Ухвала іменем україни 29 січня 2015 року м. Київ
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_15,
суддів ОСОБА_16, ОСОБА_17,
при секретарі ОСОБА_18,
розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120131200660003326, за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 травня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 серпня 2014 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 дня, уродженця м. Нікополь Дніпропетровської області, проживаючого по АДРЕСА_1
який визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 146 КК України,
за участю прокурора Саленка І.В.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
встановив:
у касаційних скаргах:
- засуджений ОСОБА_1 стверджує про істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства, формальність та необ'єктивність розгляду провадження судом апеляційної інстанції, у тому числі у зв'язку з тим, що цим судом не було перевірено доводи сторони захисту про невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам, недопустимість доказів, якими місцевий суд обґрунтував доведеність вини у вчиненні злочинів, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 146 КК України. Наголошує на тому, що слідчі дії з моменту його затримання провадилися органами досудового розслідування без участі захисника та з обмеженням часу на спілкування з адвокатом, який здійснював захист за призначенням, що є порушенням права на захист і тягне визнання недопустимими тих доказів, які були зібрані стороною обвинувачення з істотним порушення прав підозрюваного у період із 14 червня 2013 року до 22 червня 2013 року. Погоджуючись з правильністю його виправдання у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, одночасно вказує на те, що судове провадження здійснювалось місцевим судом однобічно та упереджено, а суд об'єктивно не оцінив всі досліджені ним докази за епізодом злочинних дій, вчинених щодо ОСОБА_3 Зазначає про те, що йому не були відкриті всі матеріали та дані, зібрані органом досудового розслідування. Звертає увагу на неврахування позитивних даних про його особу при визначенні місцевим судом міри покарання та безпідставне врахування обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння. Окремо посилається на неправильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 146, п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України. Просить судові рішення щодо нього скасувати, а провадження закрити.
- захисник ОСОБА_2 зазначає вимогу про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 і призначення нового розгляду провадження в суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд апеляційної інстанції, розглянувши провадження формально, відмовляючи у задоволенні апеляції сторони захисту, не перевірив та не спростував доводи, наведені в його апеляції і не вказав на положення закону, яким він при цьому керувався. Також наголошує на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій істотно порушили права учасників процесу на справедливий та об'єктивний розгляд провадження щодо ОСОБА_1 та, посилаючись на конкретні докази, вказує які з них у судових рішеннях взагалі не оцінено і не проаналізовано, які оцінено вибірково і не в повному обсязі, а які без відображення мотивів, взагалі не зазначено у оскаржуваних вироку та ухвалі. Звертає увагу на порушення, допущені стороною обвинувачення, при отриманні, фіксації та дослідженні доказів вчинення злочинних дій щодо ОСОБА_3, які на думку захисника, тягнуть визнання цих доказів недопустимими. Зазначає про те, що всупереч ст. 290 КПК України стороні захисту не були відкриті всі матеріали та дані, зібрані органом досудового розслідування. Вказує на докази, які спростовують доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 146 КК України, та стверджує про порушення права останнього на захист.
Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 травня 2014 року ОСОБА_1 засуджено за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років; за ч. 2 ст. 146 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років. За ч. 2 ст. 309 КК України ОСОБА_1 виправдано у зв'язку з не доведенням вчинення ним цього кримінального правопорушення.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 серпня 2014 року вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 травня 2014 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Заслухавши доповідь судді, думку засудженого та його захисника на підтримання поданих ними касаційних скарг, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення касаційних скарг сторони захисту, перевіривши доводи, наведені у касаційних скаргах та матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Місцевим судом ухвалено визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за таких обставин.
25 травня 2013 року близько 18:00 у ОСОБА_1, який перебував на території дачних ділянок НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, розташованих на території Садівничого товариства ім. Тімірязєва району «Мажарова» м. Кіровограда, під час вживання спиртних напоїв із ОСОБА_4 і ОСОБА_3 виник умисел на позбавлення життя останнього з мотивів неприязні, оскільки він не виконував покладені на нього усно обумовлені обов'язки, пов'язані з проведенням будівельних робіт. Цього ж дня близько 23:00 ОСОБА_1 з метою виконання свого злочинного умислу підійшов до ОСОБА_3, який сидів за столом навісу на території указаних ділянок та, висловлюючись в адресу останнього нецензурною лайкою, кулаком правої руки завдав один удар по обличчю потерпілого від якого той упав на землю, а після цього з великою силою завдав множинні удари кулаками та озутими ногами по голові та тулубу лежачого на землі ОСОБА_3, позбавивши останнього змоги підвестися та чинити опір. Потерпілий ОСОБА_3 прохав припинити його побиття, обіцяючи виконати будівельні роботи, проте ОСОБА_1, не звертаючи уваги на вмовляння, взявши з належного йому автомобіля предмет схожий на биту, діючи з особливою жорстокістю, завдав ним множинні удари по голові, тулубу, руках і ногах ОСОБА_3 Потім ОСОБА_1, скориставшись кухонним ножем, який знаходився на столі, розрізав на ОСОБА_3 одяг, зняв його з потерпілого та метою приниження людської гідності останнього справив на нього природні потреби.
Після цього ОСОБА_1 усвідомлюючи, що своїми діями заподіює особливих страждань потерпілому шляхом мордування, бажаючи завдати нестерпного болю ОСОБА_3, виламав гілку рослини кустарного походження та нею протягом тривалого часу завдавав численні удари по тулубу, руках та ногах потерпілого, спричиняючи біль останньому. Під час цього ОСОБА_1 вимагав від ОСОБА_3 перенести цеглини, які заходились під навісом, до іншого місця, погрожуючи вбивством у разі невиконання його вимог. ОСОБА_3, побоюючись за своє життя, прохав ОСОБА_1 припинити побиття та виконав вимоги останнього, оголеним перенісши цеглини з одного місця до іншого, пересуваючись на колінах, оскільки за станом свого здоров'я після отриманих тілесних ушкоджень не міг підвестись.
ІНФОРМАЦІЯ_3 року близько 2:30 ОСОБА_1, продовжуючи знаходитись на території раніше зазначених дачних ділянок, після заподіяння ОСОБА_3 великої кількості тілесних ушкоджень, діючи з метою позбавлення життя ОСОБА_3, усвідомлюючи, що за законом не має права позбавляти волі іншу особу, наявним у нього предметом, схожим на биту, завдав множинні удари по тулубу ОСОБА_3 і наказав потерпілому залізти до багажного відділення використовуваного ним автомобіля «ВАЗ-2121», реєстраційний номер НОМЕР_1. ОСОБА_3 виконав вимогу ОСОБА_1, а останній закрив потерпілого і, ураховуючи кількість та тяжкість заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень, створив умови реальної загрози його загибелі та заподіяння тілесних ушкоджень під час утримання в багажному відділенні автомобіля та транспортування останнього по м. Кіровограду від дачних ділянок НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 Садівничого товариства ім. Тімірязєва до території садового товариства «Комунальник». Внаслідок дій ОСОБА_1, а саме жорстоких умов утримання у місці позбавлення волі ОСОБА_3 в зачиненому багажному відділенні транспортного засобу потерпілий був позбавлений зору, слуху, просторової та часової орієнтації, що завдавало останньому фізичних страждань.
Цього ж дня близько 3:00, прибувши на територію садового товариства «Комунальник» району Сухої балки м. Кіровограда, ОСОБА_1 дістав ОСОБА_3 із багажного відділення автомобіля та залишив останнього на доріжці біля ставка у безпорадному стані.
ІНФОРМАЦІЯ_3 року близько 5:00 потерпілий ОСОБА_3 помер внаслідок заподіяних йому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, які утворилися від не менш ніж 130 травматичних впливів.
Відповідно до ст.433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційних скарг.
Стороною захисту не оскаржується правильність виправдання ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Одночасно ст. 419 КПК України містить вимоги до ухвали апеляційного суду в якій має бути зазначено: імена учасників судового провадження, короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження, встановлені судом першої інстанції обставини, встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Ухвала Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 серпня 2014 року щодо ОСОБА_1 є такою, що не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і підлягає скасуванню з призначенням нового апеляційного розгляду з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із постановленим вироком місцевого суду щодо ОСОБА_1, прокурор та захисник звернулися із апеляційними скаргами на це судове рішення, у яких висували вимогу про його скасування.
При цьому захисник, наводячи доводи, аналогічні доводам касаційних скарг сторони захисту, наголошував на недоведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинних дій щодо ОСОБА_3, в обґрунтування чого посилався на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту та однобічність судового розгляду, недопустимість доказів, зібраних стороною обвинувачення, якими суд обґрунтував винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 146 КК України, порушення права останнього на захист.
Зокрема, захисник указував на те, що місцевим судом не було надано оцінку таким доказам як: акт застування службової собаки при проведенні огляд місця події, який, на думку захисника, свідчив про самостійне пересування ОСОБА_3 без застосування автомобіля до місця, де знайшли його тіло; роздруківки дат і часу здійснення телефонних дзвінків особою, яка вчинила вбивство ОСОБА_3 із телефону потерпілого після його смерті; відсутність на території дачних ділянок ОСОБА_1 доказів, які б свідчили про застосуванням ним ножа при вчиненні злочинних дій щодо ОСОБА_3, і вибитих зубів потерпілого.
З наведенням відповідних обґрунтувань захисник також посилався на недопустимість таких доказів як: протокол огляду місця події, протокол слідчого експерименту, протоколи слідчих дій за участю свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, протоколу вилучення при проведення слідчого експерименту цеглин і фрагментів шкіряної куртки та протоколу їх огляду, висновку судово-імунологічної експертизи від 22 липня 2013 року №576, висновку судово-молекулярно-генетичної експертизи від 11 вересня 2013 року №289.
Окремо захисник зазначав на те, що при ухваленні обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 місцевим судом безпідставно не враховано показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та порушення процесуальних норм при проведенні слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_5, а також суперечність показань цього свідка і їх невідповідність іншим доказам, наявним у кримінальному провадженні.
При цьому сторона захисту наголошувала на порушенні органами досудового розслідування вимог ст. 290 КПК України, яка регламентує порядок відкриття всіх матеріалів іншій стороні, що тягне визнання невідкритої частини недопустимими доказами у провадженні; не дотриманні права ОСОБА_1 на захист із моменту його затримання за підозрою у вчиненні особливо тяжкого злочину, яке, як зазначалось захисником з посиланням на певні докази, відбулось 14 травня 2013 року; упередженості судового розгляду, яка також полягала у тому, що судом не розглядались клопотання, подані стороною захисту у судовому засіданні.
Суд апеляційної інстанції, формально погодившись із висновками місцевого суду, викладеними у вироку, доводи сторони захисту належними чином не перевірив, не спростував та не навів в ухвалі обґрунтованих підстав, через які, зокрема, апеляція захисника визнана необґрунтованою.
За таких обставин, касаційні скарги засудженого та його захисника підлягають задоволенню частково, ухвала суду апеляційної інстанції скасуванню, як така, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості та постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
При новому апеляційному розгляді суду належить перевірити доводи апеляції, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку і за доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, правильно кваліфікувати його дії, а також з урахуванням усіх обставин постановити законне й обґрунтоване рішення, виклавши його у процесуальному документі згідно з вимогами закону.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України,
постановив:
касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 серпня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
______________________ ___________________ __________________
ОСОБА_21 ОСОБА_20 ОСОБА_19