іменем україни
4 лютого 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Закропивного О.В.,
Лесько А.О., Хопти С.Ф.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про відшкодування майнової та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 2 липня 2014 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 жовтня 2014 року,
У січні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 20 грудня 2012 року порушено кримінальне провадження за ч. 1 ст. 382, ст. 388 КК України, в якому його було визнано потерпілим. Досудове розслідування здійснювалось слідчими СВ Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Процесуальним керівником виступав прокурор Ленінського району м. Дніпропетровська Макарчук М.О.
Вказував, що зазначені слідчі не виконували свої службові обов'язки належним чином, при цьому начальник СВ Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Корнілов Ю.В. не вживав жодних заходів для організації роботи підлеглих слідчих і контролю за проведенням досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
Так, він, як потерпілий по справі, подавав клопотання про виконання слідчих дій, однак вони нехтувались слідчими, процесуальні рішення за ними не приймались, а вказані порушення начальником СВ Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Корніловим Ю.В. не усувались.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2013 року задоволено його скаргу на бездіяльність начальника СВ Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Корнілова Ю.В. та визнано протиправною бездіяльність останнього в частині невиконання своїх службових обов'язків.
Посилався на те, що незаконною бездіяльністю начальника СВ Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Корнілова Ю.В. та його підлеглих йому було завдано майнової шкоди, що полягала у затратах на придбання пального для автомобіля, на якому він пересувався у зв'язку із необхідністю прибуття до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, де розглядалася його скарга, до прокуратури Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, до ГУМВС України в Дніпропетровській області, до офісу адвоката.
Крім того, незаконною бездіяльністю начальника СВ Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Корнілова Ю.В. йому було завдано моральної шкоди.
З урахуванням викладеного, позивач просив суд стягнути з державного бюджету України на його користь 581 грн 90 коп. на відшкодування майнової шкоди та 17 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 2 липня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з державного бюджету України шляхом списання коштів з рахунку Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_3 500 грн на відшкодування моральної школи. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 жовтня 2014 року рішення районного суду скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий судовий розгляд.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що факт заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок бездіяльності начальника СВ Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Корнілова Ю.В. знайшов своє підтвердження під час розгляду справи; витрати позивача на пальне для автомобіля не є тими грошовими сумами, які можуть бути відшкодовані на підставі ст. ст. 1166, 1176 ЦК України.
Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що районним судом не залучено до участі у справі як належного відповідача Державну казначейську службу України та помилково стягнуто на користь позивача кошти на відшкодування моральної шкоди з Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області.
Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Судом встановлено, що 20 грудня 2012 року порушено кримінальне провадження за ч. 1 ст. 382, ст. 388 КК України, в якому ОСОБА_3 було визнано потерпілим. Досудове розслідування здійснювалось слідчими СВ Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Процесуальним керівником виступав прокурор Ленінського району м. Дніпропетровська Макарчук М.О.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2013 року задоволено скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність начальника СВ Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Корнілова Ю.В. та визнано протиправною бездіяльність останнього в частині невиконання своїх службових обов'язків.
Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України «Про міліцію» працівник міліції, який виконує свої обов'язки відповідно до наданих законодавством повноважень та у межах закону, не несе відповідальності за завдані збитки. Такі збитки компенсуються за рахунок держави.
Згідно з пп. 1 п. 9 прикінцевих та перехідних положень БК України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначені рішення передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання.
У порушення вимог ст. 33, п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України районний суд не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача - Державної казначейської служби України, яка реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, які стягуються за рахунок держави.
Крім того, апеляційний суд скасував рішення районного суду з формальних підстав, не надавши оцінки законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції, в якому зазначено, що факт завдання шкоди позивачу підтверджено під час розгляду справи, проте не вказано чим саме, якими доказами такий факт підтверджується, не надано оцінки іншим складовим цивільно-правової відповідальності, з чого вбачається, що судове рішення ґрунтується на припущеннях, що є порушенням ст. ст. 57-59, ч. 4 ст. 60, 212, 214 ЦПК України.
Враховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, а судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 2 липня 2014 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 жовтня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
О.В. Закропивний
А.О. Лесько
С.Ф. Хопта