10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Прачук Л.І.
Суддя-доповідач:Майор Г.І.
іменем України
"03" лютого 2015 р. Справа № 568/1005/14-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Майора Г.І.
суддів: Одемчука Є.В.
Шевчук С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Радивилівського районного суду Рівненської області від "10" грудня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Голови Радивилівської районної ради Рівненської області ОСОБА_4, Радивилівської районної ради Рівненської області про визнання протиправними дій,
У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати дії голови Радивилівської районної ради ОСОБА_4 щодо прийняття ним розпоряджень №36 від 20.06.2013 року, №40 від 22.07.2013 року, №49 від 22.08.2013 року та №58 від 24.09.2013 року протиправними, визнати протиправними дані розпорядження і скасувати їх. Також просила визнати протиправними його дії щодо оприлюднення декларації про майно, доходи, витрати і зобов»язання фінансового характеру за 2013 рік. В обґрунтування позову посилалася на те, що з інформації в районній газеті відповідно до декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік голови Радивилівської районної ради ОСОБА_4, поданої по місцю роботи 26 березня 2014 року та оприлюдненої в громадсько - політичній газеті Радивилівського району Рівненської області «Прапор перемоги» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року їй стало відомо, що загальна сума сукупного доходу відповідача становить 81 766 грн., у тому числі: заробітна плата, інші витрати та винагороди - 74 098 грн., матеріальна допомога - 7 645 грн., інші види доходів - 23 грн. Із даної декларації вбачається, що ОСОБА_4 окрім заробітної плати у 2013 році отримував також грошову винагороду (премію).
Як їй стало відомо із постанови Радивилівського районного суду від 22.05.2014 року № 568/147/14-п, яка опублікована на сайті «Єдиний державний реєстр судових рішень», ОСОБА_4, працюючи на посаді голови Радивилівської районної ради Рівненської області, безпідставно видав розпорядження № 36 від 20.06.2013 року, № 40 від 22.07.2013 року, № 49 від 22.08.2013 року, № 58 від 24.09.2013 року, якими одноособово визначив розміри премій для працівників Радивилівської районної ради, у тому числі і для себе за вказані місяці. При цьому проекти вказаних розпоряджень були підписані відповідачем без попереднього погодження їх з компетентними спеціалістами виконавчого комітету районної ради. На підставі вищевказаних розпоряджень ОСОБА_4 незаконно отримано премій на загальну суму 4669 гривень.
Вважає, що голова районної ради ОСОБА_4 не мав законних підстав особисто визначити розмір премій для себе та працівників, та преміювати себе на підставі виданих ним розпоряджень без відповідного рішення (згоди) сесії районної ради. До того ж, відповідно до Закону України від 24.03.95 р. № 108/95 -ВР «Про оплату праці» розрахунок фонду преміювання здійснюється за підсумками роботи за визначений період. Тобто, розмір премій не може бути визначений наперед, а тільки за підсумками роботи за попередній період. Таким чином, розпорядження про преміювання голови ради та працівників апарату може бути видане головою відповідної місцевої ради тільки після відповідного рішення сесії районної ради із зазначенням розміру премій та періоду роботи, за який преміюються працівники. Крім того, як вбачається із постанови Радивилівського районного суду Рівненської області від 22 травня 2014 року по справі № 568/147/14-п, що вступила у законну силу, встановлено, що ОСОБА_4 не довів до відома безпосередньому керівнику (сесії районної ради) про наявність у нього конфлікту інтересів, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 року, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 172 - 7 КУпАП.
Вважає, що відповідачем порушено:
-вимоги ст. 12 - 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», якою передбачено обов'язок голови районної ради у разі виникнення конфлікту інтересів негайно доповісти про це відповідній раді та вжити всіх відповідних заходів, спрямованих на запобігання конфлікту інтересів.
-вимоги ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування», ч.6 якої передбачено виключний перелік повноважень голови районної ради. Відповідно до ч. 7 ст.55 Закону голова районної, обласної, районної у місті ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.
-вимоги ст. 19 Конституції України, відповідно до якої посадові особи органів державної влади і місцевого самоврядування можуть діяти в межах, у порядку і способом, прямо передбачені законом.
Поскільки відомості, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік керівників органів місцевого самоврядування та їх заступників є публічною інформацією, то ці відомості мають бути правдивими, а майно та доходи мають бути отриманні у передбачений законом спосіб. Заявляє, що отримання доходів у непередбачений законом спосіб, на підставі неправомірних дій та рішень зі сторони голови Радивилівської районної ради ОСОБА_4 та оприлюднення про це відомостей у друкованих засобах масової інформації, як декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік у відповідності до ст. 12 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» є порушенням її законних прав, свобод та інтересів як члена територіальної громади і жителя Радивилівського району, передбачених Конституцією України та законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та "Про доступ до публічної інформації".
Вважає, що відповідач як голова районної ради, як керівник органу місцевого самоврядування є відповідальним за свою діяльність перед кожною людиною - представником територіальної громади, а тому його протиправні дії та рішення при прийнятті розпоряджень порушують її право жити у правовій державі, гарантоване Конституцією України. Вважає, що прийнявши оскаржувані рішення відповідач незаконно отримав грошову винагороду у вигляді премії за рахунок відрахувань громадян до місцевого бюджету.
Постановою Радивилівського районного суду Рівненської області від 10.12.2014 р. позов задоволено частково.
Визнано дії голови Радивилівської районної ради ОСОБА_4 при винесенні розпоряджень №36 від 20.06.2013 року, №40 від 22.07.2013 року, №49 від 22.08.2013 року, №58 від 24.09.2013 року про преміювання працівників Радивилівської районної ради в частині неповідомлення ним сесії Радивилівської районної ради про наявність конфлікту інтересів протиправними.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. В апеляційній скарзі позивач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Колегія суддів враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та положення частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників сторін, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зокрема, зазначив, що позивач ОСОБА_3 є жителькою м. Радивилів, а отже і представником територіальної громади Радивилівського району і як представник територіальної громади має право звернутися з даним позовом до суду з урахуванням того, що відповідно до ст. 74 Закону України "Про місце самоврядування в Україні" органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами. Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку (ч.2 ст.77 Закону).
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" N280/97-ВР від 21.05.1997, зі змінами та доповненнями (далі Закон N280/97-ВР), місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
В статті 1 Закону N 280/97-ВР визначено, що територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.
Представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.
Таким чином, Законом N 280/97-ВР встановлено, що правом представляти інтереси територіальної громади відповідно до закону наділяється відповідна рада.
Звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, позивач зазначила, що є самостійним об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві та об'єктом інших засобів правової охорони прав та інтересів територіальної громади.
В спірній ситуації Радивилівська районна рада не уповноважувала на звернення до суду з адміністративним позовом на захист прав та інтересів територіальної громади та Радивилівської районної ради.
За визначенням, наведеним в ст.3 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права та інтереси діями, бездіяльністю чи рішенням суб'єкта владних повноважень. Проте, такі дії, бездіяльність чи рішення повинні породжувати, змінювати або припиняти права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.
Позивач не є особою, якій законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб в судовому порядку (відповідно до статей 60-61 КАС України).
Правовідносини, з приводу яких пред'явлено даний адміністративний позов, не стосуються безпосередньо позивача, а відтак оскаржувані дії та рішення не могли спричинити порушення прав та законних інтересів позивача у публічно-правовій сфері.
Поряд із зазначеним, Верховний Суд у своєму рішенні від 15.07.2014року вказав, що "... відповідно до частини першої ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з частиною другою статті 171 КАС право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.
Таке ж правило має застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії.
Право на захист - самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього..."
Отже, відсутність у позивача прав чи обов'язків, у зв'язку із прийняттям оскаржуваних розпоряджень не породжує для останнього і права на захист.
Суди під час розв'язання спорів зобов'язані враховувати висновки Верховного Суду України ( стаття 244-2 КАС України).
З урахуванням вищенаведеного, також є безпідставними позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо оприлюднення його декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік. Крім того, відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» Декларація про майно, доходи, витрати і зобов»язання фінансового характеру заповнюється і подається особами зазначеними в п.1пп.»а п.2ч.1ст.4 та абз.1ч.1ст11 цього закону. Відповідач як голова районної ради, підпадає під дію цього закону і зобов'язаний заповнити і подати декларацію у передбачений законом термін.
Позовні вимоги до відповідача - Радивилівської районної ради Рівненської області не пред'являлися.
Суд першої інстанції на вищевикладене уваги не звернув і прийшов до помилкового висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до пунктів 2 - 4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову повністю.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Радивилівського районного суду Рівненської області від "10" грудня 2014 р. скасувати та прийняти нову постанову.
У позові ОСОБА_3 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Г.І. Майор
судді: Є.В.Одемчук
С.М. Шевчук
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1
3-представник позивача ОСОБА_7 АДРЕСА_2; вул.Почаївська,20,м.Радивилів,Рівненська обл.,35500, ПП юр. фір. "Адвокат і Закон"
4- відповідачу/відповідачам: Голова Радивилівської районної ради Рівненської області ОСОБА_4 АДРЕСА_3
5-Радивилівська районна рада Рівненської області вул. Івана Франка, 11,м.Радивилів,Рівненська область,35500
6- прокуратура Радивилівського району35500, м. Радивилів, вул. Козланюка, 37
7-прокуратура Житомирської обл.вул.1-го Травня,11,м.Житомир
- ,