Справа № 2-а-2355/2011/2205
Головуючий у 1-й інстанції: Дворнік О.С.
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
29 січня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Деражнянської районної державної адміністрації на постанову Деражнянського районного суду Хмельницької області від 23 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Деражнянської районної державної адміністрації про перерахунок пенсії ,
В липні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деражнянської районної державної адміністрації про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Деражнянської районної державної адміністрації неправомірними; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат з урахуванням проведених виплат.
Постановою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 23.01.2011 року позов задоволено частково: визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Деражнянської районної державної адміністрації щодо виплати позивачу на користь її доньки ОСОБА_3 , щорічної допомоги на оздоровлення, як дитині-інваліду, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, за 2010 рік, відповідно ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Деражнянської районної державної адміністрації перерахувати та виплатити ОСОБА_2 допомоги на оздоровлення ОСОБА_3, як дитині-інваліду, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, за 2010 рік, відповідно ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно із ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
При винесенні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про зобов'язання здійснення перерахунку та виплати допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, передбачених ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначенні та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Як вбачається з матеріалів справи, дочка позивачки, ОСОБА_3, є дитиною інвалідом, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, довідкою Деражнянської ЦРЛ від 23.06.2011 року.
Відповідач виплатив позивачу суму допомоги на оздоровлення в розмірі, меншому, ніж це передбачено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", при цьому керувався постановою Кабінету Міністрів України № 562.
Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ розмір щорічної допомоги на оздоровлення дітям-інвалідам, захворювання яких пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС, складає 4 мінімальних заробітних плати.
Колегія суддів зазначає, що вищевикладені приписи статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції станом на 05.07.2007 року є діючими, та на час спірних правовідносин не зупинялись та не змінювались іншими нормативно-правовими актами.
Разом з цим, постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року, всупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (яким встановлено розмір щорічної допомоги як величину, кратну до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати), встановлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, дитині-інваліду, захворювання якої пов'язане з Чорнобильською катастрофою.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішення справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Як вбачається з матеріалів справи, про своє порушене право позивач дізнався з довідки Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації від 01.03.2011 року. Строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст.99 КАС України, позивач не пропустив.
З огляду на наведене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі, передбаченому Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Деражнянської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Деражнянського районного суду Хмельницької області від 23 серпня 2011 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Ватаманюк Р.В.
Мельник-Томенко Ж. М.