Унікальний номер справи 761/9997/14-ц Головуючий у 1 інстанції - Піхур О.В.
Апеляційне провадження 22-ц/796/1285/2015 Доповідач - Слободянюк С.В.
03 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді - Слободянюк С.В.,
суддів - Лапчевської О.Ф., Корчевного Г.В.,
при секретарі - Шалапуді Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада 2014 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1,який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Шевченківський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби у м. Києві, відділ опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки,
У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «ОТП Факторинг Україна» (далі - Товариство) звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_1, що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 треті особи: Шевченківський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби у м. Києві, Відділ опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1
Позивач, уточнивши позовні вимоги, зазначав, що внаслідок не виконання зобов*язань відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором, укладеним 20 лютого 2007 року між ним та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» (далі - Банк), виникла заборгованість по сплаті кредитних коштів.
Товариство просило суд:
- звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки від 20 лютого 2007 року, предметом якого є квартира у АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження;
- на період реалізації предмета іпотеки, вказану квартиру, передати в управління позивачу з метою його збереження;
- виселити з квартири ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4;
- стягнути з відповідачів суму сплаченого судового збору в розмірі 3897,60 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада 2014 року відмовлено в задоволені позову.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення, постановлення нового, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апелянт зазначає, що дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюється на правовідносини, що виникли між сторонами до набрання чинності цього закону і випливають з договору, який укладено 20 лютого 2007 року та не має зворотної дії у часі.
В судовому засіданні представник Товариства - Мілімко А.А. апеляційну скаргу підтримав.
Не явка інших учасників процесу не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення карги з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 20 лютого 2007 року, між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» (далі - Банк) був укладений кредитний договір №CNL-007/024/2007 (далі - кредитний договір), згідно з яким Банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 100000,00 доларів США зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі 13,99% річних на споживчі цілі строком дії до 20 лютого 2017 року (Т.1, а.с.12-15).
Станом на 25 березня 2014 року заборгованість становить 5 704 132,81 грн., яка складається з залишку заборгованості за кредитом в розмірі 87 539,94 доларів США, що еквівалентно 908 331,93 грн., суми несплачених відсотків за користування кредитом в розмірі 30 682,07 доларів США, що еквівалентно 318 363,29 грн. та пені за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 4 477 437,59 грн.
На забезпечення виконання взятих зобов*язань між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № PCL-007/024/2007, відповідно до якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1.(Т.1, а.с.17-22)
Згідно з умовами договору купівлі - продажу кредитного портфелю від 05 листопада 2010 року Банк відступив, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за вказаним кредитним договором (Т.1, а.с.23-32).
Згідно довідки ЖБК «Техніка» №60 від 10 жовтня 2013 року у квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_1 з 2011 року, ОСОБА_3 - з 2004 року, ОСОБА_2 - з 2002 року, ОСОБА_4 - з 2002 року (т.1, а.с. 164).
25 березня 2014 року позивачем на адресу відповідачів були направлені вимоги про добровільне звільнення квартири.
Судом першої інстанції було встановлено, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2010 року у цивільній справі №2-1809/10 з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» було стягнуто заборгованість за кредитним договором №CNL-007/024/2007 від 20 лютого 2007 року загальним розміром 860752,39 грн. (т.1, а.с.53).
Відповідно до ст. 6 договору іпотеки позивач має право задовольнити із вартості предмета іпотеки свої вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. (ч.1, ч.2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»).
На час ухвалення оскаржуваного рішення діяв вказаний Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-УП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-УП від 03 червня 2014 року, чинний з протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов*язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об*єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об*єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
Обов*язковою умовою застосування зазначеного закону є використання предмета іпотеки, як місця постійного проживання майнового поручителя та відсутності іншого нерухомого житлового майна.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 (Т.1,а.с.88) дана квартира є предметом іпотеки, згідно договору іпотеки № PCL-007/024/2007 від 20 лютого 2007 року (Т.1, а.с.17-22, 164).
Враховуючи те, що в ОСОБА_1 отримано споживчий кредит у валюті (долари США), загальна площа квартири, що є предметом іпотеки становить 55,1 м.кв., при розгляді справи не було встановлено, що у власності відповідача ОСОБА_1 знаходиться інше нерухоме житлове майно (т.2, а.с.2 інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо суб'єкта), на час ухвалення оскаржуваного діють вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги не підлягали задоволенню.
Таким чином судова колегія приходить до висновку, що дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року є підставою для відмови у позові.
Доводи апеляційної скарги, що дія даного Закону не поширюється на правовідносини, які склались між сторонами, не заслуговують на увагу, оскільки ним введено заборону на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, відмовивши у позові. За таких обставин, не вбачається підстав для задоволення апеляційної скарги, доводами якої правильність висновку суду першої інстанції не спростовується і не впливають.
Керуючись ст..ст.304,307,308,313 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: