03 лютого 2015 року 09:34м. ПолтаваСправа № 816/4991/14
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Ясиновського І.Г.,
за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Паська Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, рішення та вимоги, -
17 грудня 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 17 листопада 2014 року №0066511701/12409, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачений агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 6724,88 грн, з яких: 3964,16 грн - за основним платежем, 2760,72 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17 листопада 2014 року №0066821701/12407 про донарахування 11075,56 грн єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосування штрафних санкцій у розмірі 5537,78 грн, вимоги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 17 листопада 2014 року №Ф-006679101/188 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 11075,56 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що вказані податкове повідомлення-рішення, рішення та вимога прийнято контролюючим органом на підставі висновків перевірки про порушення позивачем підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176, пункту 177.7 статті 177 Податкового кодексу України, абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4, пункту 1 частини другої статті 6, абзацу першого пункту 1 частини першої статті 7, пунктів 5, 7 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Позивач вважає такі висновки необґрунтованими з огляду на те, що контролюючий орган не дивлячись на наявність значного обсягу як правових так і організаційних можливостей, не встановлено наявність юридичного чи іншого факту, який би вказував, що найманим працівникам позивача отримано більший заробіток ніж зазначено у наданих документах, не встановлено підстав для збільшення об'єкту оподаткування, не встановлено, що наймані працівники працювали більше часу, ніж встановлено в договорі. Позивач зауважив, що він, як фізична особа-підприємець, не обмежений у часі вести підприємницьку діяльність.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. У долучених до матеріалів справи запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкового повідомлення-рішення, рішення та вимоги зазначав, що перевіркою встановлено порушення підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176, пункту 177.7 статті 177 Податкового кодексу України, абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4, пункту 1 частини другої статті 6, абзацу першого пункту 1 частини першої статті 7, пунктів 5, 7 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Відповідач зазначив, що позивач виплачував доходи працівникам та ухилялося від сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску до бюджету.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
ОСОБА_3 зареєстрована як суб'єкт господарювання, фізична особа-підприємець, 06.09.2006 Кобеляцькою районною державною адміністрацією Полтавської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, номер запису 1 566 000 0000 001358, а також перебуває на податковому обліку у відповідача та зареєстрована платником ПДВ з 09.03.2009. Видами господарської діяльності позивача є роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах (а. с. 12-13).
У період з 14 по 27 жовтня 2014 року Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.
За результатами перевірки складено акт від 03 листопада 2014 року №2563/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 (надалі по тексту - акт перевірки), у якому відображено наступні порушення позивачем: заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 3964,16 грн, чим порушено підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункт 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, пункт 167.1 статті 167, підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункт «а» пункту 176.2 статті 176, пункт 177.7 статті 177 Податкового кодексу України; заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахованого роботодавцем - фізичною особою-підприємцем, на загальну суму 11075,56 грн, чим порушено абзац другий пункту 1 частини першої статті 4, пункт 1 частини другої статті 6, абзац перший пункту 1 частини першої статті 7, пункти 5, 7 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
07 листопада 2014 року позивачем в порядку пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України до контролюючого органу подано заперечення на вказаний вище акт перевірки (а.с. 205-213).
На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2014 року №0066511701/12409, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачений агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 6724,88 грн, з яких: 3964,16 грн - за основним платежем, 2760,72 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17 листопада 2014 року №0066821701/12407 про донарахування 11075,56 грн єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосування штрафних санкцій у розмірі 5537,78 грн, вимогу від 17 листопада 2014 року №Ф-006679101/188 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 11075,56 грн (а.с. 63-67).
Позивач не погодився із вказаними податковим повідомленням-рішенням, рішенням та вимогою, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.
Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 17 листопада 2014 року №0066511701/12409, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачений агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 6724,88 грн, з яких: 3964,16 грн - за основним платежем, 2760,72 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, суд виходив з наступного.
Згідно акту перевірки, перевіркою достовірності, повноти включення доходів (як у грошовій, так і не грошовій формах) до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податків встановлено невключення позивачем до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу доходів у вигляді заробітної плати в результаті використання праці найманих осіб. Перевіркою правильності визначення бази оподаткування при нарахуванні доходів платникам податків у вигляді заробітної плати встановлено заниження бази оподаткування у 2013 році на загальну суму 27414,76 грн, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 3964,16 грн.
У ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_3 протягом періоду, що перевірявся, мала трудові відносини з шістьома найманими працівниками, з якими укладено трудові договори. З урахуванням графіку роботи магазину, що по АДРЕСА_1, а саме: 15 годинний робочий день - з 7 до 22 години, та фактично відпрацьованими днями, працівників, які здійснюють продаж продукції: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_3 мала виплачувати заробітну плату працівникам, які працювали на касі магазину решту часу понад відпрацьований 8-годиннний робочий день (а.с. 29).
Так, відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 164.1.1, 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Підпунктами 164.2.1, 164.2.2 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.
Згідно з пунктом 164.3 статті 164 Податкового кодексу України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і в не грошовій формах.
Відповідно до пункту 164.6 статті 164 Податкового кодексу України під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.
При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом "а" пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані: вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
Відповідно до підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Згідно з пунктом 177.7 статті 177 Податкового кодексу України фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.
На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_3, як податковий агент працівників - фізичних осіб, які перебувають з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи, зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
При цьому, за приписами підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», що по АДРЕСА_1.
Частину приміщення у вказаному магазині позивач на підставі договору від 01.12.2009 орендує у ПП ОСОБА_6 (а.с. 199-204).
Рішенням виконавчого комітету Кобеляцької міської ради Полтавської області від 13.09.2012 «Про надання дозволу ФОП ОСОБА_3 на розміщення відділу магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» визначено режим роботи магазину з 7 до 22 години.
З метою здійснення господарської діяльності позивачем укладено трудові договори від 06.11.2012 з ОСОБА_4 щодо виконання роботи касира торгового залу (а.с. 68-69), від 27.07.2011 з ОСОБА_1 щодо виконання роботи бухгалтера (а.с. 70-71), від 08.07.2010 з ОСОБА_7 щодо виконання роботи товарознавця (а.с. 72-73), від 08.06.2010 з ОСОБА_8 щодо виконання роботи менеджера (а.с. 74-75), від 17.11.2009 з ОСОБА_9 щодо виконання роботи аналітика (а.с. 76-77), 01.05.2012 із ОСОБА_5 щодо виконання роботи продавця продовольчих товарів (а.с. 78-79).
Відповідно до умов трудових договорів час виконання робіт установлено з 8 до 17 години із перервою на обід з 12 до 13 години.
Також, позивачем надано суду заяви працівників ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_1 на згоду виконувати обов'язки касира (а.с. 182-184).
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що вид підприємницької діяльності позивача організований таким чином, що працівники, які перебувають з ним у трудових відносинах могли б без порушення з боку позивача трудового законодавства допомагати один одному.
На підтвердження факту перебування вказаних осіб у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 позивачем надано копії табелю обліку робочого часу за період з січня по грудень 2013 року та копії графіку робочого часу за період з січня по грудень 2013 року (а.с. 87-98, 99-110).
В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що для безперебійної діяльності магазину з графіком роботи з 7 до 22 години без перерви та вихідних, тобто щоденно 15-годинний робочий день, виникає необхідність у залученні додаткових трудових ресурсів, робота яких повинна оплачуватись згідно норм чинного законодавства, тобто на рівні не нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати. Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» у 2013 році мінімальна заробітна плата встановлена у місячному розмірі: з 1 січня - 1147 грн, з 1 грудня - 1218 грн; у погодинному розмірі з 1 січня - 6,88 грн, з 1 грудня - 7,30 грн. З урахуванням графіку роботи магазину та фактично відпрацьованими днями тими працівниками, які здійснюють продаж продукції, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_3 мала виплачувати заробітну плату працівникам, які працювали на касі в магазині решту часу понад відпрацьований 8-годинний робочий день (а.с. 29).
На підтвердження факту роботи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 понад відпрацьований 8-годинний робочий день, представником відповідача надано копії фіскальних чеків (а.с. 184-197).
Однак, суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на те, що відповідачем не встановлено осіб, які за його твердженнями мали працювати у ФОП ОСОБА_3 без укладення трудового або цивільно-правового договору, не надано до суду доказів нарахування (виплати, надання) позивачем на користь таких осіб доходів у грошовій та/або не грошовій формах. Надані відповідачем копії фіскальних чеків не підтверджують факту здійснення роботи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 понад відпрацьований 8-годинний робочий день, оскільки з наданих документів не можливо ідентифікувати осіб, які видавали ці чеки.
Суд наголошує на тому, що законодавець визначає, статус фізичної особи-підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Чинним законодавством не встановлено будь-яких обмежень у часі ведення господарської діяльності суб'єктом господарювання - фізичною особою-підприємцем. Тобто, будь-яких обмежень здійснення особисто фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 господарської діяльності, в тому числі без залучення на договірних основах будь-яких третіх осіб, - не встановлено у законодавстві. Тому висновки відповідача, щодо виконання трудових функцій саме особами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і, відповідно, нарахування відповідачем сум додаткового доходу для вказаних осіб, є нічім іншим, як припущенням відповідача без жодних належних та допустимих доказів.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що Кременчуцькою ОДПІ фактично не виявлено використання позивачем праці найманих працівників без укладення трудових угод чи цивільно-правових договорів з виплатою таким працівникам доходів. Доводи відповідача про виплату ФОП ОСОБА_3 доходу іншим особам без укладення трудових угод чи цивільно-правових договорів ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача та не підтверджені жодними доказами у справі.
Суд також не бере до уваги твердження відповідача про пропущення позивачем строку подання заперечення на акт перевірки від 03.11.2014 №2563/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 з огляду на положення пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України.
Так, згідно з пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.
Оскільки акт перевірки позивачем отримано 03.11.2014 (а. с. 43), а заперечення на вказаний акт ним подано до контролюючого органу 07.11.2014 (а. с. 205-213) - протягом п'яти робочих днів, суд вважає, що строк, визначений для подання заперечення на акт перевірки позивачем, не пропущено.
На підставі вищевикладеного, суд вважає необґрунтованим висновок Кременчуцької ОДПІ про заниження ФОП ОСОБА_3 податку на доходи фізичних осіб на суму 3964,16 грн та порушення вимог підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, пункт 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, пункт 167.1 статті 167, підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункт «а» пункту 176.2 статті 176, пункт 177.7 статті 177 Податкового кодексу України, а податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 17 листопада 2014 року №0066511701/12409 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку рішенню про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17 листопада 2014 року №0066821701/12407 про донарахування 11075,56 грн єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосування штрафних санкцій у розмірі 5537,78 грн, а також вимозі від 17 листопада 2014 року №Ф-006679101/188 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 11075,56 грн, суд виходив з наступного.
В акті перевірки Кременчуцькою ОДПІ встановлено, що у 2013 році встановлено заниження ФОП ОСОБА_3 загальної суми нарахованої заробітної плати на 27414,76 грн у зв'язку з виплатою фізичним особам доходів у виплаті заробітної плати, що призвело до заниження суми єдиного внеску, нарахованого з сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на суму 10088,63 грн (36,8%), а також суми єдиного внеску, утриманого із сум заробітної плати, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на суму 986,93 грн, чим порушено абзац перший пункту 1 частини першої статті 7, пунктів 5, 7 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (а. с. 34).
Відповідно до абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
При цьому, згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.
Відповідно до частини сьомої статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 2, 6 - 8 частини першої статті 4 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині дев'ятій цієї статті), встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Частиною восьмою статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Отже, роботодавець, як платник єдиного внеску, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати та сплачувати єдиний внесок на суму нарахованої заробітної плати та на суму винагороди фізичним особам за цивільно-правовими договорами.
Разом з тим, Кременчуцькою ОДПІ не доведено факту нарахування, виплати чи надання позивачем у 2013 році на користь будь-яких інших осіб, з якими позивачем не укладено трудові угоди або цивільно-правові угоди, заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", іншої винагороди.
Відповідачем не надано доказів використання ФОП ОСОБА_3 2013 році праці найманих працівників із виплатою їм доходу на суму 27414,76 грн без укладення трудових угод чи цивільно-правових договорів, відтак відсутні підстави для нарахування та сплати єдиного внеску ФОП ОСОБА_3 у розмірі 11075,56 грн.
Крім вказаного, за несплату (неперерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування рішенням Кременчуцької ОДПІ від 17 листопада 2014 року №0066821701/12407 до позивача застосовано штраф у розмірі 5537,78 грн.
Відповідно до частини другої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Частиною десятою статті 25 цього Закону передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Пунктами 2, 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум; за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Однак, відповідачем не доведено факту несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасне перерахування) позивачем єдиного внеску у 2013 році.
Твердження Кременчуцької ОДПІ про те, що позивач виплачував доходи особам, з якими не було укладено трудових або цивільно-правових угод не підтверджено жодними доказами у справі та є припущенням контролюючого органу.
На підставі вищевикладеного, суд вважає необґрунтованим висновок Кременчуцької ОДПІ про заниження ФОП ОСОБА_3 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахованого роботодавцем - фізичною особою-підприємцем на суму 11075,56 грн, чим порушено абзац перший пункту 1 частини першої статті 7, пунктів 5, 7 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» необґрунтованим, а рішення Кременчуцької ОДПІ від 17 листопада 2014 року №0066821701/12407 про донарахування 11075,56 грн єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосування штрафних санкцій у розмірі 5537,78 грн, а також вимогу Кременчуцької ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) від 17 листопада 2014 року №Ф-006679101/188 протиправними та таким, що підлягають скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних податкового повідомлення-рішення, рішення та вимоги покладено на податковий орган.
Суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.
Зважаючи на те, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення, рішення та вимога є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд приходить до висновку, визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 17 листопада 2014 року № 0066511701/12409, рішення Кременчуцької ОДПІ про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17 листопада 2014 року № 0066821701/12407 та вимогу Кременчуцької ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) від 17 листопада 2014 року №Ф-006679101/188.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, рішення та вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 17 листопада 2014 року № 0066511701/12409.
Визнати протиправним та скасувати рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17 листопада 2014 року № 0066821701/12407.
Визнати протиправною та скасувати вимоги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 17 листопада 2014 року № Ф-006679101/188.
Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 182,70 грн.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.
Повний текст постанови виготовлено 06 лютого 2015 року.
Суддя І.Г. Ясиновський