номер провадження справи 10/167/14
02.02.2015 Справа № 908/6145/14
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Славія», м. Запоріжжя
до відповідача : Фермерське господарство «Натали», с. Кінські роздори, Пологівський р-н, Запорізька обл.
про стягнення 383 203,52 коп.
Суддя: Алейникова Т.Г.
Представники сторін:
від позивача - Турський Р.В., довіреність від 28.01.2015 р.;
від відповідача - не з'явився;
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Славія», м. Запоріжжя з позовною заявою до Фермерське господарство «Натали», с. Кінські роздори, Пологівський р-н, Запорізька обл. про стягнення 233 203, 52 коп.
Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 24.12.2014 р., справу 908/6145/14 передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.
Ухвалою господарського суду від 25.12.2014 р. порушено провадження у справі № 10/167/14, її розгляд призначено на 002.02.2015 р.
У судовому засіданні представник позивача підтримав свої вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні не з'явився, відзив не направив.
Згідно п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Неявка відповідача не перешкоджала вирішенню спору, у судовому засіданні 02.02.2015 р., розгляд справи був закінчений, судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Справа розглянута в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд
24 січня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговельний дім «СЛАВІЯ» (далі - Позивач) і фермерським господарством «НАТАЛІ» (далі - Відповідач») був укладений договір постачання №1873 (далі - Договір, копія додається), згідно якого Позивач зобов'язався поставляти в обумовлені Договором терміни олію соняшникову в асортименті, погодженому Сторонами (далі - Товар), на умовах, обумовлених в Договорі, а Відповідач узяв на себе зобов'язання приймати Товар і оплачувати його вартість в порядку і в терміни, вказані в Договорі.
Судом було з'ясовано, що Позивач сумлінно виконав свої зобов'язання за Договором, поставивши Відповідачеві 26 січня 2012 р. Товар - олію соняшникову нерафіновану наливом в кількості 33,73 тонни на загальну суму 300917,00 грн. Факт постачання Товару підтверджується підписаною директором Відповідача видаткової накладної №4766 від 26.01.2012 р. і дорученням Відповідача №2 від 26.01.2012 р. на отримання Товару.
Відповідно до умов Договору, встановлених Сторонами (п.6.2.), Відповідач узяв на себе зобов'язання здійснити повну оплату поставленої партії Товару на умовах, обумовлених Сторонами в Додатковій угоді на постачання партії Товару. Відповідно до п.3 Додаткової угоди №1 від 24 січня 2012 року до Договору, 100% оплата партії Товару повинна була здійснена Покупцем (Відповідачем) в строк до 01 жовтня 2012 року.
Відповідач не виконав узяті на себе за Договором зобов'язання, а саме не сплатив суму боргу у встановлений Договором термін.
Відтак, заборгованість відповідача перед позивача на день подання позовної заяви до суду, по видаткової накладній №РН-4766 від 26.01.2012 р., склала заборгованість у розмірі 300197,00 грн.
Позивач у своїй позовній заяві зазначає, те що відповідач фактично не сплачував існуючу заборгованість 2 роки. Також зазначає, що Позивач неодноразово йшов назустріч Відповідачеві, намагаючись вирішити виниклий конфлікт мирним шляхом: так, на прохання Відповідача був перенесений термін оплати партії Товару до 25 грудня 2012 року включно (Додаткова угода №2 до Договору від 01 жовтня 2012 року), Відповідач не сплатив суму заборгованості.
У 2014 році, Позивач дав можливість Відповідачеві сплатити прострочену заборгованість частинами, тобто на сплату у розстрочку в 4-рі етапи з 01 серпня 2014 року по 01 грудня 2014 року (Угода про розстрочення погашення заборгованості б/н від 13 березня 2014 року). Проте, і в цьому випадку Відповідач не сплатив Позивачеві жодної копійці.
Заборгованість Відповідачем визнана повністю в підписаній Угоді про розстрочення погашення заборгованості.
Таким чином, позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, своєчасно передав відповідачеві весь товар на загальну суму 383 203, 52 грн.
З яких основна заборгованість складає 300 197,00 грн., 3% річних 17 863,78 грн., сума інфляційних витрат - 65 142,74 грн.
У судовому засіданні позивачем було надано заяву про уточнення розміру позовних вимог. У своїй заяві просить суд, зменшити розмір позовних вимог в частини суми 3% річних, які підлягають стягненню, та стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2100 грн. 21 коп. (дві тисячі сто грн. 21 коп.). та інфляційні витрати у сумі 13585 грн. 91 коп. (тринадцять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять сто грн. 91 коп.).
Враховуючи вищевикладене, вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини відносяться до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 193 Господарського кодексу України, встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Якщо у зобов'язанні встановлений строк/термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк/термін (ч. 1 ст. 526 та ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання, в тому числі, є його невиконання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки (ст. 610 та п. З ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
У порушення зазначених норм закону та умов договору, відповідач зобов'язання за вказаним Договором належним чином не виконав, а саме не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості.
Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Наведені докази і доводи свідчать про те, що відповідач Фермерське господарство «Натали», с. Кінські роздори, Пологівський р-н, Запорізька обл. в односторонньому порядку протиправно відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань за умовами укладеного договору № 1873 від 24.01.2012 р. не бажає добровільно сплачувати борг.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем, з урахуванням наданих уточнень до позовної заяви, за договором № 1873 від 24.01.2012 р., становить 315 883, 12 грн., з яких основна заборгованість 300 197,00 грн., 3% річних за увесь період 2100,21 грн., інфляційні витрати за весь період 13 585,91 грн.
Судом перевірено факт нарахування 3 % річних та інфляційних витрат.
Факт порушення відповідачем умов договору № 1873 від 24.01.2012 р., а також факт заборгованості за договором, підтверджується матеріалами справи.
Відповідач в судове засідання не з'являвся, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. На адресу суду від відповідача ніяких заяв та клопотань не надходило. Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини, викладені у справі позивачем були підтверджені належними доказами.
Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З урахуванням викладеного, проаналізувавши надані докази, суд задовольняє позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Славія», м. Запоріжжя до Фермерське господарство «Натали», с. Кінські роздори, Пологівський р-н, Запорізька обл. про стягнення 315 883 грн. 12 коп.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подасться до суду; ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється 2 % від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається повністю на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді.
Керуючись ст. 44, 49, 75, 82, 84, ГПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Славія», м. Запоріжжя до Фермерське господарство «Натали», с. Кінські роздори, Пологівський р-н, Запорізька обл. задовольнити.
Стягнути з стягнути з фермерського господарства «НАТАЛІ» 70650, Пологівський р-н Запорізької обл., с. Кінські роздори, вул. Ватутіна, буд.1, Код ЕДРПОУ 32701317, п/р 26008301150094 в ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний дім «СЛАВІЯ», (69032, м. Запоріжжя, провулок Туристський, 5, код ЕДРПОУ 31741060, п/р 26000001306802 в АТ «ОТП Банк», м. Київ, МФО 300528) суму заборгованості у розмірі 315 883 (триста п'ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 12 коп. з яких основна заборгованість 300 197 (триста тисяч сто дев'яносто сім) грн. 00 коп. , 3% річних у сумі 2100 (дві тисячі сто) грн. 21 коп., інфляційні у сумі 13585 (тринадцять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 91 коп. та судовий збір у розмірі 6 317 (шість тисяч триста сімнадцять) грн. 67 коп.
Видати наказ.
Суддя Т.Г. Алейникова
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України 05.02.2015 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.