Справа № 802/3308/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.
Суддя-доповідач: Білоус О.В.
04 лютого 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білоуса О.В.
суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.
за участю секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.
представників позивача : Хоменчук К.Л., Гатенюк Ю.Ю.
представника відповідача: Бойка С.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Гамма" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень та їх скасування ,
ТОВ НВП «Гамма» звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки було складено акт № 2088/2203/13318821 від 01.08.2014 року, на підставі якого податковим було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0007192203 та №0007202203 від 20.08.2014 р. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірними, просили визнати податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.12.2014 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19.12.2014 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19.12.2014 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.
Представники позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали у повному обсязі, проти її задоволення заперечили, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дали пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Вінницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ НВП «Гамма» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Бергер Продакшн». За результатами проведеної перевірки було складено Акт № 2088/2203/13318821 від 01.08.2014р., на підставі якого відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0007192203 та №0007202203 від 20.08.2014.
Перевіркою виявлено, що підприємством занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в податкових деклараціях з ПДВ, та відповідно занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет.
Судом першої інстанції встановлено, що 21.02.2014р. між ТОВ НВП «Гамма» та ПП «Бергер Продакшн» було укладено договір поставки №21/02. За умовами договору поставки №21/02 від 21.02.2014р., постачальник - ПП «Бергер Продакшн» зобов'язався поставляти олію соняшникову у визначених обсягах на користь ТОВ НВП «Гамма», а ТОВ НВП «Гамма» зобов'язалось оплачувати поставлену продукцію. Транспортування товару здійснюється постачальником - ПП «Бергер Продакшн». Позивачем отримано від ПП «Бергер Продакшн» товар - олію соняшникову за видатковими накладними.
Пунктом 2.6 договору поставки № 21/02 від 21.02.2014 встановлено обов'язок постачальника здійснювати доставку товару в місце, визначене покупцем. Пункт доставки-порт Южний обумовлено пунктом 6 додатків до договору, що підписувались на поставку кожної партії товару. Всі поставки товару, які здійснив ПП «Бергер Продакшн» на користь ТОВ-НВП «Гамма» супроводжувались податковими накладними, які зареєстровані податковим органом.
В ході проведеної перевірки перевіряючий дійшов висновку про безпідставність формування ТОВ-НВП «Гамма» податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Бергер Продакшн» внаслідок недоліків у оформленні документів, які відтак не можуть бути підставою для податкового обліку.
Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання необоротних активів; в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг; придбанням основних фондів.
Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Як свідчать матеріали справи, в обґрунтування спірних податкових повідомлень-рішень відповідач в акті перевірки посилається також на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1242/26-55-22-10/38347365 від 30.04.2014 про неможливості проведення зустрічної звірки ПП «Бергер Продакшн» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період грудень 2013 року, січень-березень 2014 року.
Крім того, вироком Печерського районного суду міста Києва від 08.10.2014р. по справі №757/28009/14-к, що набрав законної сили 08.11.2014р., директора ПП «Бергер Продакшн» ОСОБА_5 визнано винним за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.205 та ч. 1 ст. 358 КК України.
Як пояснили апеляційному суду з цього приводу представники сторін у судовому засіданні, у ході провадження у вказаній кримінальній справі питання господарських взаємовідносин між ПП «Бергер Продакшн» та ТОВ НВП «Гамма» не досліджувались.
Відповідно до ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із тим, що обставини щодо діяння фізичних осіб, встановлені вироком суду по кримінальній справі відносно цих фізичних осіб, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності дій юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.
За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що встановлені під час розгляду кримінальної справи обставини стосуються лише злочинних дій посадової особи ПП «Бергер Продакшн» щодо здійснення умисних дій, які виразилися у фіктивному підприємництві, та не спростовують реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ - НВП «Гамма», і самі по собі не доводять порушення позивачем податкового законодавства під час формування податкового кредиту. Доказів обізнаності позивача про можливий недобросовісних характер діяльності контрагента у ході судового розгляду не встановлено. Крім того, позивачем надано суду копію постанови від 16.01.2015 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №32014020000000099 від 22.08.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України. При цьому в ході досудового розслідування не встановлено узгодженості дій службових осіб ПП «Бергер Продакшн» та ТОВ НВП «Гамма», спрямованих на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди, а також обізнаності посадових осіб позивача з обставинами діяльності ОСОБА_5, що були підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.205 та ч. 1 ст. 358 КК України.
Представниками позивача також наголошувалось на добросовісності його дій при укладенні та виконанні договорів поставки з ПП «Бергер Продакшн», а також проявленій достатній обачності при виборі цього контрагента.
Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.
Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.
Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.
Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 06 лютого 2015 року .
Головуючий Білоус О.В.
Судді Курко О. П.
Совгира Д. І.