28 січня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М., Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2014 року,
У травні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, в якому просив розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_6, зареєстрований 12 червня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції за актовим записом №251.
Позов мотивовано тим, що у шлюбі сторони перебувають з 12 червня 2010 року, від шлюбу мають спільних дітей - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Сторони не ведуть спільне господарство, сімейні стосунки припинені через різні погляди на життя, на подружні відносини, розходження поглядів на сімейні обов'язки щодо ведення спільного господарства. Позивач вважає, що збереження сім'ї є неможливим тому просить розірвати шлюб.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 8 серпня 2014 року позов задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстрований 12 червня 2010 року за актовим записом № 251 Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2014 року апеляційну скаргу відповідача задоволено. Рішення місцевого суду скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Позивач, не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов про розірвання шлюбу виходив з того, що шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинені з липня 2013 року, позивач наполягає на розірванні шлюбу, зберігати шлюб з відповідачем не бажає. Шлюб розпався остаточно, відновленим бути не може, а тому підлягає розірванню.
При цьому, в ході розгляду справи суд першої інстанції надавав сторонам строк для примирення, та в подальшому встановив, що останні жодних заходів щодо примирення не вживають.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що дана сім'я є молодою сім'єю, шлюб укладено лише у 2010 році, за короткий шлюбний час народилося двоє дітей, що призвело до обтяження побутом та вплинуло на взаємовідносини. Наданий сторонам строк для примирення був вкрай нетривалим: з 23 червня 2014 року до 7 серпня 2014 року. Відповідач намагалась відновити подружні стосунки і вважає, що сім'я не розпалась остаточно.
Згідно висновків апеляційного суду вказані обставини є підставою для відмови у задоволенні позову про розірвання шлюбу.
З такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та зібраним у справі доказам, не узгоджуються з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Згідно зі ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вказаним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
При розгляді справ про розірвання шлюбу суд за правилами ст. 112 СК України з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (ст. 111 СК України).
За змістом ст. 111 СК України суд не зобов'язаний призначати строк для примирення подружжя.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі - Постанова), суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене ч. 1 ст. 111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК України). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Місцевий суд використав надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя. Разом з тим, надання останнім строку на примирення результатів не принесли, подружжя заходів щодо примирення не вживало.
Ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу, суд першої інстанції, повно встановив обставини справи та фактичні взаємини подружжя, причини розірвання шлюбу, врахував наявність у сторін неповнолітніх дітей, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про неможливість збереження шлюбу та наявність правових підстав для його розірвання.
Скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції висновків останнього щодо наявності підстав для розірвання шлюбу не спростував, не врахував, що шлюб має ґрунтуватися на вільній згоді жінки та чоловіка, а позивач наполягає на його розірванні. При цьому, апеляційним судом у рішенні не зазначено підстав для скасування судового рішення, зокрема не зазначено в чому саме полягає неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та невідповідність його висновків обставинам справи.
За таких обставин, рішення апеляційного суду слід скасувати з підстав, передбачених ст.339 ЦПК України, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2014 року скасувати, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 8 серпня 2014 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
судді В.С. Висоцька
В.М. Колодійчук
О.В. Умнова
І.М. Фаловська