03 лютого 2015 р. Справа № 58943/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,
представника відповідача Гайович В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року по справі за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
28.02.2011 року Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 03.02.2011 року № 0000282341/0.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області від 03.02.2011 року № 0000282341/0.
Не погодившись з вищенаведеною постановою, Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Закарпатської області подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Львівської міської ради 06.02.2006 року за № 14151070174000929 та діє на підставі Статуту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.01.2006 року № 80(а.с.109-118).
Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді проведено документальну невиїзну перевірку Відокремленого підрозділу «Ужгородська дистанція колії» ДТГО «Львівська залізниця» на предмет правильності нарахування та сплати податку на прибуток від господарської діяльності за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року.
За результатами перевірки складено акт № 68/23-1/01071195 від 19.01.2011 року, в якому вказано про порушення Відокремленим підрозділом «Ужгородська дистанція колії» ДТГО «Львівська залізниця» пп. 2.2.2 п. 2.2 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року(а.с.15-41).
На підставі вищезазначеного акта перевірки ДПІ у м. Ужгороді винесено податкове повідомлення-рішення від 03.02.2011 року № 0000282341/0, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 117 109, 06 грн., з яких: 92 735,25 грн. основний платіж 24 373, 81 грн. штрафна (фінансова) санкція(а.с.14).
Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на такі обставини.
Відповідно до пункту 2.2 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку на прибуток, одержаний від господарської діяльності залізничного транспорту, є управління залізниці. Перелік робіт та послуг, що належать до господарської діяльності залізничного транспорту, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 2.2.2 тієї ж статті передбачено, що платниками податку на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи.
За визначенням статті 1 Закону України «Про залізничний транспорт» залізничний транспорт - це виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо.
Частиною 5 статті 4 вказаного Закону передбачено, що крім залізниць складовою ланкою залізничного транспорту є також підприємства залізничного транспорту, що разом із залізницями належать до загальнодержавної власності і управління яких здійснюється органом управління залізничним транспортом - Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізницею), підпорядкованим Міністерству транспорту та зв'язку України.
Отже, наведені норми розрізняють поняття «підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи» і «структурні підрозділи залізниці».
Пунктом 1 Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 № 262, визначено, що до сфери управління Укрзалізниці входять Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпровська залізниці, а також інші об'єднання, підприємства, установи і організації залізничного транспорту (далі - підприємства) за переліком, визначеним Мінтрансом.
За визначенням статті 62 Господарського кодексу України підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до частин 3, 4 цієї ж статті підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту та є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
Відокремлений підрозділ «Ужгородська дистанція колії» здійснює свою діяльність на підставі Положення про відокремлений підрозділ «Ужгородська дистанція колії» ДТГО «Львівська залізниця», а не на підставі Статуту.
Таким чином, Відокремлений підрозділ «Ужгородська дистанція колії» не відповідає ознакам, встановленим законодавством для підприємства залізничного транспорту, та не є платником податку на прибуток. У даному випадку платником податку на прибуток є юридична особа - ДТГО „Львівська залізниця".
Судом першої інстанції також встановлено, що донарахована податковим органом за результатами перевірки ВП «Ужгородська дистанція колії» сума податку на прибуток фактично сплачена до бюджету за результатами відображення господарської діяльності юридичної особи ДТГО «Львівська залізниця»у деклараціях з податку на прибуток за перший квартал 2010 року та перше півріччя 2010 року, які подані позивачем до органу державної податкової служби за місцем своєї реєстрації, тобто у ДПІ у м. Львові, правонаступником якої є СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Львові(а.с.48-108).
Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Колегія суддів зазначає, що за змістом підпункту 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 цього Закону платниками податку є: філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами), що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.
Платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням.
Водночас, прийнятою на виконання пункту 2.2 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 року N 173 (чинною на час виникнення спірних відносин) затверджено Перелік робіт (послуг), що належать до основної діяльності залізничного транспорту, хоча вищезгаданою нормою права передбачалось визначити перелік робіт та послуг, що належать до господарської діяльності і не передбачалось відокремлення на рівні підзаконного акта "основної" діяльності залізничного транспорту.
Аналіз вищезгаданих норм дає підстави вважати, що визначення в питанні суб'єкта (платника) податку закон пов'язує з отриманням прибутку від господарської чи не від господарської діяльності та організаційної визначеності самого управління залізниці. Відповідно, закон не пов'язує вирішення цього питання з терміном "основна" діяльність залізничного транспорту.
Позивач у спірних правовідносинах керувався наданим ДПА України податковим розясненням від 13.09.2004р. № 7979/6/15-1116, згідно з яким платниками податку на прибуток, що одержаний від інших складових загальної господарської діяльності, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які мають статус юридичних осіб(а.с.42-43).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.04.2013 року у справі 21-88а13.
Такий висновок відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 19.12.2013 року у справі 2а-16400/10/2670.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року у справі № 2а-2240/11/1370 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: Судді: О.Б. Заверуха О.М. Гінда В.В. Ніколін