"21" січня 2015 р. м. Київ К/9991/1546/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 по справі №2а-1670/4247/11 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Павлівське» до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Павлівське» до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.05.2011 №0000092301 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2169,50грн., від 12.05.2011 №0000211701 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1097,71грн.; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.05.2011 №0000102301, №0000112301. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Карлівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області 22.12.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 21.02.2012 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог Карлівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпунктів 4.2.1 та 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пункту 2.3 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.6.1 пункту 5.6, пункту 5.7 статті 5, пункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статей 2, 7,9, 11, 69, 70, 86, 151-153 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Господарського суду Полтавської області від 14.04.2009 по справі №10/53-8/53 Відкрите акціонерне товариство «Павлівське» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Карлівською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Павлівське» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2010.
Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 8678,00грн.; підпунктів 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.6.1 пункту 5.6, пункту 5.7 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 196648,00грн.; підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, підпункту 6.3.3 пункту 6.3 статті 6, пункту 19.2, статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на суму 4390,84грн.; пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637, а саме перевищення встановленого ліміту залишку готівки у касі 27.09.2010 в сумі 42290,42грн.
За результатами перевірки Карлівською об'єднаною державною податковою інспекцією складено акт від 21.04.2011 №141/23/13953115 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.05.2011 №0000092301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10847,50грн., в тому числі 8678,00грн. - основний платіж, 2169,50грн. - штрафна (фінансова) санкція; від 12.05.2011 №0000211701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 5488,55грн., в тому числі 4390,84грн. - основний платіж, 1097,71грн. - штрафна (фінансова) санкція; від 17.05.2011 №0000102301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 245810,00грн., в тому числі 96648,00грн. - основний платіж, 49162,00грн. - штрафна (фінансова) санкція; від 17.05.2011 №0000112301, яким до позивача застосовано штрафні фінансові) санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки на суму 84580,84грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що нарахування податковим органом штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями від 12.05.2011 №0000092301 та №0000211701 здійснено неправомірно, оскільки нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Окрім того, задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.2011 №0000102301 та №0000112301 суди попередніх інстанцій виходили з того, що з дня ухвалення судом постанови про визнання позивача банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у нього не можуть виникати нові зобов'язання зі сплати податків та зборів.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вважає їх помилковими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована в установленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю. Цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов'язки) юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно з частиною сьомою статті 59 Господарського кодексу України скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».
В той же час, ліквідаційна процедура допускає підприємницьку діяльність, яка зводиться до закінчення технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, передбачає можливість укладення угод, тощо.
З огляду на викладене, ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури не позбавляє суб'єкта господарювання здатності мати цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.
Аналіз зазначених норм права свідчить, що у суб'єкта господарювання після ухвалення постанови про визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть виникати нові зобов'язання зі сплати податків і зборів, але не може здійснюватися нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості.
Однак, при розгляді справи суди не вжили належних заходів для встановлення фактичних обставин справи, зокрема щодо зазначених в актах перевірки фактів, з якими податковий орган пов'язує порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Судами першої та апеляційної інстанцій не встановлені обставини щодо правомірності визначення податкових зобов'язань спірними рішеннями по факту правопорушення, належна юридична оцінка цим обставинам дана не була.
Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки встановлення нових обставин вимагає дослідження доказів, що знаходиться поза межами касаційного розгляду справи, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій як таких, що не відповідають статті 159 цього Кодексу.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити частково.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 по справі №2а-1670/4247/11 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв