03 лютого 2015 рокусправа № 0870/11225/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.
суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.
за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року
по справі № 0870/11225/12 за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення - рішення, -
У листопаді 2012 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення від 25 липня 2012 року № 0000211720.
Позовні вимоги обґрунтовані реальністю здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Турін-Дніпро», що підтверджується відповідними документами бухгалтерського обліку, а тому висновок податкового органу щодо фіктивності вказаних операцій є безпідставним.
Постановою окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року даний позов задоволено.
Не погодившись з даним рішенням суду, ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В судове засідання представник позивача, який повідомлений належним чином про час, місце та дату слухання не з'явився.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.
Крім того, відповідачем заявлене клопотання про заміну Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.
Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.
Матеріалами справи встановлено, що на підставі наказу ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя від 16 травня 2012 року № 293, посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Турін-Дніпро" за січень 2011 року, за результатами якої складено акт від 29 травня 2012 року № 233/172/НОМЕР_2.
Перевіркою встановлено порушення п. 201.4 ст.201, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого, позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 36259грн., в т.ч. за січень 2011 року - 5075грн., за лютий 2011 року - 31184грн.
Зокрема, при перевірці, податковим органом використано акт перевірки Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська № 2723/23-3/36053963 від 01 липня 2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Турін-Дніпро»» з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2011 року, яким встановлено відсутність у ТОВ «Турін-Дніпро» виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання та достатньої кількості трудових ресурсів, а тому зазначені правочини є недійсними в силу закону.
На підставі акту перевірки від 29 травня 2012 року № 233/172/НОМЕР_2, 25 липня 2012 року відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення форми «Р» №0000211720 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 36260 грн. ( 36259 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями)
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступуних підстав.
Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Матеріалами справи встановлено, що у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ "Турін-Дніпро" , що підтверджується наступними документами: податкові накладні № 270157 від 27 січня 2011, № 280157 від 28 січня 2011, № 240157 від 24 січня 2011 року; акти виконаних робіт від 28 січня 2011 та від 27 січня 2011 року; видаткову накладну від 24 січня 2011 № 240157; платіжні доручення № 1 від 09 лютого 2011, № 2 від 28 лютого 2011, №1 від 18 березня 2011, № 1 від 24 січня 2011, № 1 від 18 лютого 2011, №1 від 17 лютого 2011 року на загальну суму 55790грн. підтверджують як факт отримання ФОП ОСОБА_1 товару так і подальшої її реалізації.
Виходячи із змісту вказаних вище документів, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.
Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, відповідають положенням Наказу ДПА України від 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 за № 1401/18696 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення».
Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару (автозапчастин) не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.
Колегією суддів встановлено, що укладені позивачем з його контрагентом угоди відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.
Також податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.
Щодо відсутності трудових ресурсів, складських приміщень тощо у контрагентів позивача, посилання податкового органу на відсутність у підприємств-контрагентів умов, необхідних для здійснення господарської операції, само по собі не свідчить про фіктивність господарської операції, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником товару чи послуги.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Турін-Дніпро», а винесене Державною податкової інспекцією у Хортицькому районі м. Запоріжжя спірне податкове повідомлення - рішення є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Таким чином, суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, а тому, підстав, передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року по справі № 0870/11225/12 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.
Повний текст ухвали виготовлено 03 лютого 2015 року.
Головуючий: Н.А. Олефіренко
Суддя: Т.І. Ясенова
Суддя: А.В. Суховаров