Справа: № 810/5393/14 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
05 лютого 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;
за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Славутичі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у місті Славутичі Київської області до Первинної профспілкової організації Чорнобильської АЕС про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -
У вересні 2014 року, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Первинної профспілкової організації Чорнобильської АЕС про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Свої позовні вимоги мотивував тим, що згідно з даними особового рахунку страхувальника у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 за травень місяць 2014 року. Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.
Відповідно ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).
Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов»язкова, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.
Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, Первинна профспілкова організація Чорнобильської АЕС є юридичною особою, що зареєстрована виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Славутичі Київської області.
Управлінням Пенсійного фонду України в м.Славутичі Київської області на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список №1), та частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв'язку з виплатою та доставкою пенсій громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за травень 2014 року на загальну суму 22874,98 грн.
Вказані пенсіонери працювали на підприємстві відповідача та перебувають на пенсійному обліку у позивача.
Як вбачається з протоколів про призначення пенсій вказаним громадянам, їм призначено пенсії за віком на умовах "за списком №1".
Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.
Пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, визначено, зокрема підпунктом "а" частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення", а саме: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Як вбачається з матеріалів справи, працівники відповідача виконували роботу в зоні радіоактивного забруднення Чорнобильської АЕС. Проте шкідливі умови праці обумовлені їх перебуванням в цій зоні, а не виконанням роботи безпосередньо на робочому місці в первинній профспілковій організації Чорнобильської АЕС.
Статтею 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій в залежності від категорії особи. Призначення та виплата пенсій цим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Так, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю (постраждалі від Чорнобильської катастрофи 4 категорії) з урахуванням положень статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", набувають право на пенсію: чоловіки - в 55 років; жінки - в 50 років.
При цьому, згідно із статтею 63 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.
Тобто, фінансування витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, на користь осіб, яким пенсійний вік знижено як постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з таким зниженням має здійснюватись за рахунок коштів державного бюджету. Включення Пенсійним фондом таких витрат до розрахунку з метою їх відшкодування за рахунок відповідача, за переконанням суду є неправомірним і безпідставним.
Це означає, що підстави для стягнення з відповідача витрат Пенсійного фонду України на виплату пенсій громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які працювали у відповідача, відсутні.
Водночас, сам по собі факт видачі відповідачем довідки для отримання пільгових пенсій за списком №1 не може бути підставою для стягнення з відповідача суми виплачених цим особам пенсій, оскільки у подальшому зазначена пільгова пенсія особами, які отримали такі довідки, не оформлювалася.
При цьому, необхідно звернути увагу, що судами вже надавалась відповідна правова оцінка відсутності підстав для стягнення з відповідача пенсій, які призначені на пільгових умовах по даним особами за попередні періоди. Зокрема, постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2012 у справі №2а-9736/12/1070, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 та відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.10.2012 №К/9991/44279/12, відмовлено у задоволені позовних вимог Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області до Первинної профспілкової організації Чорнобильської АЕС про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2012 у справі №2а-1904/12/1070, яка залишена без змін відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 відмовлено у задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України у м.Славутичі Київської області до первинної профспілкової організації Чорнобильської АЕС про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.06.2013 К/800/31150/13 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2012 і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013, оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку, що зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається наявність підстав щодо допущення судами порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідача.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовна заява є необґрунтованою.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Славутичі Київської області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 10 лютого 2015 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено - 05 лютого 2015 року.
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Бужак Н.П.
Твердохліб В.А.