Ухвала
іменем україни
4 лютого 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Хопти С.Ф., Лесько А.О., Луспеника Д.Д.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 19 листопада 2014 року,
У вересні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (далі - ТОВ «Росвен Інвест Україна») звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 24 квітня 2012 року між публічним акціонерним товариством «Альфа Банк» (далі - ПАТ «Альфа Банк») та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 11 791 грн 34 коп. з кінцевим строком його повернення до 27 квітня 2015 року. Позичальник зобов'язання за цим договором не виконувала, утворилась заборгованість у розмірі 20 321 грн 19 коп. 23 грудня 2013 року між товариством та ПАТ «Альфа Банк» було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого банк відступив на користь товариства своє право вимоги за цим договором. Оскільки відповідачка відмовляється погасити заборгованість в добровільному порядку, на вимоги товариства не реагує, позивач просив стягнути на його користь з боржника заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 321 грн 19 коп.
Рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 14 жовтня 2014 року у задоволенні позову ТОВ «Росвен Інвест Україна» відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 19 листопада
2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ТОВ «Росвен Інвест Україна» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованість за кредитним договором від 24 квітня 2012 року, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_4, яка утворилася станом на 23 грудня 2013 року, у розмірі 20 321 грн 19 коп., а саме: заборгованість за тілом кредиту в сумі
11 045 грн 50 коп., заборгованість за відсотками в сумі 2 745 грн 69 коп., комісія в сумі 2 880 грн, пеня в сумі 3 650 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарг цих висновків не спростовують.
Скасовуючи рішення суду та задовольняючи позов, апеляційний суд на підставі поданих доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), правильно виходили із того, що ПАТ «Альфа Банк» передало ТОВ «Росвен Інвест Україна» право вимоги за кредитним договором, укладеним між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_4 у встановленому законом порядку. ОСОБА_4 не проводила погашення кредитної заборгованості ні первинному кредитору, ПАТ «Альфа Банк», ні новому кредитору - ТОВ «Росвен Інвест Україна», що свідчить про її ухилення від виконання зобов'язань за кредитним договором, та допустила заборгованість. Розмір заборгованості за кредитним договором визначено вірно.
Доводи касаційної скарги про неправомірність укладення договору факторингу є безпідставними, оскільки він відповідає вимогам цивільного законодавства. Крім того, діє презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), який відповідачем не оспорено.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 19 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С.Ф. Хопта
А.О. Лесько
Д.Д. Луспеник