ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.02.2015Справа №910/351/15-г
Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «В-З»
простягнення 19430 грн. 00 коп.
Представники сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Клочкова Л.І. - представник за довіреністю № 1 від 26.01.2015;
Кір'янов Д.Б. - представник за довіреністю № 2 від 04.02.2015.
12.01.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «В-З» про стягнення 19430 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 1-д поставки товару від 03.10.2014 порушив вимоги щодо якості поставленого товару, у зв'язку з чим у позивача виникло право вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми в розмірі 19430 грн. 00 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2015 порушено провадження у справі № 910/351/15-г та справу призначено до розгляду на 30.01.2015.
28.01.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи.
29.01.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що поставлений ним товар - належної якості; змонтоване позивачем обладнання працює за призначенням та відповідач не надає гарантію на обладнання, яке змонтоване позивачем самостійно.
У судовому засіданні 30.01.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 06.02.2015.
03.02.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечення явки представника.
Розглянувши в судовому засіданні 06.02.2015 клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд не знайшов підстав для його задоволення зважаючи на те, що чинним законодавством України не обмежено коло осіб, які можуть бути представниками сторін при розгляді справи.
Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду міста Києва «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
У судовому засіданні 06.02.2015 представники відповідача подали письмові пояснення по справі; надали усні пояснення, проти задоволення позову заперечили.
Представники позивача у судове засідання 06.02.2015 не з'явились, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.
У судовому засіданні 06.02.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши надані суду докази, суд
03.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «В-З» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес» (покупець) укладено Договір № 1-д поставки товару, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти наступне: обладнання для видалення та очищення піскоструйної камери. Обсяг товару, що постачається, вказується відповідно до кількості у заявці за цінами постачальника, діючими на час поставки згідно рахунків-фактур та/або узгоджених окремими додатками - специфікаціями до цього Договору.
Відповідно до п. 2.2 Договору, за згодою постачальника покупець має право здійснювати повну або часткову попередню оплату товару, що буде поставлений в майбутньому.
Згідно з п. 3.1 Договору, його ціна становить 19430 грн. 00 коп.
Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що Договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін і діє по 31.12.2014. дія цього Договору у будь-якому разі не вважається закінченою до моменту повного розрахунку покупцем за всі поставлені партії товару.
Відповідно до п. 9.4 Договору в редакції Протоколу розбіжностей №1, продавець надає гарантію якості товару протягом 12 місяців з моменту його передачі покупцеві.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.
Згідно зі статтею 675 Цивільного кодексу України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено, що на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату по замовленню № 1077 від 03.10. 2014 на суму 19430 грн. 00 коп., позивач здійснив попередню оплату за узгоджений між сторонами товар на суму 19430 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1525 від 10.10.2014.
Як встановлено судом, 18.11.2014 відповідач поставив позивачу узгоджений товар, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної № В000000313 на суму 19430 грн. 00 коп., а саме було поставлено товар: ВРП 5-45-4, 5,5 кВт, 3000 об/хв.; циклон ЦОК 9П; труба діаметром 355 мм, L = 1250 мм, б = 1 мм; відвід 90 град., діаметром 355, радіус округлення R = 2D; перехід діаметром 355-152х585 мм, отб-20мм; перехід діаметром 355-330 мм; тройник діаметром 355 мм; труба перфорована діаметром 250 мм, L = 990мм, загл; труба перфорована діаметром 355 мм, L = 790 мм; улітка до циклону ЦОК-9П; перехід діаметром 355-250 мм.
Кількість, найменування та ціна поставленого товару, вказаного у видатковій накладній № В000000313 від 18.11.2014 відповідає кількості, найменуванню та ціні товару, зазначеному в рахунку на оплату по замовленню № 1077 від 03.10.2014.
Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 2724 від 03.12.2014, в якій просив повернути грошові кошти в розмірі 19430 грн. 00 коп., сплачені за поставлений товар, оскільки товар, поставлений за видатковою накладною № В000000313 від 18.11.2014, не відповідає якості.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з акту огляду товару від 19.11.2014, складеного інженером-проектувальником Товариства з обмеженою відповідальністю «В-З», 19.11.2014 він здійснив огляд та контрольні виміри параметрів системи видалення пилу з камери піскоструйної обробки за адресою: м. Житомир, вул. Київське шосе, 143а. В результаті огляду було виявлено неефективну роботу змонтованої системи у зв'язку із невідповідною зборкою та особливостями конструкції будівлі камери. Також, у вказаному акті було зазначено, що обладнання системи забезпечує необхідні характеристики, але повітря не потрапляє в камеру через вхідні двері у зв'язку з створеним розрідженням. При цьому, інженер-проектувальник надав позивачу рекомендації для усунення неефективності роботи системи.
26.11.2014 інженер-проектувальник Товариства з обмеженою відповідальністю «В-З» повторно здійснив огляд системи пиловидалення камери піскоструйної обробки, про що було складено відповідний акт огляду. В результаті огляду було встановлено, що всі його рекомендації позивач виконав, видалення необхідної кількості повітря забезпечено, але ефекту знепилення робочої зони оператора не досягнуто.
Відповідно до статті 678 Цивільного кодексу України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.
Суд зазначає, що у сторін відсутній спір щодо якості окремих складових частин вентиляційної системи, тобто щодо того переліку товару, який був поставлений відповідачем за видатковою накладною № В000000313 від 18.11.2014.
Натомість, з урахуванням пояснень представників позивача та відповідача, судом встановлено, що монтажні роботи (збірка та встановлення) вентиляційної системи із поставлених позивачем складових частин були виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес» самостійно.
Умовами договору сторони погодили, що відповідач надає позивачу гарантію якості на товар, тобто, на той перелік, який вказаний у видатковій накладній № В000000313 від 18.11.2014, а не на змонтовану систему вцілому.
При цьому, як вбачається з пояснень відповідача, та це не було спростовано позивачем, вентиляційна системи і в зібраному виді працює повноцінно, втім неефективно.
Однак, суд приходить до висновку, що неефективність роботи вентиляційної системи не є підставою для повернення сплаченої за товар грошової суми зважаючи на те, що неефективність роботи вентиляційної системи в даній справі не пов'язана з якістю поставлених відповідачем складових частин вентиляційної системи, а є наслідком інших об'єктивних чинників, які не залежать від відповідача.
Суд зазначає, що позивач не надавав відповідачу проекту вентиляційної системи чи будь-якої іншої документації, відповідно до якої відповідач повинен був керуватись, здійснюючи підбір та поставку елементів вентиляційної системи.
Тобто, позивач на власний розсуд і ризик замовив у відповідача складові частини вентиляційної системи, перелік яких визначений у видатковій накладній № В000000313 від 18.11.2014, а потім самостійно їх змонтував, відмовившись від послуг кваліфікованих фахівців.
Разом з тим, відповідач належним чином виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами Договором № 1-д поставки товару від 03.10.2014 та поставив позивачу належної якості товар (складові елементи вентиляційної системи, перелік яких визначений у видатковій накладній № В000000313 від 18.11.2014), а тому суд приходить до висновку, що з боку відповідача відсутні будь-які порушення норм чинного законодавства України в частині якості поставленого товару, та, відповідно, у позивача відсутні підстави вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми в розмірі 19430 грн. 00 коп.
Суд наголошує на тому, що позивачем не доведено наявності істотного порушення відповідачем вимог щодо якості товару, переданого за видатковою накладною № В000000313 від 18.11.2014, а саме: виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення.
Разом з тим, суд зазначає, що посилання позивача у позовній заяві, так само як і відповідача у відзиві на позов, на положення Закону України «Про захист прав споживачів» є необґрунтованим, оскільки вказаний закон регулює відносини між виробниками, продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг та споживачами товарів, робіт і послуг, якими, відповідно до ст. 1 цього закону, є фізичні особи, які придбавають, замовляють, використовують продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес» щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «В-З» грошових коштів в розмірі 19430 грн. 00 коп. є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 10.02.2015
Судя І.М. Отрош