4 лютого 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В.,
Наумчука М.І., Олійник А.С.,
розглянувши цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_9, який діє в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на рішення апеляційного суду Київської області від 23 квітня 2014 року,
У листопаді 2010 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним позовом. Зазначало, що 4 травня 2007 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено кредитний договір на суму 50 000 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном погашення 3 травня 2012 року. На забезпечення виконання зобов'язань за указаним кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки, на якій він розміщений. Крім того, між позивачем та ОСОБА_4, ОСОБА_5 були укладені договори поруки. Посилаючись на те, що ОСОБА_3 умови кредитного договору не виконала, просило задовольнити позов.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 10 жовтня 2012 року позов задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 4 травня 2007 року в розмірі 73 029,57 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ складає 577 656 грн 59 коп. звернуто стягнення на будинок загальною площею 125,2 кв. м, житловою площею 67,6 кв. м з надвірними будівлями біля нього та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також надання ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_6, ОСОБА_8, які зареєстровані та проживають у зазначеному будинку, зі зняттям з реєстраційного обліку. Вирішено питання про стягнення судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 23 квітня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором станом на 12 жовтня 2010 року в розмірі 69 491,77 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ складає 549 672 грн 95 коп. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором у розмірі 69 491,77 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ складає 549 672 грн 95 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки, -будинок загальною площею 125,2 кв. м, житловою площею 67,6 кв. м з надвірними будівлями біля нього за адресою: АДРЕСА_1. Предмет іпотеки який перебуває у власності ОСОБА_4 та користуванні ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_6, ОСОБА_8 підлягає реалізації шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також надання ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Визначено початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про стягнення судових витрат.
ОСОБА_9, який діє в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4, звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення апеляційного суду у частині задоволення позову скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, передати справу в указаній частині на новий розгляд до цього суду.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 4 травня 2007 року отримала у ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит у розмірі 50 000 доларів США зі сплатою 16 % річних строком користування до 3 травня 2012 року.
ОСОБА_3 свої зобов'язання перед банком не виконала, внаслідок чого станом на 12 жовтня 2010 року утворилась заборгованість у розмірі 69491,77 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ складає 549672 грн 95 коп., з яких: 41961,94 доларів США - кредитна заборгованість; 18930,09 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 8599,74 доларів США - пеня за прострочення кредиту.
З матеріалів справи вбачається, що на забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 7 травня 2007 між банком та ОСОБА_5, ОСОБА_4 укладено два окремі договори поруки.
Крім того, 7 травня 2007 року було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_4 в іпотеку передано житловий будинок з надвірними будівлями, які йому належать та земельна ділянка на якій розміщена будівля за адресою: АДРЕСА_1.
Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив із того, що позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, тому стягнув солідарно з останньої та двох поручителів заборгованість за кредитним договором та звернув стягнення на предмет іпотеки.
Проте повністю погодитися з такими висновками апеляційного суду не можна.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Бородянського районного суду Київської області від 11 грудня 2008 року з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість, яка утворилась станом на 10 жовтня 2008 року за договором в сумі 217106 грн 6 коп, що становить: 42981,94 доларів США - заборгованість за кредитом, 1484,71 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом та 113 грн 65 коп. пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором (а. с. 74 т. 1).
Однак апеляційний суд при вирішенні спору вказаного не врахував, не з'ясував, чи увійшла частина заборгованості, яка утворилась станом на 10 жовтня 2008 року та стягнута за рішенням суду від 11 грудня 2008 року у загальний розмір заборгованості, яка утворилась станом на 12 жовтня 2010 року, а відповідно, чи не заявлені банком вимоги про стягнення з позичальника коштів, питання про стягнення яких вирішене судовим рішенням, та можливість розгляду позову до ОСОБА_3 у цій частині.
Наданий позивачем розрахунок не містить відомостей щодо вказаного.
Згідно із ч. 1 ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 3 ст. 554 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що між банком та поручителями було укладено два окремі договори поруки.
Задовольняючи позов та стягуючи з поручителів в солідарному порядку кошти, суд не звернув уваги, що ОСОБА_5, ОСОБА_4 як поручителі, з якими укладено окремі договори поруки, не є солідарними боржниками між собою. Кожен з них несе солідарну відповідальність з боржником.
Звертаючи стягнення на предмет іпотеки, апеляційний суд зазначив, що він підлягає реалізації шляхом продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також надання ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та визначив початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
У порушення вимог зазначеної норми Закону апеляційний суд ухвалюючи рішення та задовольняючи вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та вказуючи спосіб звернення стягнення шляхом надання права укласти від імені іпотекодавця договір, не звернув уваги, що рішення в цій частині примусовому виконанню не підлягає, тому вказівка про визначення вартості предмета іпотеки на підставі оцінки проведеної під час вчинення виконавчих дій, помилкова. Вартість предмета іпотеки, виходячи із способу звернення стягнення на нього, має визначити суд.
Крім того, перевіряючи законність рішення Бородянського районного суду Київської області від 10 жовтня 2012 року, апеляційний суд не звернув уваги на те, що воно було скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2013 року, тобто не могло бути предметом перевірки апеляційним судом до виправлення суперечностей в цій ухвалі.
Вказані порушення норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179, 212 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, в зв'язку з чим рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до цього суду.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_9, який діє в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4, задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Київської області від 23 квітня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до цього суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді:Т.Л. Ізмайлова О.В. Кадєтова М.І. Наумчук А.С. Олійник