"21" січня 2015 р. м. Київ К/9991/19202/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012 по справі №2а-4621/11/2670 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва про визнання незаконним та скасування наказу, визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, колегія
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2011, позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва про визнання незаконним та скасування наказу, визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.11.2010 №0002761740. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2011 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 06.03.2012 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 25.04.2012 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, пунктів 2.6, 4.1, 4.2 Постанови Правління Національного Банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» №637 від 15.12.2004.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва була проведена позапланова виїзна перевірка суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 з питань дотримання вимог чинного законодавства з питань оподаткування.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 2.2 та 2.6 положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного Банку України від 15.12.2004 №637, а саме не оприбуткування готівкових коштів в сумі 545000,00грн., в тому числі за 2007 рік - 38000,00грн., за 2008 рік - 122000,00грн., за 2009 рік 200000,00грн., 9 місяців 2010 року - 160000,00грн., за період з 01.10.2010 по 09.11.2010 в сумі - 25000,00грн.
За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва складено акт від 15.11.2010 №142/1740/НОМЕР_1 та прийнято рішення від 29.11.2010 №0002761740 про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 2725000,00грн.
Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства ґрунтується на тому, що ОСОБА_1 не велася Книга обліку доходів та витрат, використання якої є обов'язковим для позивача, а тому всі кошти, отримані та зазначені у звітах позивачем, є необлікованою готівкою.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оприбуткуванням готівки є внесення запису до касової книги, а позивач не був зобов'язаний її вести, а тому висновок податкового органу про не оприбуткування ним готівки є необґрунтованим.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не оприбуткував отримані ним готівкові кошти в книзі обліку доходів та витрат.
Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Згідно з пунктом 1.2 глави 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
З аналізу зазначених правових норма вбачається, що підприємці зобов'язані обліковувати належним чином готівкові кошти, а тому необлікування позивачем готівки в книзі обліку доходів і витрат є порушенням пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.
Відповідно до абзацу третього статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Разом з тим, застосовані до позивача штрафні санкції за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, визначення яких закріплено частиною першою статтею 238 Господарського кодексу України, оскільки, є заходом майнового характеру, спрямовані на припинення порушення суб'єктом господарювання встановлених правил здійснення господарської діяльності та застосовуються уповноваженим органом державної влади.
Штрафні санкції визначені Указом президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» та застосовані до позивача є адміністративно-господарськими санкціями, а тому строки та порядок їх застосування регулюються Господарським кодексом України.
Згідно статті 250 цього Кодексу адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було застосовано до позивача штрафну санкцію за період з 2007 року по 2010 рік, тобто з порушенням строку, визначеного статтею 250 Господарського кодексу України.
Разом з тим, судами попередніх інстанцій зазначене залишено поза увагою та не з'ясовано питання за який проміжок часу до позивача можуть бути застосувати штрафні санкції із врахування строку, визначеного статтею 250 Господарського кодексу України.
Окрім того, для правильного вирішення справи та необхідним є встановлення на підставі належних та допустимих доказів суми неоприбуткованих позивачем готівкових коштів в межах строку застосування адміністративно-господарської санкції.
Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки встановлення нових обставин вимагає дослідження доказів, що знаходиться поза межами касаційного розгляду справи, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій як таких, що не відповідають статті 159 цього Кодексу.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2011 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012 по справі №2а-4621/11/2670 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв