І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]
05 лютого 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Немировської О.В.
суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.
при секретарі - Басюк Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу:
за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору іпотеки недійсним та
за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_5 про визнання договору іпотеки недійсним,
за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - ПрокловоїТетяни Володимирівни на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 листопада 2014 р.
встановила:
у вересні 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір іпотеки, укладений 18 травня 2007 р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ним, посилаючись на те, що договір був укладений на забезпечення основного зобов'язання - кредитного договору від 18.05.2007 р., укладеного між банком та ОСОБА_6 в іноземній валюті.
В лютому 2014 р. позивачем було змінено підстави позову та доповнено позовні вимоги щодо зняття заборони відчуження з квартири АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки, з посиланням на те, що банк при укладенні договору іпотеки не вказав про перебування предмету іпотеки у спільній частковій власності, тоді як частки співвласників не були виділені в натурі і без такого виділення не могли передаватись в іпотеку.
В березні 2014 р. ОСОБА_4 звернулася з позовом, в якому просила визнати недійсним вказаний вище договір іпотеки, посилаючись на те, що вона не давала згоди на передачу в іпотеку належної їй 1/3 частки в квартирі, а ОСОБА_1 не мав права передавати в іпотеку як належну їй частку, так і належну йому частку, яка не була виділена в натурі.
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 11 листопада 2014 року позови задоволено - визнано договір іпотеки недійсним, з моменту укладення, зобов'язано ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надати нотаріусу повідомлення про припинення договору іпотеки, зобов'язано нотаріуса зняти заборону відчуження нерухомого майна, виключити з Єдиного реєстру заборон запис про заборону відчуження вказаної квартири, виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження іпотекою вказаної квартири.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник відповідача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» Проклова Т.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_1 з урахуванням заяви про зміну предмету позову та уточнення позовних вимог від 12.02.2014 р., просив визнати недійсним договір іпотеки, укладений 18.05.2007 р. між ним та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на те, що АДРЕСА_1, яка була передана в іпотеку, належала в рівних частках - по 1/3 йому, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією згідно з розпорядженням від 21.03.2007 р. №814 та зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації 26.03.2007 р. Однак, всупереч цьому банком було вказано в договорі, що квартира не знаходиться у спільній частковій власності. При цьому не було враховано, що належна йому частка не виділена в натурі.
Позивач ОСОБА_4 в своєму позові вказувала, що згоди на передачу належної їй частини квартири АДРЕСА_1 в іпотеку не надавала, з ОСОБА_6 взагалі не знайома, довіреність 14.04.2007 р. надавала своєму брату ОСОБА_1 для вирішення питання про спільний продаж квартири. Вказана квартира залишається її єдиним житлом і наміру розпоряджатися квартирою в інтересах сторонньої особи вона не мала.
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 11 листопада 2014 року позови задоволено - визнано договір іпотеки недійсним, з моменту укладення, зобов'язано ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надати нотаріусу повідомлення про припинення договору іпотеки, зобов'язано нотаріуса зняти заборону відчуження нерухомого майна, виключити з Єдиного реєстру заборон запис про заборону відчуження вказаної квартири, виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження іпотекою вказаної квартири.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний договір іпотеки, між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1, який діяв від свого імені та від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був укладений 18.05.2007 р. з порушенням вимог закону, а тому є недійсним з моменту його укладення, оскільки співвласники ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не давали своєї згоди на передачу належних їм часток в іпотеку, а частка ОСОБА_1 в квартирі не була виділена в натурі.
Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 203, 215, 237, 238, 546-548, 577, 578, 674 ЦК України, та Закону України «Про іпотеку».
Як видно з матеріалів справи, при укладенні договору іпотеки 18.05.2007 р., іпотекодержателем в якому виступав ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», не було дотримано вимог ст. 578 ЦК України та ч. 2 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» щодо отримання згоди усіх співвласників переданої в іпотеку квартири.
Всі доводи, викладені представником ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в апеляційній скарзі, були предметом перевірки суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку.
Зокрема, доводи апелянта про те, що така згода була надана шляхом видачі довіреностей ОСОБА_1, від імені ОСОБА_5 05.04.2007 р. та від імені ОСОБА_4 14.04.2007 р. є безпідставними, оскільки в цих довіреностях ОСОБА_5 та ОСОБА_4 уповноважували ОСОБА_1 представляти їх інтереси з питань, які будуть стосуватися управління та розпорядження належними їм частками у вказаній квартирі. При цьому в довіреностях не було зазначено про передачу частин квартири в іпотеку на забезпечення виконання договорів третіх осіб, а саме - ОСОБА_6, а тому вони не можуть розглядатися як нотаріально посвідчена згода усіх співвласників нерухомого майна. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочини від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи.
Належна ОСОБА_1, 1/3 частка вказаної квартири також не могла бути передана в іпотеку, оскільки не була виділена в натурі, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 5 Закону України «Про іпотеку».
Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - Проклової ТетяниВолодимирівни відхилити, а рішення Святошинського районного суду м.Києва від 11 листопада 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді
№ справи: 759/20293/13-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/767/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Мазур І.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
.