03 лютого 2015 року Справа № 11216/14/876
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,
з участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 07.11.2014р. про відмову в забезпеченні позову по справі №461/13308/14-а за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій,-
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулось до суду з позовом до Головного управління юстиції у Львівській області, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови від 16 жовтня 2014 року ВП №44089517 про накладення штрафу.
Перший заступник начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Сафін О.Р. подав клопотання про забезпечення позову, в якому просив заборонити Головному управлінню юстиції у Львівській області, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, вчиняти будь-які дії по виконанню постанови від 16 жовтня 2014 року ВП №44089517 про накладення штрафу, в тому числі: заборонити накладати штрафи, арешт на кошти або виставляти платіжні вимоги про списання коштів з рахунків Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до набрання чинності судовим рішенням по даному спору.
Ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 07.11.2014р. в задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову відмовлено.
Зазначена ухвала суду мотивована тим, що позивачем не подано доказів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, неможливості чи ускладнення захисту їх без вжиття заходів забезпечення позову.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, її оскаржив в апеляційному порядку позивач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, просить її скасувати, та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання та вжити заходи забезпечення позову.
Вважає, що оскаржувана ухвала про відмову у забезпеченні позову прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. А саме те, що державним виконавцем винесено постанову від 16.10.2014 року ВП №44089517 про накладення штрафу в сумі 2040 грн., не зважаючи на те, що постанова від 21.07.2014 року ВП №44089517 про відкриття виконавчого провадження скасована. Крім того, апелянт зазначає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам не лише ГУПФУ у Львівській області, але й особам, кошти на виплату заробітної плати та пенсій яких обліковуються на рахунках позивача.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною 6 вищезазначеної статті передбачено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини 1 статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
Згідно з пунктом 7 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про накладення штрафу є виконавчими документами.
Отже, накладення штрафу належить до виду відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, що не можна вважати дією, яка вчиняється саме на виконання судового рішення згідно виконавчого документа, відтак, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про накладення штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції вони видані, а тому підсудність даної категорії справ повинна визначатись з урахуванням загальних правил, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам
Сторони у даній справі належать до числа осіб, визначених частиною 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак, даний спір предметно підсудний Львівському окружному адміністративному суду.
Відтак, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ухвала Галицького районного суду міста Львова від 07.11.2014р. про відмову в забезпеченні адміністративного позову постановлена неповноважним складом суду, а тому підлягає скасуванню.
Одночасно, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для забезпечення адміністративного позову враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 ст. 117 КАС України передбачено, що суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Із змісту заявленого позивачем клопотання слідує, що доводи заявника про необхідність вжиття заходів забезпечення позову зводяться до неправомірності винесеної державним виконавцем постанови, а також відсутності необхідних бюджетних коштів для проведення спірних пенсійних виплат. Такі ж обґрунтування підстав позову наведені позивачем і в позовній заяві.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що в основу клопотання про забезпечення позову позивачем, фактично, покладені доводи позовних вимог, через що задоволення наведеного клопотання призведе до вирішення справи по суті під час розгляду заяви про забезпечення позову, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Також, приймаючи рішення про відмову у застосуванні заходів забезпечення позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачем не доведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Зокрема, в обґрунтування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі пенсійний орган покликається на надумані твердження щодо можливого заподіяння шкоди правам пенсіонерів, які отримують пенсії в ГУПФУ у Львівській області.
Згідно з частинами 3 та 4 статті 117 КАС України забезпечення позову в адміністративних справах допускається наступними способами: шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; та шляхом заборони вчиняти певні дії.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні підстави, передбачені законодавством, для забезпечення адміністративного позову.
З урахуванням наведеного, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти будь - які дії по виконанню постанови ВП № 44089517 від 16 жовтня 2014 року про накладення штрафу, в тому числі заборони накладати арешт на кошти або виставляти платіжні вимоги про списання коштів з рахунків ГУ ПФУ у Львівській області до набрання чинності судовим рішенням за результатами розгляду даного спору, призведе до зупинення виконання судового рішення, що є неприпустимим.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню із постановленням нової ухвали.
Зважаючи на викладене та керуючись ст. ст. 117, 118, ст.160 ч.3, ст.ст. 195, 196, п. 6 ч. 1 ст. 199, ст.ст. 202, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково.
Ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 07.11.2014р. про відмову в забезпеченні позову по справі №461/13308/14-а - скасувати та постановити нову ухвалу, відповідно до якої в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову відмовити.
Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя: Р.Б. Хобор
Судді: Я.С. Попко
Р.П. Сеник