Ухвала
іменем україни
04 лютого 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Савченко В.О., Амеліна В.І, Остапчука Д.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання додаткової угоди №1 до договору поруки № 2 до кредитного договору недійсною (нікчемним правочином), за касаційною скаргою ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_7 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 09 квітня 2014 року,
ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання додаткової угоди №1 до договору поруки № 2 до кредитного договору недійсною (нікчемним правочином), посилаючись на те, що додаткова угода № 1 до договору поруки № 2 до кредитного договору № 1150-н від 15 січня 2007 року, згідно якого збільшився обсяг її відповідальності як поручителя, унаслідок підвищення процентної ставки за користування кредитом, між нею та банком не укладався, оскільки взагалі відсутній договір поруки № 2. Між нею та відповідачем було укладено лише договір поруки № 1.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 09 квітня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_7 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.
Так, відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з безпідставності та недоведеності вимог позивача, оскільки ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду №1 до договору поруки №1, у назві якої було допущено технічну помилку в нумерації договору.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.
Судами попередніх інстанцій правильно визначено характер спірних правовідносин й вірно застосовані положення норм матеріального закону.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 09 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.О. Савченко
В.І. Амелін
Д.О. Остапчук