"04" лютого 2015 р. Справа № 908/2855/14
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.
при секретарі Полубояриній Н.В.
за участю представників сторін:
позивача - Пивоварової Р.В. (дов. № б/н від 02.02.2015р.), Гріщенко О.С. (дов. № б/н від 03.02.2015р.)
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Термінал", м. Запоріжжя (вх. № 3912 З/3-10) на рішення господарського суду Запорізької області від 21.10.2014р. у справі № 908/2855/14
за позовом Приватного підприємства "Термінал", м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичні технології", м. Запоріжжя
про зобов'язання повернути майно, передане за договором зберігання від 01.09.2011р. на суму 831202,90 грн., -
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.10.2014р. по справі № 908/2855/14 (суддя І.А. Попова) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач з даним рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає висновки суду такими, що не відповідають обставинами справи. Крім того, скаржник зазначає про порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Вказане на думку скаржника є підставами для скасування прийнятого у даній справі рішення з прийняттям нового, яким позовні вимоги слід задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що відповідач визнав в судовому засіданні факт зберігання у березні-жовтні 2013р. майна позивача за договором зберігання № ТТДЕТхр.-01.09 від 01.09.2011р. та визнав дійсність підписаних сторонами актів здачі-прийняття робіт із зберігання ТМЦ за цим Договором. Позивач надав суду апеляційної інстанції реєстр цих актів-здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з 31.03.2013р. по 31.10.2013р. На підтвердження своїх вимог позивач звертає увагу суду на 2 останніх за датою актів від 30.09.2013р. та 31.10.2013р., за якими на протязі вересня-жовтня 2013р. відповідач зберігав ПММ. Виходячи із вартості збереження бензину однієї і тієї ж марки та однієї і тієї ж кількості вартість наданої послуги зі зберігання товару є однаковою. Зазначена обставина на думку скаржника підтверджує факт надання послуги зі зберігання ПММ протягом всього місяця. Таким чином позивач підсумовує, що вказана обставина, вже визнана сторонами у справі, а отже підтверджує факт знаходження на зберіганні у відповідача станом на 31.10.2013р. бензину марки А92 у кількості 11145 літрів, бензину марки А95 у кількості 7320 літрів, дизельного пального у кількості 20900 літрів та хімічної продукції (суміш вуглеводнів, бензиново-лігроїнова фракція) у кількості 31,095 тони. Позивач вказує, що в обґрунтування своїх заперечень проти позову та факту вивозу ТМЦ відповідач не надав жодного документу, який би був складений 31.10.2013р. або пізніше про вивезення ПММ позивачем. Також скаржник вважає, що саме відповідач є відповідальною особою за правильність складання документів на підтвердження прийняття ТМЦ на зберігання, а тому надана позивачем накладна від 31.10.2013р. складена саме відповідачем, в зв"язку з чим повинна бути прийнята судом до уваги.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2014р. по справі № 908/2855/14 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, а її розгляд призначено на 04 грудня 2014 р. об 11:30 год. Запропоновано відповідачу надати суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень. Викликано в судове засідання представників учасників процесу з належним чином оформленими повноваженнями. Про неможливість прибуття представників сторони зобов'язано письмово повідомити суд. Попереджено учасників процесу, що у разі неявки представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами. Дану ухвалу надіслано учасникам даного судового процесу.
04.12.2014р. від ТОВ "ТД "Енергетичні технології" надійшло клопотання (вх. № 11705), в якому відповідач просить розгляд даної справи відкласти та іншу дату, в зв'язку з тим, що представник відповідача приймає участь у господарському суді Дніпропетровської області по справі № 908/3903/14, розгляд якої призначено на 04.12.2014р. о 12:30 год. На підтвердження цих обставин відповідач надав суду апеляційної інстанції відповідну копію ухвали суду по справі № 908/3903/14 від 20.11.2014р.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.12.2014р. клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено. Розгляд справи відкладено на 23 грудня 2014 р. об 11:00 год. Зобов'язано відповідача надати суду апеляційної інстанції, а також заявникові апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення господарського суду першої інстанції законним, обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача безпідставною і просить залишити її без задоволення. При цьому, відповідач посилається на те, що надані позивачем в підтвердження позовних вимог видаткові накладні за період з 31.05.2013р. по 30.09.2013р. підтверджують отримання товару ПП "Термінал", придбаного у ТОВ "Торговий дім "Енергетичні технології" за договором поставки № ТТДЕТ-010711 від 01.07.2011р. Проте належним чином оформлені документи товарного складу (накладні) про прийняття товару на відповідальне зберігання за № ТТДЕТхр.-01.09 від 01.09.2011р. позивачем не надані і у справі відсутні. Відповідач також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що фактично він зберігав певну кількість нафтопродуктів за час дії договору, але з листопада 2013 р. сторони не мали господарських взаємовідносин ні за договором поставки, ні за договором зберігання, оскільки увесь придбаний підприємством "Термінал" товар був ним отриманий та вивезений із товарного складу. Крім того, з жовтня 2013 р. сторонами договору зберігання не складались акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), зберігачем не направлялись рахунки до сплати, а поклажодавцем не здійснювалися платежі за зберігання нафтопродуктів. Вважає, що судом першої інстанції зроблено правильні висновки про недоведеність позивачем факту передання відповідачеві на зберігання товару у кількості та за ціною, заявлених до стягнення.
У судовому засіданні 23.12.2014р. уповноважені представники позивача та відповідача звернулись до суду із заявою про продовження строку вирішення спору за межами строків, визначених ст. 69 ГПК України на 15 днів та відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів, які можуть мати суттєве значення для справи.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.2014р. клопотання позивача та відповідача про продовження строку розгляду справи задоволено. Продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 04.02.2015 року. Розгляд справи відкласти на 03 лютого 2015 року об 11:00 год. Зобов'язано учасників даного судового процесу надати суду додаткові документи та правові обґрунтування своїх позицій у справі. Сторони викликано в судове засідання. Про неможливість прибуття сторони зобов'язано письмово повідомити суд.
02.02.2015р. позивач надав додаткові пояснення по апеляційній скарзі (вх. № 1467), в яких зазначає, що відповідачем не доведено факту повернення майна позивача, що зберігалось ним за договором, зокрема того, що становить предмет спору. Вважає посилання відповідача на видаткові накладні за договором поставки № ТТДЕТ-010711 від 01.07.2011р. безпідставними, оскільки вказані документи стосуються інших договірних відносин між сторонами, що не мають жодного відношення до предмета спору. Крім того, позивач стверджує, що факт реального передання позивачем товарів на зберігання відповідачеві на підставі укладеного договору підтверджується фактичним визнанням відповідачем факту зберігання майна позивача, підписаними між сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за березень-жовтень 2013 року, відсутністю будь-яких доказів повернення відповідачем позивачу майна, що зберігалось ним за договором зберігання. Вважає, що накладна від 31.10.2013р. про передачу на зберігання товарів, які є предметом спору, містить всі необхідні реквізити і дає змогу встановити факт передання нафтопродуктів від позивача відповідачеві.
03.02.2015р. позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням про залучення додаткових доказів до матеріалів справи, зокрема копій податкових накладних № 39 від 31.10.2013р., № 65 від 30.09.2013р., № 78 від 31.03.2013р., № 97 від 31.08.2013р., № 111 від 30.06.2013р., № 124 від 31.07.2013р., № 127 від 31.05.2013р., № 128 від 30.04.2013р.
У судовому засіданні 03.02.2015р. оголошено перерву до 04.02.2015р. о 12:00 год.
04.02.2015р. відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, з посиланням на те, що у господарському суді Запорізької області розглядається справа № 908/5901/14 про банкрутство ПП "Термінал" кредитором є ТОВ "ТД "Енергетичні технології" і її розгляд призначено на 04.02.2015р. о 15:00 год., а тому представник ТОВ "ТД "Енергетичні технології" не може прибути у судове засідання. З цих обставин відповідач просить відкласти розгляд справи на більш пізнішу дату, а також не розглядати справу № 908/2855/14 за відсутності його представника, оскільки це може порушити його права та інтереси, як сторони по даній справі.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У відповідності до пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи те, що явка сторін обов'язковою не визнавалась, а відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника, як з числа своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами, і причини неможливості такої заміни представника ним не доведені, з огляду на сплив встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку розгляду апеляційної скарги 04.02.2015р., ненадання відповідачем будь-яких інших документальних доказів на підтвердження своєї позиції у справі, колегія суддів відхиляє заявлене відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи та визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі матеріалів.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення уповноважених представників позивача, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просять рішення господарського суду у даній справі скасувати, розглянувши доводи апеляційної скарги та надані на їх підтвердження докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступних обставин.
Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.
Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом, 01.09.2011р. між позивачем у даній справі - Приватним підприємством "Термінал" (Поклажодавець) та відповідачем у даній справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичні технології" (Товарний склад) укладено договір зберігання № ТТДЕТхр.-01.09, відповідно до умов якого Покладжодавець передає Товарному складу на відповідальне зберігання товар - нафтопродукти та продукті нафтохімічної переробки.
В обґрунтування позовних вимог ПП "Термінал" посилалося на те, що за накладною від 31.10.2013р., яка була підписана сторонами на виконання умов Договору зберігання № ТТДЕТхр.-01.09 від 01.09.2011р., ним було передано позивачу на відповідальне зберігання бензин А-92 в кількості 11145 літрів, бензин А-95 в кількості 7320 літрів, дизельне пальне в кількості 20900 літрів та суміш вуглеводнів, бензиново-лігроїнова фракція в кількості 31095 кг. Позивач сплачував послуги зі зберігання означеного майна, проте в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства зазначене майно не було повернуто позивачеві на його вимогу.
Зазначене майно є предметом даного позову про зобов'язання його повернення зі зберігання.
Мотивуючи рішення про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог господарський суд послався на те, що позивачем не доведено факту передання на зберігання товару у кількості та за ціною, заявлених до стягнення, а накладна від 31.10.2013 р. не може вважатися документом товарного складу про прийняття товару на зберігання, оскільки не відповідає вимогам оформлення відповідних документів, встановлених Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затв. спільним наказом Міненерго, Мінекономіки, Мінтрансу і Держкомітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2088 р. № 281/171/578/155.
Також, господарським судом встановлено, що з жовтня 2013 р. сторонами договору зберігання не складались акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), зберігачем не направлялись рахунки до сплати, а поклажодавцем не здійснювалися платежі за зберігання нафтопродуктів. При цьому суд визначився, що позивач не довів факту передання відповідачеві товару на зберігання у кількості та за ціною, заявлених до стягнення.
Проте з даними висновками щодо відмови в задоволенні позовних вимог не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 «Про судове рішення» у пункті 1 визначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Відповідно до пункту 2 цієї Постанови рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:
- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;
- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;
- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Однак висновки, що викладені у рішенні господарського суду першої інстанції у даній справі, фактичним обставинам справи не відповідають.
Так, відповідно частин 1, 2 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.
Статтею 942 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
У відповідності до статей 509, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються зі статтями 173, 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з пунктом 2.1. Договору № ТТДЕТхр.-01.09 від 01.09.2011р. відповідач (Товарний склад) зобов'язався одночасно із прийняттям товару на зберігання видати позивачу (Поклажодавцю) накладну на відповідальне зберігання, яка повинна містити найменування, кількість, вартість, інші індивідуальні ознаки товару. Накладна складається в двох примірниках та підписується представниками Товарного складу та Поклажодавця.
У пункті 2.3. Договору № ТТДЕТхр.-01.09 від 01.09.2011р. передбачено, що відповідач (Товарний склад) зобов'язався зберігати товар на протязі строку дії даного Договору.
Згідно з пунктом 6.1. Договору № ТТДЕТхр.-01.09 від 01.09.2011р. строк його дії встановлено до 31.12.2012р. А у разі, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього Договору від сторін не надійде заява про його розірвання, то дія Договору пролонгується на наступний календарний рік.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази розірвання даного Договору на визначених сторонами умовах, тому колегія суддів вважає, що строк його дії продовжено спочатку до 31.12.2013р., а потім і до 31.12.2014р.
В матеріалах справи знаходиться накладна від 31.10.2013р., відповідно до змісту якої вбачається, що позивач фактично передав, а відповідач в свою чергу отримав на зберігання нафтопродукти і продукти нафтохімічної переробки за договором № ТТДЕТхр.-01.09 від 01.09.2011р. на товарному складі за адресою: Запорізька область, с. Петрівське, вул. Східна, 6, а саме: бензин А-92 в кількості 11145 літрів, бензин А-95 в кількості 7320 літрів, дизельне пальне в кількості 20900 літрів, хімічну продукцію в кількості 31095 кг (том 2 аркуш справи 141). Вказана накладна підписана директором ТОВ "ТД "Енергетичні технології" - Іваненко М.А. та директором ПП "Термінал" - Г.Л. Цикановським та скріплена печаткою підприємств обох сторін.
Відповідач у встановленому порядку не спростував дані, що містить накладна від 31.10.2013 р., та на вимогу суду апеляційної інстанції не надав свій примірник цього документу. Згідно пункту 2.1. Договору обов'язок та відповідальність за правильність складання накладної на підтвердження прийняття ТМЦ на зберігання покладена саме на Товарний склад - відповідача у справі.
Враховуючи вказане, а також те, що накладна від 31.10.2013р. містить всі необхідні реквізити (найменування, кількість, вартість та інші індивідуальні ознаки товару), та ніким не оспорена у встановленому порядку і такі докази суду апеляційної інстанції не надані, колегія суддів вважає вказаний документ належним та допустимим доказом у даній справі, який в даному випадку підтверджує передачу та отримання відповідачем майна на зберігання у кількості, заявленій у позові.
Пунктом 3.1. Договору зберігання встановлено, що сторони засвідчують надані Товарним складом послуги по акту приймання-передачі, підписаному повноважними представниками сторін.
Згідно з пунктом 3.2. Договору зберігання акт приймання-передачі про надання послуг підписується Поклажодавцем кожного місяця в двох примірниках до 5-го числа місяця, наступного за звітним.
За умовами п. 4.1 договору плата за зберігання товару складає 0,125 грн. за 1 літр товару (з урахуванням ПДВ).
Виконання послуг зі зберігання товару підтверджується підписаним між сторонами у справі актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2013р. № ОУ-0000103 по договору № ТТДЕТхр.-01.09 від 01.09.2011р., відповідно до якого ТОВ "Торговий дім "Енергетичні технології" проведено роботи (надано послуги) зі зберігання нафтопродуктів і продуктів нафтохімічної переробки, а саме: бензин А-92 в кількості 11145 літрів, бензин А-95 в кількості 7320 літрів, дизельне пальне в кількості 20900 літрів, хімічної продукції в кількості 31095 кг (том 1 аркуш справи 38). Загальна вартість робіт (послуг) склала 6526,65 грн. (у тому числі ПДВ 20% - 1087,78 грн.). При цьому даним актом сторони закріпили, що претензій одна до одної не мають. Належним чином засвідчена копія акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000103 від 31.10.2013р. додана позивачем до позовної заяви (том 1 аркуш справи 38).
Інформація, що міститься в даному акті № ОУ-0000103 від 31.10.2013р., не спростована відповідачем жодними належними та допустимими доказами.
Надання відповідачем послуг вартістю 6526,65 грн. зі зберігання бензину А-92 в кількості 11145 літрів, бензину А-95 в кількості 7320 літрів, дизельного пального в кількості 20900 літрів, хімічної продукції кількістю 31095 кг за договором № ТТДЕТхр.-01.09 від 01.09.2011р. підтверджується також і наданою позивачем суду апеляційної інстанції в порядку статті 101 ГПК України належним чином засвідченою копією податкової накладної № 39 від 31.10.2013р., що складена та підписана уповноваженою особою ТОВ "ТД "Енергетичні технології" - Іваненко М.А. та скріплена печаткою підприємства відповідача.
Більше того, уповноваженим представником відповідача - Саланською І.Л. за довіреністю вих. № 21/10/14, що видана в.о. ТОВ "ТД "Енергетичні технології" директора Булат О.Г. 21.10.2014р. до матеріалів справи надано відзив на позовну заяву (том 3 аркуш справи 66-67), в якому відповідач підтверджує факт підписання акту № ОУ-0000103 від 31.10.2013р. та надання відповідачу послуг вартістю 6526,65 грн. зі зберігання нафтопродуктів по договору № ТТДЕТхр.-01.09 від 01.09.2011р. При цьому відповідач наголосив, що відносини щодо зберігання майна закінчились між сторонами саме із підписанням акту № ОУ-0000103 від 31.10.2013р., а товар був отриманий ПП "Термінал" у повному обсязі в жовтні 2013 року.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, спірне майно фактично не було повернуто позивачеві.
Згідно з п. 2.6 договору відповідач зобов'язався на першу вимогу позивача повернути товар, в у тому числі якщо строк зберігання товару не закінчився. Товар зберігався на складі (нафтобазі) за адресою: Запорізький район, с. Петрівське, вул. Східна, 6.
Протягом липня 2014 р. позивач неодноразово надсилав відповідачеві письмові вимоги, в яких просив повернути товар, що перебуває на зберіганні, а також направити на територію нафтобази уповноваженого представника для складання акту прийому-передачі товару. При цьому позивачем зазначалося, що вивезення товару буде проводитися у чітко визначений день і час, хоча за умовами договору попереднє повідомлення власником зберігача про намір забрати товар не передбачено. Всі надіслані вимоги залишені відповідачем без відповіді.
Жодних доказів повернення майна, переданого позивачем за договором зберігання № ТТДЕТхр.-01.09 від 01.09.2011р., а саме: бензину А-92 в кількості 11145 літрів, бензину А-95 в кількості 7320 літрів, дизельного пального в кількості 20900 літрів, суміш вуглеводнів, бензиново-лігроїнової фракції в кількості 31095 кг, матеріали справи не містять і відповідачем не надані.
Вивезення спірного майна позивачем будь-яким письмовим документом між сторонами не закріплено та не підтверджено, а тому посилання відповідача щодо отримання спірного майна ПП "Термінал" у повному обсязі в жовтні 2013 року є безпідставними, адже не підкріплені належними доказами.
Таким чином, не оспорюючи факту укладання договору зберігання, фактичного зберігання нафтопродуктів по договору зберігання, доводи відповідача про те, що з листопада 2013 р. сторони не мали господарських взаємовідносин за договором зберігання не знайшли свого підтвердження серед наявних у справі документальних матеріалів.
Пунктом 4.3. Договору сторони визначили, що Поклажодавець оплачує зберігання товару шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок товарного складу на підставі пред'явленого рахунку, в строк вказаний в рахунку.
Факт того, що з жовтня 2013 р. сторонами по договору зберігання не складались акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а відповідачем (Товарним складом) не направлялись позивачу рахунки до сплати і позивачем не здійснювалися платежі за зберігання нафтопродуктів, не мають істотного значення для справи, оскільки не можуть бути тими самими беззаперечними доказами повернення відповідачем спірного майна позивачеві та вивезення його останнім із товарного складу.
Також колегія суддів вважає, що невідповідність накладної від 31.10.2013р. вимогам оформлення документів, встановлених Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затв. спільним наказом Міненерго, Мінекономіки, Мінтрансу і Держкомітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2088 р. № 281/171/578/155, в даному випадку не є правовою підставою для відмови в позові.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З урахуванням всіх матеріалів справи в їх сукупності, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичні технології", м. Запоріжжя повернути Приватному підприємству "Термінал", м. Запоріжжя майно, передане за договором зберігання № ТТДЕТхр.-01.09 від 01.09.2011р., а саме: бензин А-92 в кількості 11145 літрів, вартістю 14,90 грн./л на суму 166060 грн. 50 коп., бензин А-95 в кількості 7320 літрів, вартістю 15,11 грн./л на суму 110605 грн. 20 коп., дизельне пальне в кількості 20900 літрів, вартістю 14,69 грн./л на суму 307021 грн. 00 коп., суміш вуглеводнів, бензиново-лігроїнова фракція в кількості 31,095 тони, вартістю 7,96 грн./л на суму 247516 грн. 20 коп., всього на суму 831202 грн. 90 коп., оскільки ці вимоги ґрунтуються на даних, що підтверджені жодними належними та допустимими доказами. При цьому, ціни нафтопродуктів визначено позивачем на підставі даних Державної служби статистики України Головного управління статистики у Запорізькій області. Відповідна довідка органу статистики № 14-08/479 від 31.07.2014р. наявна в матеріалах справи (том 1 аркуш справи 53). Обґрунтованого контррозрахунку вартості спірного майна відповідач не надав.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарським судом Запорізької області при прийнятті оскаржуваного рішення від 21.10.2014р. по справі № 908/2855/14 було допущено неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору. При цьому недоведеність відповідачем обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, потягло за собою неправильне застосування судом норм матеріального права, що згідно пунктів 1, 2, 4 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а вказане рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення у даній справі, яким позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Задовольняючи вимоги апеляційної скарги щодо скасування рішення суду по справі, колегія суддів вирішила покласти витрати зі сплати судового збору, пов'язані із розглядом даної справи, на відповідача у справі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Термінал", м. Запоріжжя задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 21.10.2014р. у справі № 908/2855/14 скасувати та прийняти нове рішення.
Позовні вимоги задовольнити.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичні технології" (69097, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, 1, офіс 5, ідентифікаційний код 30982728) повернути Приватному підприємству "Термінал" (фактична адреса: 69015, м. Запоріжжя, вул. Анрі Барбюса, 3, кв. 1; адреса для листування: 69065, м. Запоріжжя, бул. Бельфорський, 5, кв. 8, ідентифікаційний код 23856442) майно, передане за договором зберігання № ТТДЕТхр.-01.09 від 01.09.2011р., а саме: бензин А-92 в кількості 11145 літрів, вартістю 14,90 грн./л на суму 166060 грн. 50 коп.; бензин А-95 в кількості 7320 літрів, вартістю 15,11 грн./л на суму 110605 грн. 20 коп.; дизельне пальне в кількості 20900 літрів, вартістю 14,69 грн./л на суму 307021 грн. 00 коп.; суміш вуглеводнів, бензиново-лігроїнова фракція в кількості 31,095 тони вартістю 7,96 грн./л на суму 247516 грн. 20 коп., всього на суму 831202 грн. 90 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичні технології" (69097, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, 1, офіс 5, ідентифікаційний код 30982728) на користь Приватного підприємства "Термінал" (фактична адреса: 69015, м. Запоріжжя, вул. Анрі Барбюса, 3, кв. 1; адреса для листування: 69065, м. Запоріжжя, бул. Бельфорський, 5, кв. 8, ідентифікаційний код 23856442) 16624,06 грн. судового збору за подачу позовної заяви та 8312,03 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови складено та підписано 06.02.15р.
Головуючий суддя Істоміна О.А.
Суддя Барбашова С.В.
Суддя Білецька А.М.