"27" січня 2015 р. справа № 0414/647/2012
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Олефіренко Н.А., Коршуна А.О.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10 січня 2014 р., прийняту у скороченому провадженні, у справі № 0414/647/2012
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
У березні 2012 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати неправомірними дії відповідача;
- зобов'язати відповідача зробити перерахунок всіх видів отримуваної допомоги відповідно з діючим законодавством з моменту призначення допомоги і до теперішнього часу;
- стягнути з відповідача суму недоплаченої соціальної допомоги (станом на 1 грудня 2011 року): при народженні дитини у розмірі 5 184 грн. 60 коп., допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 8385,00 грн. та допомоги одинокій матері у розмірі 964 грн. 06 коп.;
- стягнути з відповідача суму недоплаченої соціальної допомоги з 1 грудня 2011 року і до теперішнього часу;
- зобов'язати відповідача виплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку у сумі не менше прожиткового мінімуму, встановленого на дитину до 6 років;
- стягнути з відповідача суму моральної шкоди в розмірі 50 000 грн..
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідач здійснював виплати допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено положеннями Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Постановою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10 січня 2014 року в задоволенні позову відмовлено. Постанова мотивована тим, що відповідач здійснював виплати позивачу відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" правомірно, тому підстави для задоволення позову відсутні.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Відповідач надіслав апеляційному суду письмові заперечення, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Також відповідач надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника в порядку письмового провадження.
В судове засідання представники учасників процесу не з'явилися, повідомлені належним чином, справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19.03.2012 року позовні вимоги по справі за період до 19.09.2011 року залишено без розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19.03.2012 року залишено без змін.
Отже, ухвала Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19.03.2012 року набрала законної сили, тому позов в частині вимог до 19.09.2011 року розгляду не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та перебуває на обліку у відповідача.
Відповідно до наказу від 28.12.2010 року №151о.с. н.п.в.о. начальника відділу управління Державної служби охорони при Головному управління Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області Купельського О.І. позивачу надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
12.10.2011 року позивач звернувся із заявою про перерахунок та виплату недоплачених сум допомоги, в тому числі і допомоги по догляду за дитиною відповідно до ст.43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Листом від 13.10.2011 року позивача повідомлено, що виплати допомоги по догляду за дитиною здійснюються відповідно до Закону України "Про держану допомогу сім'ям з дітьми" а саме: з 17.12.2010 року по 31.12.2010 року - 130 грн. на місяць; з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року - 292,91 грн. на місяць; з 01.04.2011 року по 31.05.2011 року - 311,91 грн. на місяць; з 01.06.2011 року по 03.09.2011 року - 521,69 грн.; з 01.10.2011 року по 30.11.2011 року - 546,69 грн. на місяць.
До дати набрання чинності (1 січня 2008 року) Закону України від 28 грудня 2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" N 2811-XII від 21.11.1992 року (далі - Закон N 2811-XII), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" N 2240-III від 18.01.2001 року (далі - Закон N 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими законами.
Статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ст.15 Закон N 2811-XII допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Пунктом 23 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені зміни до Закону № 2811-ХІІ. Так, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб. Ст.15 Закону № 2811-ХІІ зі змінами було встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Пунктом 25 розділу ІІ Закону № 107-VI було виключено статті 40-44 із Закону № 2240-III. Рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 Конституційний Суд України визнав неконституційним пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію зазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.
Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" передбачено, що у 2009-2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми було затверджено постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751. Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.
П. 22 Порядку призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 р. - 50 відсотками, з 1 січня 2009 р. - 75 відсотками, з 1 січня 2010 р. - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.
Оскільки позивач є особою, застрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, то на нього поширюється дія Закону N 2240-III, а не Закону № 2811-ХІІ .
У 2011-2013 рр. зміст ст.43 Закону N 2240-III не змінювався, а її дія не призупинялася, також у 2011-2013 рр. іншими законами не встановлювався інший розмір допомоги по догляду за дитиною застрахованим особам, ніж передбачений ст.43 цього закону.
Відповідач здійснював нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у меншому розмірі, ніж передбачено ст.43 Закону N 2240-III.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, з 20.09.2011 року відповідач мав здійснювати нарахування та виплату позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст.43 Закону N 2240-III у розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Оскільки допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є періодичним платежем та має невизначений у часі граничний термін виплати - досягнення дитиною трирічного віку, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позову в частині вимог з 20.09.2011 року до досягнення дитиною трирічного віку або внесення змін до законодавства, що регулює дані виплати.
Щодо відшкодування моральної шкоди, то виходячи зі змісту позовних вимог, які задоволені, колегія суддів не знаходить підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки її розмір належно не обґрунтований, задоволення позовних вимог позивача вже є належною сатисфакцією заподіяної шкоди.
Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202, ст.205, ст.207 КАС України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10 січня 2014 року у справі № 0414/647/2012 скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст.43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі не менше прожиткового мінімуму відповідно до ст.43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" з 20.09.2011 року до досягнення дитиною трирічного віку або внесення змін до законодавства, що регулює дані виплати, з урахуванням раніше здійснених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та оскарженню відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України не підлягає.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: Н.А. Олефіренко
Суддя: А.О. Коршун
З оригіналом згідно:
Помічник судді І.М. Щербатий