"26" січня 2015 р. м. Київ К/800/45751/14
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач)
Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 року
у справі № 818/24/14
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 23.12.2013 року № 0000991701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 625 000, 00 грн. та № 0000981701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1, 00 грн.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в позові відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.
У судовому засіданні представник позивача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник відповідача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, відповідачем складено акт від 09.12.2013 року № 162/17-01/НОМЕР_1/429, яким встановлено порушення, зокрема, пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, пп. 44.1 ст. 44, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України в частині порушення порядку ведення Книги обліку доходів і витрат та формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених відповідними первинними документами; п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення форми «С» від 23.12.2013 року №0000981701, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 1, 00 грн.; №.0000991701, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 625 000, 00 грн.
Підставою для застосування відповідних штрафних (фінансових) санкцій до позивача став висновок податкового органу про неоприбуткування ним готівкових коштів та непроведення їх через реєстратор розрахункових операцій
Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки спірні податкові повідомлення-рішення прийнято протиправно.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними в результаті допущених порушень платником податку.
Колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Згідно із п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Пунктом 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
У разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг); за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг) (п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).
Відповідно до п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
В силу абзацу 3 ст. 1 Указу Президента України № 436/95 від 12.06.1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Таким чином, аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку про те, що штрафні санкції до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані контролюючими органами лише у разі встановлення факту непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) готівки.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в Книзі обліку розрахункових операцій позивача в розділі 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» згідно запису в графі 5 «Загальна сума розрахунків» за 01.06.2012 року та 15.10.2012 року та в Книзі обліку доходів і витрат в графі 3 «Розмір отриманих доходів від здійснення діяльності» зазначено 0, 00 грн.
Висновки податкового органу про допущення порушення позивачем щодо неоприбуткування готівки виникли на підставі виписок банку по рахунку позивача за 01.06.2012 року і 15.10.2012 року, в призначенні платежу яких зазначено, що кошти в сумі 70 000, 00 грн. і 55 000, 00 грн. є «оптово-торговою виручкою за 01.06.2012 року» і «оптово-торговою виручкою від 15.10.2012 року».
Судом першої інстанції встановлено, що дані розбіжності виникли на підставі допущеної помилки в банківських виписках за 01.06.2012 року і 15.10.2012 року щодо призначення платежу, допущеної бухгалтером-касиром банку, однак за заявою позивача банком проведено коригування в електронних документах і виправлено відповідні помилки в призначенні платежу, що підтверджується матеріалами справи.
Отже, у відповідні дати позивачем до банку подавались заяви про переказ готівки за певний період 2012 року, а не оптово-торгова виручка за 01.06.2012 року і 15.10.2012 року.
Висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову на підставі того, що висновок судової економічної експертизи про документальне непідтвердження висновків акта перевірки не спростовує фактів виявлених порушень, є безпідставним, враховуючи встановлені судом першої інстанцій обставини та наявні у матеріалах справи документи, які залишені ним поза увагою.
Таким чином, судом першої інстанції зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень форми «С».
Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про відмову в позові підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 220, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 року у справі № 818/24/14 скасувати.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 року у справі № 818/24/14 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Ю.І.Цвіркун
Судді Л.В.Ланченко
Н.Г.Пилипчук