, визначеного ст. 99 КАС України.
З огляду на те, що позивач звернувся до суду з даним позовом у вересні 2014 року, додавши до нього довідку ПАТ "Дружба-ВМ від 22.03.2013 року №93 та копію довідки про переплату від 02.04.2013 року, в той час як особова справа досі не повернута правоохоронними органами, колегія суддів вважає, що управління мало реальну можливість звернутись з даним позовом, додавши до нього аналогічні документи, в межах строку звернення до суду, визначеного ст. 99 КАС України.
У зв'язку із викладеним, зверненням позивача з адміністративним позовом 05.09.2014 року, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції про залишення адміністративного позову без розгляду таким, що відповідає вимогам Закону, зважаючи на те, що позивачем не надано належних доказів поважності пропуску строку на звернення.
За таких умов, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Тульчинського міського суду Вінницької області від 24.11.2014 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 листопада 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Боровицький О. А.
Совгира Д. І.