02 лютого 2015 року Справа № 915/1887/14
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
представник позивача в судове засідання не з'явився
за участю представника відповідача - Ріпенко В.П. дов. № 1-юр від 02.01.2015 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,
За позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6
До відповідача: Комунального підприємства Первомайської міської ради "Тепло", 55200, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Грушевського, 1
про: стягнення заборгованості у розмірі 3 996 510,08 грн.
встановив:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами про стягнення з Комунального підприємства Первомайської міської ради "Тепло" заборгованості в сумі 3 996 510,08 грн. з якої: 3 044 418,48 грн. - основного боргу, 433 292,92 грн. - пені, 394 771,72 грн. - інфляційних втрат, 124 026,95 грн. - 3% річних.
Відповідач у наданому відзиві на позовну заяву позовні вимоги визначає частково в сумі основної заборгованості 3 044 418,48 грн. та зазначає, що позивачем з порушенням вимог Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 року та Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року (із змінами та доповненнями) нараховані пеня, інфляційні та 3% річних, тому відповідач з нарахуванням штрафних санкцій позивача не погоджується. Також, відповідач у наданому відзиві на позовну заяву просить суд зменшити розмір штрафних та фінансових нарахувань посилаючись на складний фінансовий стан підприємства, вказує що фінансово - господарська діяльність підприємства є збитковою не зважаючи на активну претензійно - позовну роботу, спрямовану на зменшення дебіторської заборгованості. Відповідач зазначає, що основними причинами та проблемами збитків підприємства є невідповідність тарифів на послуги теплопостачання фактичним витратам підприємства, несвоєчасне відшкодування між тарифної різниці по послугам теплопостачання.
У відповідності до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 15.01.2015 та 29.01.2015 року оголошувалась перерва.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:
28.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством Первомайської міської ради "Тепло" було укладено договір купівлі - продажу природного газу № 13/2427-БО-22 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору). Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п.1.2 Договору).
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У відповідності до п. 6.3 Договору, в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим Договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.
Згідно п. 9.3 Договору, строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.
У п. 11.1 сторони передбачили, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Приписами ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Так, на виконання вимог Договору позивач протягом січня - квітня 2013 року та жовтня - грудня 2013 року поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 8 345 060,92 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу:
- Акт приймання - передачі природного газу за січень 2013 року від
21.10.2013 року на суму 1 885 979,89 грн. (а.с. 23);
- Акт приймання - передачі природного газу за лютий 2013 року від
21.10.2013 року на суму 1 760 728,37 грн. (а.с. 24);
- Акт приймання - передачі природного газу за березень 2013 року від
31.03.2013 року на суму 1 404 781,51 грн. (а.с. 25);
- Акт приймання - передачі природного газу за квітень 2013 року від
30.04.2013 року на суму 657 370,05 грн. (а.с. 26);
- Акт приймання - передачі природного газу за жовтень 2013 року від
31.10.2013 року на суму 420 296,12 грн. (а.с. 27);
- Акт приймання - передачі природного газу за листопад 2013 року від
30.11.2013 року на суму 650 993,95 грн. (а.с. 28);
- Акт приймання - передачі природного газу за грудень 2013 року від
31.12.2013 року на суму 1 564 911,03 грн. (а.с. 29);
Вказаний товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи на вказаних актах та засвідчені печаткою підприємства.
Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідач вимоги Договору в повному обсязі не виконав, оплату за поставлений природний газ в строк встановлений у Договорі здійснив частково перерахувавши 5 300 642,44 грн.
Таким чином розмір заборгованості відповідача за поставлений природний газ по Договору становить 3 044 418,48 грн. (8 345 060,92 грн. - 5 300 642,44 грн.).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3 044 418,48 грн. за поставлений природний газ у період з січня - квітня 2013 року та жовтня - грудня 2013 року є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та Договору та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 7.2 Договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до умов договору, відповідач за отриманий природний газ у січні 2013 р. повинен був здійснити остаточну оплату до 14.02.2013, у лютому 2013 року - до 14.03.2013, у березні 2013 року - до 14.04.2013, у квітні 2013 року - до 14.05.2013, у жовтні 2013 року - до 14.11.2013, у листопаді 2013 року - до 14.12.2013, у грудні 2013 року - до 14.01.2014.
Відповідач всупереч умовам договору розраховувався за спожитий природний газ не своєчасно тому за неналежне виконання вимог Договору в частині своєчасної оплати вартості отриманого газу позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в загальному розмірі 433 292,92 грн. нараховану по:
- зобов'язанню січня 2013 року - пеня нарахована за період з 14.02.2013 року по 08.04.2013 року в розмірі 21 548,68 грн.;
- зобов'язанню лютого 2013 року - пеня нарахована за період з 14.03.2013 року по 13.09.2013 року в розмірі 66 374,09 грн.;
- зобов'язанню березня 2013 року - пеня нарахована за період з 14.04.2013 року по 13.10.2013 року в розмірі 98 411,68 грн.;
- зобов'язанню квітня 2013 року - пеня нарахована за період з 14.05.2013 року по 13.11.2013 року в розмірі 45 205,45 грн.;
- зобов'язанню жовтня 2013 року - пеня нарахована за період з 14.11.2013 року по 13.05.2014 року в розмірі 29 098,31 грн.;
- зобов'язанню листопада 2013 року - пеня нарахована за період з 14.12.2013 року по 13.06.2014 року в розмірі 48 619,44 грн.;
- зобов'язанню грудня 2013 року - пеня нарахована за період з 14.01.2014 року по 13.07.2014 року в розмірі 124 035,28 грн.;
Розрахунок пені уточнений судом та з урахуванням вірного визначення кількості днів прострочення, а саме без включення днів фактичної сплати суми заборгованості в період часу за який здійснюється стягнення пені, розмір пені який підлягає задоволенню становить 432 031,42 грн. (абз. 1 п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" ).
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1261,50 грн. (433 292,92 грн. - 432 031,42 грн.) задоволенню не підлягають.
Відповідач у наданому відзиві на позовну заяву просить суд зменшити розмір пені, у зв'язку із складним фінансовим станом підприємства та у зв'язку з невідповідністю тарифів на послуги теплопостачання фактичним витратам підприємства, несвоєчасним відшкодування між тарифної різниці по послугам теплопостачання.
Право суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачене пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. За приписами статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.
Підпунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Керуючись вказаними нормами права, господарський суд, здійснив оцінку поданих доказів, ступінь вини відповідача в простроченні виконання зобов'язання за Договором, причини неналежного виконання зобов'язання та враховуючи інтереси обох сторін, вважає необхідним реалізувати право суду на зменшення розміру пені передбачене вищенаведеними нормами права, та зменшити розмір встановленої судом до стягнення з відповідача суми пені (432 031,42 грн.) на 50% - до 216 015,71 грн.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с. 9 - 10) нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних в загальному розмірі 124 026,95 грн. нарахованих по:
- зобов'язанню січня 2013 року - 3% річних нараховані за період з 14.02.2013 року по 08.04.2013 року в розмірі 4 309,74 грн.;
- зобов'язанню лютого 2013 року - 3% річних нараховані за період з 14.03.2013 року по 26.12.2013 року в розмірі 17 793,16 грн.;
- зобов'язанню березня 2013 року - 3% річних нараховані за період з 14.04.2013 року по 22.04.2014 року в розмірі 31 666,35 грн.;
- зобов'язанню квітня 2013 року - 3% річних нараховані за період з 14.05.2013 року по 05.08.2014 року в розмірі 22 290,26 грн.;
- зобов'язанню жовтня 2013 року - 3% річних нараховані за період з 14.11.2013 року по 05.08.2014 року в розмірі 9 154,39 грн.;
- зобов'язанню листопада 2013 року - 3% річних нараховані за період з 14.12.2013 року по 05.08.2014 року в розмірі 12 573,99 грн.;
- зобов'язанню грудня 2013 року - 3% річних нараховані за період з 14.01.2014 року по 05.08.2014 року в розмірі 26 239,06 грн.;
Так, за підрахунком суду здійсненого за допомогою програми «Законодавство» та з урахуванням вірного визначення кількості днів прострочення, а саме без включення днів фактичної сплати суми заборгованості в період часу за який здійснюється стягнення 3% річних, розмір 3% річних які підлягають задоволенню становить 123 456,26 грн. нарахованих по:
- зобов'язанню січня 2013 року - 3% річних нараховані за період з 14.02.2013 року по 07.04.2013 року в розмірі 4 151,72 грн.;
- зобов'язанню лютого 2013 року - 3% річних нараховані за період з 14.03.2013 року по 25.12.2013 року в розмірі 17 549,96 грн.;
- зобов'язанню березня 2013 року - 3% річних нараховані за період з 14.04.2013 року по 21.04.2014 року в розмірі 31 550,91 грн.;
- зобов'язанню квітня 2013 року - 3% річних нараховані за період з 14.05.2013 року по 05.08.2014 року в розмірі 22 236,23 грн.;
- зобов'язанню жовтня 2013 року - 3% річних нараховані за період з 14.11.2013 року по 05.08.2014 року в розмірі 9 154,39 грн.;
- зобов'язанню листопада 2013 року - 3% річних нараховані за період з 14.12.2013 року по 05.08.2014 року в розмірі 12 573,99 грн.;
- зобов'язанню грудня 2013 року - 3% річних нараховані за період з 14.01.2014 року по 05.08.2014 року в розмірі 26 239,06 грн.;
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 570,69 грн. (124 026,95 грн. - 123 456,26 грн.) задоволенню не підлягають.
Згідно наданого до позовної заяви розрахунку (а.с. 9-10) позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні в загальному розмірі 394 771,72 грн.,
- за зобов'язаннями лютого 2013 року - інфляційні нараховано з березня 2013
року по грудень 2013 року в розмірі 371,18 грн.;
- за зобов'язаннями березня 2013 року - інфляційні нараховано:
з квітня 2013 року по грудень 2013 року на суму боргу 1 404 781,51 грн. в розмірі 5 562,61 грн.
в січні 2014 року на суму боргу 186 409,94 грн. в розмірі 372,82 грн.
з лютого 2014 року по квітень 2014 року на суму боргу 156782,76 грн. в розмірі 9 729,99 грн.;
- за зобов'язаннями квітня 2013 року - інфляційні нараховано:
з травня 2013 року по квітень 2014 року на суму боргу 657 370,05 грн. в розмірі 44 963,06 грн.
з травня 2014 року по червень 2014 року на суму боргу 453 180,44 грн. в розмірі 21 924,87 грн.
- за зобов'язаннями жовтня 2013 року інфляційні нараховано з листопада 2013 року по червень 2014 року в розмірі 51 902,61 грн.
- за зобов'язаннями листопада 2013 року інфляційні нараховано з грудня 2013 року по червень 2014 року в розмірі 78 931,76 грн.
- за зобов'язаннями грудня 2013 року інфляційні нараховано з січня 2014 року по червень 2014 року в розмірі 181 012,82 грн.
Так, за підрахунком суду здійсненого за допомогою програми «Законодавство» з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України та вірного визначення суми основної заборгованості по Договору інфляційні які підлягають задоволенню становлять 392 216,93 грн. нараховані по:
- за зобов'язаннями лютого 2013 року - інфляційні нараховано з березня 2013 року по грудень 2013 року в розмірі 371,18 грн.;
- за зобов'язаннями березня 2013 року - інфляційні нараховано:
з квітня 2013 року по грудень 2013 року на суму боргу 1 404 781,51 грн. в розмірі 5 562,61 грн.
в січні 2014 року на суму боргу 180 847,33 грн. в розмірі 361,69 грн.
з лютого 2014 року по квітень 2014 року на суму боргу 150 847,33 грн. в розмірі 9 361,64 грн.;
- за зобов'язаннями квітня 2013 року - інфляційні нараховано:
з травня 2013 року по квітень 2014 року на суму боргу 657 370,05 грн. в розмірі 44 963,06 грн.
з травня 2014 року по червень 2014 року на суму боргу 408 217,38 грн. в розмірі 19 749,56 грн.
- за зобов'язаннями жовтня 2013 року інфляційні нараховано з листопада 2013 року по червень 2014 року в розмірі 51 902,61 грн.
- за зобов'язаннями листопада 2013 року інфляційні нараховано з грудня 2013 року по червень 2014 року в розмірі 78 931,76 грн.
- за зобов'язаннями грудня 2013 року інфляційні нараховано з січня 2014 року по червень 2014 року в розмірі 181 012,82 грн.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 2 554,79 грн. (394 771,72 грн. - 392 216,93 грн.) задоволенню не підлягають.
Частиною 5 ст. 49 ГПК України визначено, що - суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволені частково, то судові витрати підлягають покладенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 77, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Комунального підприємства Первомайської міської ради "Тепло" (55200, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Грушевського, 1, відомості про розрахункові рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 35964656) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, відомості про розрахункові рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 20077720) основної заборгованості в сумі 3 044 418, 48 грн., пені в розмірі 216 015,71 грн., 3% річних в розмірі 123 456,26 грн., інфляційних в розмірі 392 216,93 грн. та 72 349,20 грн. судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення складено 06.02.2015 року.
Суддя Н.О. Семенчук