"02" лютого 2015 р.Справа № 916/4618/14
За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ"
до відповідача Державного підприємства"Одеська залізниця"
про стягнення 877,23грн.
Суддя Гут С.Ф.
В судовому засіданні приймали участь
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Слюсар М.М., довіреність №13 від 02.01.2015р.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Публічне акціонерне товариство "ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Державного підприємства "Одеська залізниця" про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 1501,24грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.11.14р. порушено провадження у справі №916/4618/14.
09.12.2014р. відповідач надав заперечення на позовну заяву (Вх.ГСОО№32539/14 від 09.12.2014р.), відповідно до яких проти позову заперечує та просить суд у позові відмовити у повному обсязі за наступних підстав: відповідно до накладної №52781358 завантаження вантажу проводилося засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці. Залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником у залізничній накладній, але не зобов'язана перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення. На ст. Ніжньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці після комісійного зважування в вагоні №66110172 було виявлено різницю маси, що менше ніж по перевізному документу на 2350кг., на цій підставі, згідно ст. 129 Статуту був складений комерційний акт серії РА №003478 від 04.05.2014р. В технічному відношенні, як зазначено в комерційному акті серії РА №003478 від 04.05.2014р., вагон був справний, але не підготовлений для перевезення даного виду вантажу, а саме вугілля. Згідно акту про технічний стан вагону від 04.05.2014р. №162. встановлено, що з лівої сторони по ходу поїзда мається зазор між кришкою 1 -го люка та проміжною балкою вагона шириною 300x60 мм. До навантаження вантажовідправник це бачити міг, але ніяких дій по усуненню зазору не прийняв та не підготував вагон для перевезення даного виду вантажу, а саме вугілля. Відповідно до „Інструкції по підготовці вантажних вагонів до перевезень" від 07.05.2002 р., п.6.6.6., особливу увагу звертати на дотримання установлених розмірів конструктивних зазорів площини прилягання кришок люків до балок вагона, щоб запобігти просипанню вантажів дрібних фракцій. Кришки люків повинні закриватися щільно. Місцеві зазори між кришкою люка і площиною її прилягання допускаються не більше 5 мм. В даному ж випадку, згідно акту про технічний стан вагону від 04.05.2014р. зазначено, що між кришкою 1-го люка та проміжною балкою вагона зазор 300x60 мм. Висновок: втрата вантажу можлива, вантажовідправник до навантаження зазор бачити міг, але заходів по його усуненню не зробив. Втрата вантажу виникає через його витікання (просипання) з причини нещільного прилягання люків до кузова вагона, це мало бути помічено відправником ще до початку навантаження, але відправник від навантаження не відмовився і ним не було вжито заходів спрямованих на усунення названих обставин та попередження втрати вантажу.
Крім того, згідно комерційного акту серії РА №003478 від. 04.05.2014р. „Погрузка на рівні бортів на 400мм., маркування з застосуванням катка. З лівої сторони по ходу поїзда над 1-м люком мається воронкоподібне поглиблення довжиною -1,5м., шириною -1,5м., на глибину завантаження. У місті поглиблення маркування відсутнє. В технічному відношенні вагон справний, з лівої сторони по ходу поїзда мається зазор між кришкою 1-го люка та проміжною балкою вагона шириною довжиною 300мм., шириною - 60 мм. З метою попередження подальшої втрати вантажу зазор ущільнили за допомогою дошки та дрантя. Розвантажувальні люка з обох сторін закриті. Течі вантажу немає…"
Крім того, згідно „Інструкції по підготовці вантажних вагонів до перевезень", затвердженої наказом Укрзалізниці 31.12.2009, №734-11, п. 8.6 „Напіввагони", пп. 8.6.5 зазначено, що особливу увагу треба приділяти дотриманню установлених розмірів конструктивних зазорів площини прилягання кришок люків до балок вагона, щоб запобігти присипанню вантажів дрібних фракцій. Також, згідно „Правил з деповського ремонту" (Вантажні вагони залізниць України колії 1520 (1524 мм), п. 15.2 „Ремонт кришок розвантажувальних люків (дверей), пп. 15.2.1, кришки люків повинні закриватися щільно. Місцеві зазори між кришкою люка і площиною її прилягання допускається не більше 5 мм.
В даному ж випадку, неущільнені конструктивні зазори площини прилягання кришки люка до балки вагону складають шириною - 60 мм., довжиною - 300 мм. Вантажовідправник мав прийняти всі необхідні заходи, які б гарантували схоронність вантажу в вагоні щоб попередили втрату вантажу.
Отже, враховуючи викладене, відповідач просить суд у позові відмовити у повному обсязі.
12.12.2014р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.ГСОО№2-57777/14 від 12.12.2014р.), відповідно до якої позивач здійснив перерахунок вартості нестачі вантажу та просить су д стягнути з відповідача вартість нестачі вугілля у сумі 877,23грн. (з урахуванням суми норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто, та з урахуванням того, що вартість 1 тонни вугілля становить 904,36грн.).
Надана заява судом задоволена та прийнята до розгляду.
12.12.2014р. позивач надав заяву (вх.ГСОО№32928/14 від 12.12.2014р.), відповідно до якої просить суд розглянути справу без участі представника позивача за наявними матеріалами справи, у зв'язку з тим, що позивач не має можливості направити представника для участі у судовому засіданні.
Надана заява судом розглянута та задоволена.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.01.2015р., враховуючи надане відповідачем клопотання строк вирішення спору по справі було продовжено до 01.02.2015р. в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України.
17.01.2015р. позивач надіслав до канцелярії господарського суду Одеської області супровідним листом оригінали витребуваних судом документів, а саме накладної №52619012 від 23.04.2014р., накладної №52781358 від 25.04.2014р. та комерційного акту РА №003478/168/46 від 04.05.2014р. Також просив суд розглянути справу за наявними в матеріалах справи документами, за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримував у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив.
31.12.2013р. між ПАТ «ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ» (Виконавець) та ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» (Замовник) було укладено договір №13-15/75-У, відповідно до умов якого Замовник зобов'язався передати (поставити) Виконавцю Вугілля для збагачення, оплатити послуги Виконавця пов'язані із збагаченням Вугілля та прийняти Концентрат. Виконавець зобов'язався прийняти вугілля, провести його збагачення та передати (поставити) отриманий в результаті збагачення Вугілля Концентрат Замовнику, в строки та на умовах обумовлених дійсним договором та/або Специфікаціями.
На виконання умов Договору була укладена специфікація від 16.04.2014 року згідно пункту 1 якої, Замовник поставляє Виконавцю Вугілля, яке підлягає збагаченню у кількості, що складає 82340 тон.
Пунктом 4 Специфікації передбачено, що Виконавець зобов'язується прийняти вугілля, обумовлене в п. 1 Специфікації, та передати (поставити) отриманий в результаті збагачення Вугілля Концентрат Замовнику, а саме, згідно таблиці №2 - ДП «МТП Южний".
Згідно пункту 5 Специфікації, поставка Концентрату здійснюється на умовах "DDP місце призначення", залізнична станція Берегова (для ДП «МТП Южний») Одеської залізниці (код станції 400606), в редакції «ІНКОТЕРМС-2000».
23.04.2014р. ПАТ «ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ» відправило за залізничною накладною №52619012 зі станції Добропілля Донецької залізниці вугілля у кількості 278000кг на станцію Берегова Одеської залізниці, одержувачем якого є ДП „МТП Южний".
Після перевірки маси вантажу на попутній станції Ніжньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці у вагоні №66110172 була виявлена недостача вантажу, про що було складено комерційний акт РА №003478/168/46 від 04.05.2014р.
Відповідно до комерційного акту РА №003478/168/46 від 04.05.2014р. обумовлено, що було здійснено комісійну перевірку вагона №66110172 з вантажем - вугілля кам'яне на справних 150 тонних електронно-тензометричних вагах, станції Ніжньодніпровськ-Вузол які пройшли держперевірку 17.10.2013р., внаслідок чого виявилося вага брутто 88650кг, тара за документом 22000кг, нетто 66650кг, що менш ваги зазначеної в документі на 2350кг. Навантаження вантажу на рівні бортів, маркіровка з використанням катка. Ліворуч над 1-м люком поглиблення довжиною 1,5м, шириною 1,5м, глибиною навантаження. В місці поглиблення маркірування відсутнє. В технічному відношенні вагон справний.
Вартість вугілля, згідно довідки ПАТ „ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" №1/4063 від 16.06.2014р. складає 1 тонна вугільної продукції - 904,36грн. з урахуванням ПДВ.
Згідно з розрахунком, наданим позивачем вартість недостачі вантажу, з урахуванням суми норм природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто вугілля складає 877,23грн.
Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою та уточненням до неї, згідно яких просить суд стягнути з відповідача Державного підприємства"Одеська залізниця" вартість недостачі вугілля у розмірі 877,23грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та інших актів законодавства.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно п.п. 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Частиною 2 ст.306 ГК України визначено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).
Відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.
Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
В силу вимог ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між вантажовідправником і перевізником договору перевезення вантажу.
Крім того, відповідно до вимог ч. ІІІ ст. 27, ст.31 Статуту та пункту 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у напіввагон повинен визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантажені вантажів які містять дрібні фракції,- усунути щілини та конструктивні зазори напіввагонів , а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, що виникли з цієї причини, несе відправник. З метою забезпечення збереженості вантажу у вагонах відкрито типу на їх поверхню наноситься захисне маркування або застосовується покриття чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Також вказана залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у напіввагон №66110172 здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст.308 ГПК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082.
При цьому в силу вимог ч.1 ст.918 ЦК України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Частиною 3 ст. 32 Статуту Залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Із залізничної накладної №52619012 вбачається, що вантаж вугілля кам'яне марки г-газовий, марка ГО-100, вантаж вологий, завантаження на рівні бортів. Вантаж маркирован, одна борозда продольна катка ущільнювача.
Жодних зауважень щодо неправильностей завантаження і кріплення вантажу Державним підприємством "Одеська залізниця" не висловлено і вантаж прийнятий до перевезення.
Згідно ст. 110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.
Водночас у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.
Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.
Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі -продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.
Статтею 314 Господарського кодексу України, яка трансформується із пунктом 110 Статуту залізниць України, встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Між тим, із матеріалів справи випливає, що під час перевезення вантажу залізницею складені акти загальної форми і комерційний акт, в яких встановлені обставини щодо недостачі вантажу, а також обставини, які свідчать про ознаки втрати вантажу під час його перевезення, а саме зліва за ходом потягу над 1 люком мається воронкоподібне поглиблення довжиною 1,5м. на глибину завантаження; в місці поглиблення маркування відсутнє.
За таких умов, суд вбачає вину Державного підприємства "Одеська залізниця" у виникненні нестачі вантажу, на яку вказують обставини, відображені у комерційному акті.
Отже, суд покладає відповідальність за нестачу вантажу на Одеську залізницю, обов'язком якої є забезпечення схоронності вантажу під час перевезення.
Між тим, як свідчать матеріали справи, при перевезенні вантажу складений комерційний акт: РА№003478/168/46 від 04.05.2014р. в якому встановлені обставини щодо нестачі вантажу.
Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).
Так, згідно п.п. 5, 6 Правил перевезення у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. №542 та зареєстрованих Міністерством юстиції України 10.09.2001р. за №796/5987 перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Відповідно до п.15.2.1. "Вантажні вагони залізниць України колії 1520 (1524) мм. Правила з деповського ремонту" ЦВ-0017, затвердж. Наказом Укрзалізниці від 16.10.2007 № 492-Ц, кришки люків повинні закриватися щільно. Для усунення зазорів проводиться правка відповідного місця кришки. Для цього дозволяється також приварювання не більше двох планок сумарною товщиною не більше 12 мм на горизонтальну полицю запірного кутника. При цьому ширина планок повинна бути 50 мм, а довжина - від 60 мм до 100 мм. Місцеві зазори між кришкою люка і площиною її прилягання допускаються не більше 5 мм.
З матеріалів справи вбачається, а саме з актів загальної форми та з акту про технічний стан вагону при прибутті виявлено, що: "маються зазори зліва за ходом потягу між1 люком та поперечною балкою вагона - довжиною 300мм., шириною - 60мм.", втрата вантажу можлива, вантажовідправник до завантаження зазори бачити міг, але заходів по їх усуненню не прийняв.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що вантажовідправник Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ" повинен нести відповідальність за нестачу вантажу також, оскільки не прийняв заходів по усуненню зазорів, більших ніж 5мм.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
З урахуванням викладеного, суд погоджується з розрахунком Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ" та визначенням вартості нестачі вантажу у розмірі 877,23грн.
Приймаючи до уваги, що судом встановлена як наявність вини відправника, так і наявність вини залізниці (допущення втрати вантажу під час його перевезення) відповідальність за нестачу слід покласти на Державне підприємство "Одеська залізниця" у розмірі 50% від загальної вартості нестачі вантажу.
Враховуючи вищезазначені обставини справи та зазначені приписи норм матеріального права, уточнені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ" до Державного підприємства "Одеська залізниця" підлягають задоволенню в частині стягнення 50% від вартості нестачі вантажу у розмірі 438,61грн.
Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 913,50грн.
Керуючись ст.ст.32, 33 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного підприємства "Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ" (85000, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Київська, 1, код ЄДРПОУ 00176472, р/р26004962490458, МФО 334851 в ПАТ «ПУМБ» м. Донецьк) вартість нестачі вантажу у сумі 438(чотириста тридцять вісім)грн.61коп., витрати по сплаті судового збору на суму 913(дев'ятсот тринадцять)грн.50коп.
3.В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 09.02.2015р.
Суддя С.Ф. Гут