03 лютого 2015 року м. Київ К/800/20519/14
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівДонця О. Є.,
Єрьоміна А. В.,
секретаря судового засідання Левіної А. А.,
за участю: представника відповідача - Київської митниці Міндоходів - Грищука О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року, Київської митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" до Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, стягнення надмірно сплачених коштів,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" звернулось з позовом до Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 30 вересня 2013 року № 12500000/2013/810668/1, картки відмови Митного посту "Східний термінал" СМО № 2 ВМОАЗ у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30 вересні 2013 року № 125110003/2013/00171, стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області надмірно сплачених коштів у вигляді податку на додану вартість, у розмірі 159 800 грн 96 коп.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині стягнення коштів, а в іншій частині - залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові повністю.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача - Київської митниці Міндоходів, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.
Судами встановлено, що в січні 2013 року між ТОВ «Тайтен Машинері Україна» та Компанією "CNH International SA" укладено зовнішньоекономічний контракт від 25 січня 2013 року № UA-TI-T-2-2013, відповідно до умов якого продавець ("CNH International SA") здійснює на користь покупця поставку сільськогосподарської техніки (трактори) за асортиментом та кількістю, вказаними у специфікаціях, у додатках та/або інвойсах, які є невід'ємними додатками до Контракту.
На виконання даного контракту у вересні 2013 року позивачем подано до Київської обласної митниці вантажну митну декларацію від 23 вересня 2013 року № 125110003/2013/125319 та декларацію митної вартості товару за формою ДМВ-1 з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару - трактор колісний для сільськогосподарських робіт новий CASE IH MAGNUM 290, модель ЬХ 290, ідент. номер ZCRD04496, шасі ZCRD 04496, серійний номер ZCRD04496, двигун дизельний №12Н00022960, потужність 284 к.с. (209 кВт), V двигуна - 8700 см3, календарний рік виготовлення 2012, виробничий код М29RР2.
З метою розмитнення товару позивач додав до вантажної митної декларації від 23 вересня 2013 року № 125110003/2013/125319 пакет документів, необхідний для розмитнення товару, перелічений у графі 44 ВМД, а саме: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами, № 125/2012/0001588 від 17 квітня 2013 року; міжнародну автомобільну накладну CMR № 0509/1 від 05 вересня 2013 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 493 від 10 вересня 2013 року; довідку транспортних витрат № 136 від 10 вересня 2013 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 01 серпня 2013 року; виписку з бухгалтерських документів покупця, що стосується відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів № 400 від 12 квітня 2013 року; рахунки-фактури (інвойси) від 30 серпня 2013 року № FTCNH130352432 та № FTCNH130352434; зовнішньоекономічний контракт поставки від 25 січня 2013 року № UA-TI-T-2-2013; додаткову угоду № 3 від 26 січня 2013 року до контракту; додаток № 13 від 28 серпня 2013 року до контракту; специфікацію № 12 від 28 серпня 2013 року до контракту; договір про перевезення № 83 від 29 листопада 2012 року; довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України та знаходяться за її межами № 22201041 від 09 липня 2013 року; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару № 2730 від 05 вересня 2013 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2730 від 05 вересня 2013 року; декларації про проходження товару від 30 серпня 2013 року № FTCNH130352432 та № FTCNH130352434; рішення Укртестстандарту № 250 від 06 вересня 2013 року; лист № б/н від 10 вересня 2013 року.
Згідно із даними митної декларації контрактна вартість товарів становила 105 000 доларів США. З урахуванням додаткових складових (транспортних витрат) задекларована митна вартість товару становила 108 011,7 доларів США за одиницю товару.
24 вересня 2013 року інспектор органу доходів і зборів, який здійснював митні процедури, з метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованого товару витребував від декларанта додаткові документи, а саме: прайс-лист виробника, калькуляцію (специфікацію) по опціям із зазначенням вартості, експортну декларацію.
Приводом для витребування від декларанта додаткових документів стала та обставина, що під час митного оформлення спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості, яка видала відомості про те, що у попередні періоди подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач.
Так, на вимогу інспектора органу доходів і зборів позивач надав такі документи: прайс-листи; технічні специфікації із зазначенням опцій, проформи інвойсів, - про що свідчить відповідний запис на зворотному боці декларації митної вартості від 30 вересня 2013 року.
За результатами отриманих від позивача документів та проведених консультацій Київською обласною митницею прийнято рішення № 125000004/2013/810668/1 від 30 вересня 2013 року про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за другим методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів в розмірі 118 011,76 доларів США.
Митним органом прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125110003/2013/00171 від 30 вересня 2013 року, згідно з якою позивачу відмовлено в митному оформленні товару за вантажною митною декларацією № 125110003/2013/125319 від 23 вересня 2013 року.
Не погодившись з прийнятими рішеннями Митниці, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції в частині скасування рішень митниці, виходив з його обґрунтованості. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення коштів, суд апеляційної інстанції вказав, що, приймаючи рішення про стягнення коштів, фактично підміняється митний орган у визначені митної вартості.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.
Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбiжностi, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Частиною 4 ст. 54 МК України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Як вбачається із спірного рішення, орган доходів і зборів зазначив, що Метод № 1 не застосовується тому, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, та декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості. Митну вартість визначено за Методом № 2 (за ціною договору щодо ідентичних товарів) з урахуванням наявної інформації у митного органу щодо митної вартості раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг за ВМД №125130004/2013/906028 від 28.02.2013 - вартість за одиницю 115 000 доларів США без врахування витрат на перевезення.
Проте колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з доводами митниці, оскільки сумніви, що ґрунтуються на інформації з ЄАС не можуть бути обґрунтованими, виходячи з приписів ст. 53 Митного кодексу України.
Окрім того, заперечення відповідача щодо наявності в ЄАС інформації про іншу вартість ідентичних товарів не може спростувати договірних відносин сторін договору про вартість товару, а відтак слугувати підставою для її коригування.
Разом з цим, відповідач не вказав у оскаржуваному рішенні, які саме розбіжності малися на увазі та якими документами вони підтверджуються.
Заперечення Митниці щодо розбіжностей документів, викладені після винесення рішення, не заслуговують на увагу за умови відсутності їх у самому оскаржуваному рішення.
Водночас, митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні такі сумніви усунути. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Однак всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верхового Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, оскільки митницею витребувано додаткові документи за відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товару, всупереч підтверджених всіх складових під час подання МД.
Оскільки висновки судів ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, то їх рішення в частині задоволення позову про скасування рішень відповідача підлягають залишенню без змін.
Щодо позовних вимог про стягнення коштів, то суд касаційної інстанції зазначає таке.
Статтею 301 МК визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.
У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення (затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364) та Порядком взаємодії (затверджений наказом Державної митної служби України Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1095/14362), на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.
При цьому за Порядком взаємодії основною умовою повернення коштів є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд України від 15 квітня 2014 року у справі № 21-21а14.
Крім того, у постанові від 7 вересня 2012 року (справа № 21-242а12) Верховний Суд України висловив таку правову позицію: аналіз статті 266 МК, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2006 року № 1766, дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості. З урахуванням наведеного суд, постановляючи рішення про стягнення надмірно сплачених митних платежів, фактично визначає митну вартість ввезеного товару, чим підміняє митний орган.
За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення коштів.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив :
Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна", Київської митниці Міндоходів залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року в частині залишення без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: