Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
20 січня 2015 р. № 820/18379/14
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Панченко О.В.
при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.
за участю:
представника позивача - Кравець О.В.,
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості
до ОСОБА_2
про стягнення суми,-
Позивач - Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) вартість матеріального забезпечення на випадок безробіття у сумі 3181,93 грн., на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 02.12.2008 року ОСОБА_2 звернувся до Харківського міськрайонного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, де був зареєстрований з відкриттям персональної картки НОМЕР_2. За його заявою, у якій він зазначає, що не є підприємцем, трудовою діяльністю не займається і пенсію не отримує, йому був наданий статус безробітного і, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", призначена виплата допомоги по безробіттю на період з 09.12.2008р. по 03.12.2009 р. Разом з тим, відповідач приховав факт реєстрації як фізичної особи-підприємця, а відтак, приховав факт того, що є зайнятою особою в розумінні чинного законодавства і незаконно отримав 3181,93грн. допомоги. Дана обставина була виявлена під час проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, та зафіксована в акті №233-ФО-П від 23.09.2014 року. У зв'язку зі встановленням факту належності відповідача до категорії зайнятого населення, директором Харківського міського центру зайнятості 23.09.2014 р. виданий наказ № 1465 "Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю", в якому зазначалась сума у розмірі 3181,93грн., що підлягає поверненню. Однак, до теперішнього часу ОСОБА_2 незаконно отриманні ним кошти державній службі зайнятості не повернув, що слугувало підставою для звернення Центру до суду з даним позовом.
Представник позивача у судовому засіданні посилаючись на викладені вище доводи і міркування, просив суд прийняти рішення про задоволення заявлених вимог.
Відповідач - ОСОБА_2, позов не визнав.
У письмових запереченнях на позов (а.с.28-30) відповідач вказав, що дійсно був зареєстрований як фізична особа - підприємець відповідно до свідоцтва НОМЕР_3 виданого держреєстратором Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області 21.10.1994р. Разом з тим, останній фактично не здійснював підприємницьку діяльність, і тому 06.09.2004р. подав заяву до управління державної реєстрації фізичних осіб - підприємців про припинення підприємницької діяльності. 07.02.2015 року відповідач отримав довідку №307/9/28-10 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про зняття з обліку платника податків. Крім того, відповідачем отримано довідку Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 150 від 14.09.2004р. про зняття з обліку страхувальника та довідку УПФУ у Дзержинському районі м. Харкова №1290-04/11-26 від 08.04.05р. про відсутність заборгованості. Відповідач стверджує, що фактично підприємницькою діяльністю не займався з 2004р. та будучи необізнаним у юридичних тонкощах припинення реєстрації СПДФО, вважав, що вчиняє правильно. У зв'язку з відсутністю інших джерел для існування, останній змушений був звернутись до Центру зайнятості із заявою про надання допомоги по працевлаштуванню.
Крім того, відповідач вважає, що позовна вимога є необґрунтованою в частині, де вказано, що він навмисно не виконував обов'язки та зловживав ними при зверненні до центру зайнятості та позивачем пропущений строку звернення до суду, відлік якого для позивача розпочався 2009 р.
За таких підстав, відповідач вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідач у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:
Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України "Про зайнятість населення".
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", зайнятість - це не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно. Безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Ст. 9 Закону України "Про зайнятість населення" передбачає права особи на соціальний захист у разі настання безробіття.
Отже, держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю.
Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (ст. 22-23 Закону).
Права, обов'язки та відповідальність у сфері страхування на випадок безробіття визначені в розділі УІІ Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Так, відповідно до ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.
Як з'ясовано судом, відповідач - ОСОБА_2, скористався правом бути зареєстрованим в центрі зайнятості та 02.12.2008 р. звернувся до Харківського міського центру зайнятості, де був зареєстрований як такий, що шукає роботу з відкриттям персональної картки НОМЕР_2.
Наказом від 09.12.2008 р. № НТ081209 йому надано статус безробітного і цим же наказом призначено допомогу по безробіттю як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу (360 к.д.). (а.с.12).
26.04.2010 р. ОСОБА_2 знятий з обліку в центрі зайнятості відповідно до п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, а саме: у зв'язку з невідвідуванням безробітним центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин після закінчення встановленого строку відвідування відповідно до абзацу 4 пп.2 п. 20 Порядку. (а.с.13).
Матеріалами справи доведено, не заперечується відповідачем, що відповідач отримав в центрі зайнятості матеріальне забезпечення у сумі 3181,93 грн. (а.с. 6).
За приписами ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
З матеріалів справи вбачається, що центром зайнятості у відповідності до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13.02.2009р. № 7-1/60/62, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 12.03.2009р. за № 2316248, була проведена перевірка обґрунтованості виплат матеріального забезпечення на адресу відповідача - ОСОБА_2, результати якої оформлені актом від 23.09.2014 р. №233-ФОП. (а.с. 7-8).
Вказаним актом зафіксовано, що ОСОБА_2 на момент отримання статусу безробітного приховав факт реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до наявного в матеріалах справи Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 58-59), 21.10.2004 р. до реєстру було внесено запис про включення відомостей про фізичну особу - підприємця ОСОБА_2, тоді як запис про припинення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 внесений 21.07.2014 р.
Отже, на дату набуття відповідачем статусу безробітного (09.12.2008р.) ОСОБА_2 був зареєстрований у встановленому законом порядку як фізична особа - підприємець.
Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що він на момент реєстрації в центрі зайнятості фактично не здійснював підприємницьку діяльність та не отримував від неї доходи, податки не сплачував, і тому це дає йому право на отримання статусу безробітного та отримання матеріальної допомоги, з огляду на те, що на момент реєстрації в центрі зайнятості останній в установленому законом порядку не припинив підприємницьку діяльність та не втратив статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а відтак відповідач мав статус зайнятої особи та не мав права отримувати статус безробітного з виплатою матеріальної допомоги як безробітний.
23.09.2014 р. з посиланням на вказаний вище акт перевірки, а також на ст.22 Закону України "Про зайнятість населення" Харківським міським центром зайнятості видано наказ №1465 про повернення відповідачем коштів одержаних як допомога по безробіттю. (а.с. 5).
Даний наказ був надісланий позивачем разом з листом - претензією №ХМЦЗ-02-25907-22/14 від 24.09.2014р. (а.с. 4) на адресу відповідача.
Доказів оскарження вказаного наказу, а також доказів недостовірності відомостей про наявність статусу підприємця на час набуття правового статусу безробітного, доказів повернення незаконно отриманої суми грошової допомоги по безробіттю, відповідач та його представник до суду не подали.
Отже, відповідач допустив порушення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", бо як підприємець згідно з Законом України "Про зайнятість населення" належав до категорії зайнятого населення, однак при набутті статусу безробітного не сповістив про це відповідний орган державної служби зайнятості населення.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідач належними доказами не довів факту повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 3181,93грн. або відсутності такого обов'язку у відповідача, суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову.
Суд також відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки позивач звернувся в межах, встановлених ст. 99 КАС України.
Так, позивач виявивши 11.08.2014 р. під час проведення перевірки обґрунтованості виплати ОСОБА_2 матеріального забезпечення відповідно до ЗУ "Про загальнобов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" звернувся до суду з позовом 10.11.2014р., а відтак шестимісячний строк, встановлений ст. 99 КАС України позивачем дотриманий.
На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про загальнобов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Законом України "Про зайнятість населення", ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160-163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення суми - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) вартість матеріального забезпечення на випадок безробіття у сумі 3181,93 грн. (три тисячі сто вісімдесят одну гривню дев'яносто три копійки), на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості.
Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений 23 січня 2015 року.
Суддя Панченко О.В.