27 січня 2015 року 810/3926/14
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомДержавної фінансової інспекції в Київській області
доВійськової частини НОМЕР_1
прозобов'язання вчинити певні дії,-
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна фінансова інспекція в Київській області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання виконати пункти 3,4,5,6,7,8,9,10,13,14 Вимоги Державної фінансової інспекції в Київській області від 17.02.2014 № 17-16/338 (з урахуванням уточнених позовних вимог).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в результаті проведеної Державною фінансовою інспекцією в Київській області ревізії фінансово - господарської діяльності відповідача, було виявлено ряд порушень вимог чинного законодавства, які відображені в Акті ревізії від 23.01.2014 № 17-31/1. У зв'язку, з чим Військовій частині НОМЕР_1 було пред'явлено Вимогу від 17.02.2014 № 17-16/338 про усунення порушень у строк до 17.03.2014. Зважаючи на те, що відповідачем не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства, Інспекція звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Представники відповідача позов не визнали, проти позовних вимог в частині зобов'язання виконати пункти 4, 5 (щодо відображення в обліку дебіторської заборгованості перед Державним бюджетом України за надані послуги з прибирання сміття та очищення території, надання яких не передбачено для внутрішніх військ у розмірі 47080,00 грн.), 6, 7, 9, 10, 13, 14 Вимоги від 17.02.2014 № 17-16/338, заперечували, оскільки :
-зобов'язання щодо відображення в обліку дебіторської заборгованості за невиконані ПП «Велфар» та ТОВ «Центрспецмонтаж - 7» ремонтно - будівельні роботи в сумі 283069,76 грн. та проведення претензійно - позовної роботи з контрагентами щодо відшкодування зайвих витрат шляхом повернення коштів, є необґрунтованим з тих підстав, що вказаними підприємствами були виконані інші ремонтно - будівельні роботи, не зазначені в кошторисі;
-зобов'язання щодо відображення в обліку дебіторської заборгованості у розмірі 47080,00 грн. (пункт 5 Вимоги) є необґрунтованим у зв'язку з тим, що надання послуг з прибирання сміття та очищення території відповідає завданням, виконання яких покладено на внутрішні війська відповідно до Свідоцтва про реєстрацію Військової частини як суб'єкта господарювання від 08.09.2010 № 00129 та вимог діючого законодавства;
-зобов'язання щодо проведення взаємозвірки з контрагентами по договорах, поновлення в бухгалтерському обліку безпідставно списаної дебіторської заборгованості у розмірі 84815,20 грн. та проведення претензійно - позовної роботи з контрагентами (пункт 6 Вимоги), Військовою частиною виконано шляхом списання командиром Військової частини НОМЕР_1 даної суми заборгованості з балансу як безнадійної (у зв'язку із закінченням строку позовної давності);
-зобов'язання щодо відображення в обліку дебіторської заборгованості за сторонньою юридичною особою (База ВТК) у розмірі 21279, 96 грн. та фізичними особами у розмірі 21743, 25 грн. шляхом проведення претензійно - позовної роботи з контрагентами (пункт 7 Вимоги) є необґрунтованим у зв'язку з тим, що дана вимога є неконкретизованою та незрозумілою з точки зору способу її виконання;
-зобов'язання щодо стягнення з осіб, винних у понаднормовому списанні паливно - мастильних матеріалів на суму 3530, 67 грн. (пункт 9 Вимоги) є необґрунтованим, оскільки при визначенні норм списання палива і мастильних матеріалів Інспекція керувалась Наказом Міністра оборони України «Про введення в дію норми витрати пального, масел, мастил і спеціальних рідин при експлуатації, ремонті та консервації військової техніки й озброєння Збройних сил України», дія якого не розповсюджується на внутрішні війська МВС України, до складу яких входить Військова частина та не враховано Накази командира Військової частини НОМЕР_1 , яким затверджено норми витрати паливно - мастильних матеріалів по автомобілю VW Passat, д/н/з НОМЕР_2 та по автомобілю БАЗ, д/н/з НОМЕР_3 ;
-зобов'язання щодо відображення в обліку дебіторської заборгованості, яка підтверджена в обліку на загальну суму 228239,09 грн., а саме: ПАТ «А.Е.С. Київобленерго» Вишгородського РП - 8080,15 грн., Ірпінська ФЕГГ - 220158,94 грн. (пункт 10 Вимоги), є необґрунтованим, оскільки відповідно до актів звірки з вказаними контрагентами, Військова частина не має заборгованості у визначеному позивачем розмірі;
-зобов'язання щодо відображення в обліку кредиторської заборгованості, яка підтверджена в обліку на загальну суму 35998, 08 грн., а саме: ТОВ «Макс К» - 3888,00 грн., ТОВ «Науково - виробниче підприємство «Еколог» - 7935,00 грн., КП «Ірпіньводоканал» - 24175,08 грн. (пункт 13 Вимоги) є необґрунтованим, оскільки за даними бухгалтерського обліку заборгованість по розрахункам із вказаними контрагентами у Військової частини НОМЕР_1 відсутня;
-виконання пункту 14 Вимоги щодо відображення в бухгалтерському обліку вартості активів (основних засобів), виявлених в ході інвентаризації, на суму 93533,00 грн. шляхом збільшення активів на даний час не представляється неможливим, оскільки для виконання даної вимоги необхідний час та залучення певної кількості осіб, які наразі перебувають у зоні проведення антитерористичної операції.
Щодо зобов'язання виконання пунктів 3, 8 та 5 (щодо відображення в обліку дебіторської заборгованості перед Державним бюджетом України та перерахування коштів, які надійшли на відновлення касових видатків за комунальні послуги від військовослужбовців за минулі бюджетні періоди у розмірі 3145,25 грн.) Вимоги, представники відповідача не заперечували.
У судове засідання сторони, повідомлені належним чином про час, дату та місце судового розгляду, не з'явились.
Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач про причини неявки суд не повідомив, із заявами про відкладення судового розгляду до суду не звертався, заперечень чи відзиву на позовну заяву до суду не подавав.
Згідно із частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін та у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 є державною організацією. Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію управління територіального командування, військової частини, установи та організації внутрішніх військ МВС України від 08.09.2010 № 00129, є суб'єктом господарської діяльності.
У період з 16.09.2013 по 16.01.2014 відповідно до п.6.1.6.1. Плану контрольно - ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Київській області на ІІІ квартал 2013 року посадовими особами позивача було проведено планову ревізію фінансово - господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 за період з 01.07.2011 по 01.10.2013, за результатами якої складено Акт від 23.01.2014 № 17-31/1.
У ході проведення ревізії, посадовими особами позивача були виявлені порушення відповідачем фінансової дисципліни, які призвели до втрат Державного бюджету України.
У подальшому, з метою повного усунення відповідачем виявлених ревізією порушень, та попередження їх виникнення у подальшому, посадовими особами позивача було винесено Вимогу про усунення порушень від 17.02.2014 № 17-16/338.
Вказана Вимога виконана відповідачем частково, невиконаними залишились пункти 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 13, 14, у відповідності до яких відповідача зобов'язано вчинити наступні дії:
-відповідно до пункту 3 Вимоги, відповідача зобов'язано провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Фонду та повернути зайво сплачені кошти в загальній сумі 62963,38 грн., з них: проведення нарахувань на фонд оплати праці працюючих інвалідів за ставками, більшими, ніж передбачено законодавством - 61347, 51 грн., нарахування внесків на незаконно сплачену зарплату - 1615,87 грн.;
-відповідно до пункту 4 Вимоги- зобов'язано відобразити в обліку дебіторську заборгованість за невиконані ремонтно - будівельні роботи в сумі 283069, 76 грн. та провести претензійно - позовну роботу з контрагентами (підрядниками) щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів;
-відповідно до пункту 5 Вимоги - зобов'язано відобразити в обліку дебіторську заборгованість перед Державним бюджетом та перерахувати до нього кошти в сумі 50225,25 грн., а саме: кошти, які надійшли на відновлення касових видатків за комунальні послуги від військовослужбовців за минулі бюджетні періоди - 3145, 25 грн.; доходи за послуги з прибирання сміття та очищення території, надання яких не передбачено для внутрішніх військ (ПП «ДОА «Витязь», ФОП Данькевич) - 47080,00 грн.;
-відповідно до пункту 6 Вимоги - зобов'язано провести взаємозвірки з контрагентами по договорах, поновити в бухгалтерському обліку безпідставно списану дебіторську заборгованість в сумі 84815,20 грн., провести претензійно - позовну роботу. У разі спливу строку позовної давності та, відповідно, відмови контрагента від визнання боргу - відшкодувати збитки за рахунок осіб, винних у безпідставному списанні у порядку та розмірі, встановлених статтями 130-136 Кодексу законів про працю України;
-відповідно до пункту 7 Вимоги - зобов'язано відобразити дебіторську заборгованість за сторонньою юридичною особою (База ВТК) в сумі 21279, 96 грн. та фізичними особами в сумі 21743, 25 грн., щодо яких здійснено безпідставні витрати та провести претензійно - позовну роботу з контрагентами щодо відшкодування коштів. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у безпідставному покритті за рахунок бюджетних коштів витрат сторонніх юридичних та фізичних осіб на суму 43023, 21 грн., шкоду у порядку та розмірі, встановлених статтями 130-136 Кодексу законів про працю України;
-відповідно до пункту 8 Вимоги - зобов'язано стягнути з винних осіб нестачу матеріальних цінностей та основних засобів на загальну суму 49502,98 грн. в порядку та розмірах, встановлених статтями 130-136 Кодексу законів про працю України, постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116, з яких в порядку, визначеному вказаною постановою, перерахувати в дохід Державного бюджету;
-відповідно до пункту 9 Вимоги - зобов'язано стягнути з осіб, винних у понаднормовому списанні паливно - мастильних матеріалів на суму 3530,67 грн., шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 130,133, 136 Кодексу законів про працю України;
-відповідно до пункту 10 Вимоги - зобов'язано відобразити в обліку дебіторську заборгованість, яка підтверджена в обліку, на загальну суму 228239,09 грн., а саме: ПАТ «А.Е.С. Київобленерго» Вишгородського РП - 8080,15 грн., Ірпінської ФЕГГ - 220158,94 грн.;
-відповідно до пункту 13 Вимоги - зобов'язано відобразити в обліку кредиторську заборгованість, яка підтверджена даними обліку контрагентів на загальну суму 35998,08 грн., а саме: ТОВ «Макс К» - 3888,00 грн., ТОВ «Науково - виробниче підприємство «Еколог» - 7935, 00 грн., КП «Ірпіньводоканал» - 24175,08 грн.;
-відповідно до пункту 14 Вимоги - зобов'язано відобразити в бухгалтерському обліку вартість активів (основних засобів), виявлених в ході інвентаризації у розмірі 93533,00 грн. шляхом збільшення активів.
Враховуючи, що Вимога від 17.02.2014 № 17-16/338 виконана відповідачем не у повному обсязі, порушення визначені у пунктах 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 13, 14 Вимоги, самостійно не усунуті, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері фінансового контролю.
Державна фінансова інспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).
Відповідно до пункту 6 Положення Державна фінансова інспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначити їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також Положенням передбачено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Державна фінансова інспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-ХІІ, згідно із якими державній контрольно - ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Зі змісту пунктів 6, 7, 8, 9 Вимоги про усунення порушень від 17.02.2014 № 17-16/338 убачається, що вони відповідають позовним вимогам та за своєю суттю полягають у спонуканні відповідача звернутися до суду з позовами до інших осіб з приводу стягнення з них збитків (шкоди, заборгованості тощо), а також про зобов'язання відповідача змінити розмір зобов'язань інших суб'єктів господарювання, відображених у бухгалтерському обліку (корегування показників кредиторської заборгованості).
В даній справі судом встановлено, що Державна фінансова інспекція України, посилаючись на положення пункту 10 частини першої статті 10 Закону України від 26.01.1993 №2939-XII "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", звернулась до суду в інтересах держави з позовом до Військової частини НОМЕР_1 з позовними вимогами про зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно із частиною третьою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Пунктом 10 частини першої статті 10 Закону України від 26.01.1993 №2939-XII "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Із змісту вказаної статті убачається, що право звертатися до суду надано органу державного фінансового контролю виключно в інтересах держави. Однак, положеннями статті не визначено, до якої особи і з яким позовом (позовними вимогами) орган державного фінансового контролю має звернутися до суду. Тому пункт 10 частини першої статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" підлягає тлумаченню у сукупності з іншими нормами цього Закону, які визначають повноваження органу державного фінансового контролю, та інших законодавчих актів.
З приводу права органу державного фінансового контролю звертатися до суду в інтересах держави суд зазначає, що орган державного фінансового контролю у такому випадку має дотримуватись положень статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, оскільки інтереси держави є оціночним поняттям, орган державного фінансового контролю, пред'являючи позов до суду, у кожному конкретному випадку має самостійно визначити з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтувати в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (таку правову позицію висловив Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді).
В даній справі орган державного фінансового контролю стверджував, що проведеною ревізією діяльності відповідача, серед інших порушень, було виявлено порушення законодавства, що призвели до завдання шкоди економічним інтересам держави. Але ні у позовній заяві, ні під час судового розгляду справи орган державного фінансового контролю жодним чином не розкрив в чому саме відбулося чи може відбутися порушення економічних, матеріальних чи інших інтересів держави, не зміг вказати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Зі змісту пунктів 6, 7, 8, 9 Вимоги про усунення порушень від 17.02.2014 № 17-16/338 убачається, що в дійсності орган державного фінансового контролю намагається через суд примусити відповідача звернутися до суду з позовами до інших осіб щодо стягнення з них заборгованості, шкоди (збитків) на користь самого ж позивача. Тобто, по суті позов пред'явлено державною фінансовою інспекцією до позивача не в інтересах держави, а в інтересах самого ж позивача.
Це означає, що позивач і відповідач збігаються в одній особі.
Суд зазначає, що розгляд адміністративних справ здійснюється в адміністративних судах у порядку позовного провадження, яке полягає у вирішенні судом публічно правового спору між двома суб'єктами права, які мають супротивні юридичні інтереси. При цьому позов уявляє собою правову вимогу одного суб'єкта до іншого зобов'язаного суб'єкта, а суд за результатами вирішення спору застосовує до правопорушника передбачені законом заходи впливу: поновлює право особи шляхом забезпечення примусового виконання державним виконавцем зобов'язань боржника від його імені і за його рахунок перед кредитором або притягає правопорушника до відповідальності.
Оскільки державна фінансова інспекція вимагає від відповідача вжити заходів щодо відшкодування коштів з інших суб'єктів на його ж користь, це свідчить про відсутність правовідносин, адже не можна мати права та обов'язки по відношенню до самого себе (в силу статті 606 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі).
Надаючи оцінку діям позивача, що виявились у зверненні до адміністративного суду з позовом щодо спонукання відповідача звернутися з позовами до інших осіб відносно стягнення з них збитків, на предмет того, чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, суд зазначає наступне.
Виявивши за результатами ревізії факти порушення законодавства, що призвели до завдання шкоди державі, орган державного фінансового контролю зобов'язаний на підставі положень статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» самостійно звернутися до суду в інтересах держави з відповідним позовом до правопорушників. Так, орган державного фінансового контролю має право вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі (п. 7 ст. 10), порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (п. 8 ст. 10), накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ адміністративні стягнення (п. 9 ст. 10).
Дійсно, згідно із положеннями пункту 7 частини першої статті 10, статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-XII органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.
Однак такі вимоги, з точки зору дії в часі, можуть стосуватись виявленого правопорушення, яке є триваючим і вимога має на меті його припинення, або спрямовані на майбутнє і стосуватись недопущення правопорушень у майбутньому (превентивна функція). Вимоги не можуть стосуватися подій минулого, зокрема, завданих у минулому збитків, шкоди тощо, адже те що вже відбулось не можна усунути, а можна лише діяти для подолання негативних наслідків, зокрема, шляхом пред'явлення позову до осіб, діями яких завдано збитків, шкоду тощо.
Правова позиція з цього приводу сформульована Верховним Судом України у постанові від 14.04.2014 в адміністративній справі № 21-63а14, яка в силу положень 2442 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою до виконання для всіх суб'єктів владних повноважень, а суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з цим рішенням Верховного Суду України. Так, Верховний Суд України зазначив, що при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами законодавства у майбутньому і є обов'язковою до виконання. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.
Таким чином, звернення органу державного фінансового контролю до суду з позовом про спонукання відповідача пред'явити позов до інших осіб, а також про зобов'язання відповідача змінити розмір зобов'язань інших суб'єктів господарювання, відображених у бухгалтерському обліку (корегування показників кредиторської заборгованості), не відповідає визначеній законом компетенції органів державної фінансової контролю.
Суд також констатує, що ці дії є прямим втручанням у господарську діяльність підконтрольної установи.
Цивільні та господарські правовідносини побудовані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності їх учасників, свободи підприємницької діяльності суб'єктів господарювання та заборони втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини. Відповідно до статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Згідно з частиною п'ятою статті 19 Господарського кодексу України незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.
Жодних повноважень з приводу прийняття управлінських рішень сфері господарювання чи зобов'язання суб'єктів господарювання до прийняття таких рішень органи державного фінансового контролю законом не наділені, адже такі органи за своїм статусом і покладеними на них функціями належить до контролюючих органів, а не органів державної влади, що здійснюють управлінські функції.
Матеріально-правовому принципу автономії волі кореспондує процесуальний принцип диспозитивності, відповідно до якого ніхто не може бути примушений до пред'явлення позову проти своєї волі (nemo invitus agree cogitur).
Обмеження автономії волі особи або втручання органів державної влади у вільне здійснення особою належних їй цивільних прав є неприпустимим і протиправним.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача усунути порушення, зазначені у пунктах 6, 7, 8, 9 Вимоги від 17.02.2014 № 17-16/338, задоволенню не підлягають, оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту його прав.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виконати пункт 3 Вимоги від 17.02.2014 № 17-16/338, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині з огляду на наступне.
Як убачається з Акту ревізії від 23.01.2014 № 17-31/1 (а.с.42,45,46,51 т.І), посадовими особами позивача було встановлено, що посадовою особою Військової частини НОМЕР_1 проводилося нарахування єдиного соціального внеску на фонд заробітної плати працівників - інвалідів за ставкою 36,3%, на лікарняні - за ставкою 33,2 % замість 8,41 %, як встановлено законодавством, що призвело до зайвого нарахування та сплати єдиного соціального внеску у розмірі 61347,51 грн.
Також, у ході проведення ревізії правильності нарахування та виплати надбавки за вислугу років медичним працівникам Військової частини НОМЕР_1 проведеної суцільним порядком шляхом співставлення даних трудових книжок, які є основним документом для визначення стажу медичної роботи, даних штатних розписів, особових рахунків та арифметичному підрахунку, посадовими особами позивача було встановлено, що посадовими особами Військової частини 3027 внесено недостовірні дані до штатних розписів, а саме: лікарю ОСОБА_1 , медичним сестрам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , надбавка за вислугу років нараховувалася та виплачувалася у розмірі 15 % посадового окладу замість 10% посадового окладу, як встановлено пунктом 2 Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних закладів охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 № 1418, що призвело до зайвого нарахування та сплати єдиного соціального внеску 1147, 95 грн.
Крім цього, у ході проведення перевірки правильності формування посадових окладів медичних працівників Військової частини НОМЕР_1 посадовими особами позивача встановлено, що посадовий оклад лікаря медичної служби ОСОБА_1 визначався по 11 тарифному розряду, посадовий оклад лікаря медичної служби ОСОБА_5 - по 9 тарифному розряду, при відсутності відповідних кваліфікаційних категорій , чим порушено вимоги пункту 1.5 наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення», що призвело до зайвого нарахування та сплати єдиного соціального внеску у розмірі 467,92 грн.
У зв'язку з чим, посадові особи позивача дійшли висновку про порушення відповідачем пункту 1 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до внесення неправдивих даних та викривлення фінансової звітності Військової частини НОМЕР_1 в частині відображення фактичних витрат бюджетних коштів на оплату праці та сплату єдиного соціального внеску.
З метою усунення виявлених порушень, Державною фінансовою інспекцією в Київській області було зобов'язано відповідача провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум сплачених соціальних внесків та повернути зайво сплачені кошти у розмірі 62963,38 грн., з них: проведення нарахувань на фонд оплати праці працюючих інвалідів за ставками, більшими, ніж передбачено законодавством - 61347,51 грн., нарахування внесків на незаконно сплачену зарплату - 1615,87 грн.
Під час судового розгляду справи представники відповідача визнали позов в цій частині та не заперечували той факт, що Військовою частиною НОМЕР_1 було зайво перераховано кошти на сплату єдиного соціального внеску у розмірі 62963,38 грн.
А відтак, у відповідності до положень частини третьої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення даної частини позовних вимог.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виконати пункт 4 Вимоги від 17.02.2014 № 17-16/338, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині з огляду на наступне.
Як убачається з Акту ревізії від 23.01.2014 № 17-31/1 (а.с. 119 - 123 т.І), 15.08.2011 між відповідачем та ПП «Велфар» було укладено Договір підряду № 94 (КЕС)/1288, відповідно до умов якого ПП «Велфар» зобов'язалось виконати капітальний ремонт даху та фасаду будівлі 3 Батальйону спецпризначення за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці. Вартість робіт згідно договору склала 735000,00 грн.
Обсяг та вартість робіт були визначені сторонами у проектно - кошторисній документації.
Прийняття виконаних робіт було здійснено командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 та начальником КЕС ОСОБА_7 шляхом підписання актів виконаних робіт.
Вартість виконаних робіт відповідно до вищезазначених актів становила 717284,00 грн.
Розрахунки проведені повністю у жовтні 2011 року.
15 серпня 2011 року між відповідачем та ПП «Велфар» було укладено Договір підряду № 93 (КЕС)/337, відповідно до умов якого ПП «Велфар» зобов'язалось виконати комплексний капітальний ремонт солдатської їдальні за адресою: Київська область, Вишгородський район, с.Нові Петрівці. Вартість робіт згідно договору склала 1430000,00 грн.
06 грудня 2011 року між відповідачем та ПП «Велфар» було укладено Додаткову угоду до Договору підряду від 15.08.2011 № 93 (КЕС)/337, відповідно до умов якої, з урахуванням змін деяких видів робіт, вартість робіт була встановлена у розмірі 1301400,00 грн.
Обсяг та вартість робіт були визначені сторонами у проектно - кошторисній документації.
Прийняття виконаних робіт було здійснено командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 та начальником КЕС ОСОБА_7 шляхом підписання актів виконаних робіт.
Відповідно до Актів виконаних підрядних робіт (ф.КБ-2в) від 17.11.2011 № б/н, від 24.11.2011 № б/н, від 09.12.2011 № 1, від 13.12.2011 № 1, від. 15.12.2011 № 1, від 19.12.2011 № 6, від 19.12.2011 № 7, вартість виконаних робіт склала 1301400,00 грн.
Розрахунки проведені повністю у листопаді - грудні 2011 року.
02 грудня 2011 року між відповідачем та ПП «Велфар» було укладено Договір підряду № 129 (КЕС)/351, відповідно до умов якого ПП «Велфар» зобов'язалось виконати капітальний ремонт даху солдатської їдальні за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці. Вартість робіт згідно договору склала 115141,00 грн.
Обсяг та вартість робіт були визначені сторонами у проектно - кошторисній документації.
Прийняття виконаних робіт було здійснено командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 та начальником КЕС ОСОБА_7 шляхом підписання актів виконаних робіт.
Відповідно до Акту виконаних підрядних робіт (ф.КБ-2в) від 05.12.2011 № 1, вартість виконаних робіт склала 115141,00 грн.
Розрахунки проведені повністю у грудні 2011 року.
23 лютого 2012 року між відповідачем та ПП «Велфар» було укладено Договір підряду № 4(КЕС)/37, відповідно до умов якого ПП «Велфар» зобов'язалось виконати комплексний капітальний ремонт солдатської їдальні за адресою: Київська область, Вишгородський район, с.Нові Петрівці. Вартість робіт згідно договору склала 83384,00 грн.
Обсяг та вартість робіт були визначені сторонами у проектно - кошторисній документації.
Прийняття виконаних робіт було здійснено командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 та начальником КЕС ОСОБА_7 шляхом підписання актів виконаних робіт.
Відповідно до Акту виконаних підрядних робіт (ф.КБ-2в) від 27.02.2012 № 1, вартість виконаних робіт склала 83384,00 грн. Розрахунки проведені повністю у лютому 2012 року.
У період з серпня 2011 року по грудень 2012 року між відповідачем та ТОВ «Центрспецмонтаж-7» було укладено ряд договорів підряду, відповідно до умов яких ТОВ «Центрспецмонтаж-7» зобов'язалось виконати капітальний ремонт казарми 4 Батальйону спеціального призначення за адресою: Київська область, Вишгородський район, с.Нові Петрівці, зокрема:
- 24 серпня 2011 року між відповідачем та ТОВ «Центрспецмонтаж-7» було укладено Договір № 95(КЕС)/286, відповідно до умов якого ТОВ «Центрспецмонтаж-7» зобов'язалось виконати капітальний ремонт казарми 4 Батальйону спеціального призначення за адресою: Київська область, Вишгородський район, с.Нові Петрівці. Вартість робіт згідно договору склала 2199895,20 грн.
Обсяг та вартість робіт були визначені сторонами у проектно - кошторисній документації.
Прийняття виконаних робіт було здійснено командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 та начальником КЕС ОСОБА_7 шляхом підписання актів виконаних робіт.
Відповідно до Акту виконаних підрядних робіт (ф.КБ-2в) за вересень 2011 №151, вартість виконаних робіт склала 815206,06 грн.
Відповідно до Акту виконаних підрядних робіт (ф.КБ-2в) за жовтень 2011 №152, вартість виконаних робіт склала 517161,41 грн.
Відповідно до Акту виконаних підрядних робіт (ф.КБ-2в) за листопад 2011 №569, вартість виконаних робіт склала 867525,58 грн.
Розрахунки проведені повністю у вересні-листопаді 2011 на загальну суму 2199893,05 грн;
- 15 грудня 2011 року між відповідачем та ТОВ «Центрспецмонтаж-7» було укладено Договір № 144(КЕС)/389, відповідно до умов якого ТОВ «Центрспецмонтаж-7» зобов'язалось виконати капітальний ремонт казарми 4 Батальйону спеціального призначення за адресою: Київська область, Вишгородський район, с.Нові Петрівці. Вартість робіт згідно договору склала 298288,00 грн.
Обсяг та вартість робіт були визначені сторонами у проектно - кошторисній документації.
Прийняття виконаних робіт було здійснено командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 та начальником КЕС ОСОБА_7 шляхом підписання актів виконаних робіт.
Відповідно до Акту виконаних підрядних робіт (ф.КБ-2в) за грудень 2011 №1, вартість виконаних робіт склала 298288,00 грн. Розрахунки проведені повністю, що підтверджується платіжним дорученням від 16.12.2011 №1735;
- 24 травня 2012 року між відповідачем та ТОВ «Центрспецмонтаж-7» було укладено Договір № 144(КЕС)/389, відповідно до умов якого ТОВ «Центрспецмонтаж-7» зобов'язалось виконати капітальний ремонт казарми 4 Батальйону спеціального призначення за адресою: Київська область, Вишгородський район, с.Нові Петрівці. Вартість робіт згідно договору склала 149989,87 грн.
Обсяг та вартість робіт були визначені сторонами у проектно - кошторисній документації.
Прийняття виконаних робіт було здійснено командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 та начальником КЕС ОСОБА_7 шляхом підписання актів виконаних робіт.
Відповідно до акту виконаних підрядних робіт (ф.КБ-2в) за травень 2012 року, вартість виконаних робіт склала 280309,00 грн. Розрахунки проведені з урахуванням вартості матеріальних ресурсів поставки замовника у сумі 149989, 87 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 30.05.2012 №645;
- 27 грудня 2012 року між відповідачем та ТОВ «Центрспецмонтаж-7» було укладено договір № 413, відповідно до умов якого ТОВ «Центрспецмонтаж-7» зобов'язалось виконати капітальний ремонт казарми 4 Батальйону спеціального призначення за адресою: Київська область, Вишгородський район, с.Нові Петрівці. Вартість робіт згідно договору склала 447764,81 грн.
Обсяг та вартість робіт були визначені сторонами у проектно - кошторисній документації.
Прийняття виконаних робіт було здійснено командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 та начальником КЕС ОСОБА_7 шляхом підписання актів виконаних робіт.
Відповідно до акту виконаних підрядних робіт (ф.КБ-2в) за грудень 2012 року, вартість виконаних робіт склала 280309,00 грн. Розрахунки проведені у грудні 2012 року та травні- липні 2013 року.
Відповідно до акту виконаних підрядних робіт (ф.КБ-2в) за жовтень 2011 №152, вартість виконаних робіт склала 517161,41 грн.
Відповідно до акту виконаних підрядних робіт (ф.КБ-2в) за листопад 2011 №569, вартість виконаних робіт склала 867525,58 грн.
Розрахунки проведені повністю у вересні-листопаді 2011 на загальну суму 2199893,05 грн.
Суд звертає увагу, що під час судового розгляду справи судом неодноразово витребувалась у представників відповідача первинна бухгалтерська документація по вказаним господарським операціям, проте відповідачем суду не надана.
У ході ревізії, з метою правильності визначення вартості виконаних ТОВ «Центрспецмонтаж - 7» та ПП «Велфар» ремонтно - будівельних робіт даху і фасаду будівлі (3 Батальйон спеціального призначення)», солдатської їдальні (3 Батальйон спеціального призначення) за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Нові Петрівці та казарми 4 Батальйону спеціального призначення за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Нові Петрівці та їх відповідності роботам, зазначеним у актах приймання виконаних робіт, посадовими особами Державної фінансової інспекції у Київській області було ініційовано проведення контрольних обмірів виконаних робіт на вищезазначених об'єктах.
Як убачається з актів контрольного обміру виконаних робіт по об'єктам «Комплексний капітальний ремонт даху та фасаду будівлі (3 Батальйон спеціального призначення)», «Комплексний капітальний ремонт солдатської їдальні за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Нові Петрівці»», «Комплексний капітальний ремонт казарми 4 Батальйону спеціального призначення за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Нові Петрівці» (а.с.75-92 т.ІІ), фактичний обсяг виконаних ТОВ «Центрспецмонтаж - 7» та ПП «Велфар» ремотно - будівельних робіт не відповідає переліку робіт, які зазначені у актах прийняття таких робіт.
У зв'язку з чим, посадові особи позивача дійшли висновку про порушення Військовою частиною 3027 положень пунктів 1 та 8 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.14 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ від 24.05.1995 № 88, пункту 3.3.10.1 ДБН Д.1.1 -1-2000 та завищення відповідачем вартості виконаних робіт за рахунок коштів спеціального фонду по КПКВ 1003020 за КЕКВ 2131 «Капітальний ремонт житлового фонду» на суму 67865,00 грн.; по КПКВ 1003020 за КЕКВ 2133 «Капітальний ремонт інших об'єктів» на загальну суму на суму 195734,26 грн.
З метою усунення виявлених порушень, Державною фінансовою інспекцією в Київській області було зобов'язано відповідача відобразити в обліку дебіторську заборгованість за невиконані ТОВ «Центрспецмонтаж - 7» та ПП «Велфар» ремонтно - будівельні роботи на суму 283069,76 грн. та провести претензійно - позовну роботу з контрагентами (підрядниками) щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів.
Під час судового розгляду справи представниками відповідача не заперечувався факт оплати за роботи, які не були виконані ТОВ «Центрспецмонтаж - 7» та ПП «Велфар» в обсягах, що передбачені проектно - кошторисною документацією та актами прийняття виконаних робіт.
Водночас, представники відповідача зазначили, що ТОВ «Центрспецмонтаж - 7» та ПП «Велфар» були виконані інші ремонтно -будівельні роботи, які не були відображені у проектно - кошторисній документації та актах прийняття робіт , оскільки виконання робіт вказаних у цих актах не було передбачено тендерною документацією. А тому, вважали, що ТОВ «Центрспецмонтаж - 7» та ПП «Велфар» не зобов'язані відшкодовувати Військовій частині кошти у розмірі 283069,76 грн.
Проте, такі твердження відповідача не знайшли свого документального підтвердження під час судового розгляду справи, та повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 було завищено вартість виконаних ТОВ «Центрспецмонтаж - 7» та ПП «Велфар» робіт у розмірі 283069,76 грн.
А відтак, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача відобразити в обліку дебіторську заборгованість за невиконані ТОВ «Центрспецмонтаж - 7» та ПП «Велфар» ремонтно - будівельні роботи у розмірі 283069,76 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виконати пункт 5 Вимоги від 17.02.2014 № 17-16/338, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині з огляду на наступне.
Як убачається з Акту ревізії від 23.01.2014 № 17-31/1 (а.с. 36-37, 128-129 т.І), у ході проведення документального підтвердження виду, обсягу і якості здійснення операцій та розрахунків, що проводились Військовою частиною НОМЕР_1 , посадовими особами позивача було проведено зустрічні звірки з ПП «Детективне охоронне агентство «Витязь» та ФОП ОСОБА_8 .
За результатами зустрічної звірки з ПП «Детективне охоронне агентство «Витязь» встановлено, що між відповідачем та ПП «Детективне охоронне агентство «Витязь» (далі -замовник) було укладено Договір від 15.07.2010 № 7 та Додаткову угоду від 31.12.2010 №11, відповідно до умов яких, відповідач зобов'язався надати замовнику послуги з прибирання сміття та очищення території.
Відповідно до актів наданих послуг, загальна вартість послуг, наданих Військовою частиною НОМЕР_1 склала 32256,00 грн. Розрахунки між Військовою частиною НОМЕР_1 та ПП «Детективне охоронне агентство «Витязь» проведені повністю.
За результатами зустрічної звірки з ФОП ОСОБА_8 встановлено, що між відповідачем та ФОП ОСОБА_8 (далі - замовник) було укладено Договір від 12.03.2011 № 4, відповідно до умов якого, відповідач зобов'язався надати ФОП ОСОБА_8 послуги з прибирання сміття та очищення території.
Загальна вартість послуг, наданих Військовою частиною НОМЕР_1 за вищезазначеним договором склала 14824,00 грн. Розрахунки між Військовою частиною НОМЕР_1 та ФОП ОСОБА_8 проведені повністю.
На думку посадових осіб позивача, надання військовими частинами платних послуг з прибирання сміття та очищення території суперечить положенням статті 2 Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України», Переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 № 795.
А відтак, такі кошти у розмірі 47080,00 грн., у відповідності до статті 240 Господарського кодексу України, мають бути перераховані відповідачем до Державного бюджету України.
Під час судового розгляду справи представники відповідача не визнали позов в цій частині та зазначили, що відповідно до Свідоцтва про реєстрацію Військової частини НОМЕР_1 як суб'єкта господарської діяльності від 08.09.2010 № 00129 (а.с.47 т.ІІ), прибирання сміття та очищення території є дозволеними видами діяльності.
А відтак, на думку представників відповідача, надання Військовою частиною НОМЕР_1 послуг з прибирання сміття та очищення території ПП «Детективне охоронне агентство «Витязь» та ФОП ОСОБА_8 не суперечить нормам чинного законодавства, а тому, вважали висновки посадових осіб позивача помилковими.
Проте, суд не погоджується з такими твердженнями представників відповідача, з огляду наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» від 26.03.1992 №2235-ХІІ внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України входять до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначені для охорони та оборони важливих державних об'єктів, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України, а також для участі в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.
Згідно із Переліком платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 №795, органам та підрозділам, які входять до структури Міністерства внутрішніх справ, дозволено надавати деякі види платних послуг.
Відповідно до положень статті 240 Господарського кодексу України прибуток (дохід), одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, підлягають вилученню в дохід відповідного бюджету в порядку, встановленому законом, тобто, у разі надходження на рахунок бюджетної установи коштів, які не передбачені переліком платних послуг, мають бути перераховані до доходів того бюджету, з якого здійснюється утримання установи, за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження»,
Судом встановлено, що згідно довідки ЄДРПОУ від 26.06.2012 № 9392 та Свідоцтва про реєстрацію від 08.09.2010 № 00129, Військова частина НОМЕР_1 входить до складу Міністерства внутрішніх справ України (а.с.47-49 т.ІІ).
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію відповідача, як суб'єкта господарської діяльності, прибирання сміття та боротьба із забрудненнями, є дозволеними видами діяльності Військової частини НОМЕР_1 (а.с.47 т.ІІ).
У той же час, оскільки Військова частина НОМЕР_1 входить до складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, при здійсненні своєї господарської діяльності вона зобов'язана діяти у відповідності до положень чинних норм законодавства, зокрема, положень Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України», Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 №795 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ».
Проте, відповідно до Переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 №795, право на надання послуг з прибирання сміття та очищення території органам та підрозділам Міністерства внутрішніх справ України не надано.
Враховуючи, що здійснення такого виду діяльності Військовою частиною НОМЕР_1 , як прибирання сміття та очищення території, не передбачено Переліком платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ, суд дійшов висновку, що кошти у розмірі 47080,00 грн., отримані від такої діяльності, мають бути переховані відповідачем до Державного бюджету України.
А відтак, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім цього, у ході проведення ревізії законності використання коштів, що надійшли на відновлення касових видатків у 2012 році від військовослужбовців за комунальні послуги, спожиті у 2011 році, посадовими особами позивача було встановлено, що кошти у розмірі 3145, 25 грн., отримані у якості відшкодування витрат, понесених у попередньому бюджетному періоді (2011 рік), було використано Військовою частиною НОМЕР_1 у 2012 році на поточні видатки, що призвело до здійснення видатків без встановлених бюджетних призначень, та, як наслідок, до втрат Державним бюджетом України доходів на загальну суму 3145,25 грн.
Таким чином, посадові особи позивача дійшли висновку про порушення Військовою частиною НОМЕР_1 положень пункту 4 статті 48 Бюджетного Кодексу України, пункту 46 Порядку №228, пунктів 3.6 та 11.4 Порядку обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2011 № 1223, пунктів 3.6 та 11.3 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за видатками, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012 № 1407.
З метою усунення виявлених порушень Державною фінансовою інспекцією в Київській області було зобов'язано відповідача відобразити в обліку дебіторську заборгованість перед Державним бюджетом України та перерахувати до нього кошти, які надійшли на відновлення касових видатків за комунальні послуги від військовослужбовців за минулі бюджетні періоди у розмірі 3145,25 грн.
Під час судового розгляду справи представники відповідача визнали позов в цій частині, а тому, у відповідності до положень частини третьої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення даної частини позовних вимог.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виконати пункт 10 Вимоги від 17.02.2014 № 17-16/338, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині з огляду на наступне.
Як убачається з Акту ревізії від 23.01.2014 № 17-31/1 (а.с. 85, 87 т.І), з метою підтвердження взаєморозрахунків проведених Військовою частиною НОМЕР_1 з підприємствами - надавачами комунальних послуг, посадовими особами Державної фінансової інспекції у Київській області були направлені запити Ірпінської філії по експлуатації газового господарства «Київоблгаз» (далі -Ірпінська ФЕГГ) та ПАТ «А.Е.С. Київобленерго» Вишгородського РП.
Згідно відповіді Ірпінської філії по експлуатації газового господарства «Київоблгаз», за даними бухгалтерського обліку по взаєморозрахунках з Військовою частиною НОМЕР_1 за споживання природного газу станом на 01.10.2013 за Ірпінською ФЕГГ рахувалась дебіторська заборгованість у розмірі 220158,94 грн.
Відповідно до відповіді ПАТ «А.Е.С. Київобленерго» Вишгородського РП, за даними бухгалтерського обліку по взаєморозрахунках з Військовою частиною НОМЕР_1 за споживання електроенергії станом на 01.01.2013 за ПАТ «А.Е.С. Київобленерго» Вишгородського РП рахувалась дебіторська заборгованість 8080,15 грн.
Проте, за даними бухгалтерського обліку Військової частини НОМЕР_1 дебіторська заборгованість по взаєморозрахунках із вказаними постачальниками не відображена, що призвело до внесення відповідачем недостовірних даних до звітності ф.№7д, № 7м «Звіт про заборгованість за бюджетними коштами» (загальний фонд) та заниження дебіторської заборгованості у загальному розмірі 228239,09 грн.
Таким чином, посадові особи позивача дійшли висновку про порушення Військовою частиною 3027 положень пункту 1 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 1.2 Порядку складання фінансової, бюджетної та іншої звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2012 № 44.
З метою усунення виявлених порушень, Державною фінансовою інспекцією в Київській області було зобов'язано відповідача відобразити в обліку дебіторську заборгованість, яка підтверджена в обліку у розмірі 228239,09 грн., а саме: ПАТ «А.Е.С. Київобленерго» Вишгородського РП у розмірі 8080,15 грн., Ірпінська ФЕГГ - 220158, 94 грн.
Під час судового розгляду справи представниками відповідача заперечувався факт наявності у Військової частини дебіторської заборгованості із зазначеними контрагентами, на підтвердження чого було надано Акти звіряння розрахунків з ПАТ «А.Е.С. Київобленерго» Вишгородського РП та Ірпінською ФЕГГ (а.с.50-51 т.ІІ).
Дослідивши зміст вказаних Актів звіряння розрахунків, судом встановлено, що звірка між Військовою частиною НОМЕР_1 та постачальниками ПАТ «А.Е.С. Київобленерго» Вишгородського РП та Ірпінською ФЕГГ проводилась лише в рамках окремих договорів (а.с. 50-51 т.ІІ), що не дає змоги встановити, чи існує у Військової частини НОМЕР_1 заборгованість по розрахункам із постачальниками у розмірі 228239,09 грн. станом на день розгляду справи.
Судом неодноразово вимагались від відповідача акти звіряння розрахунків із постачальниками щодо підтвердження або спростування наявності заборгованості у розмірі 228239, 09 грн., проте, дана вимога суду відповідачем не виконана, відсутність заборгованості по розрахункам із постачальниками у зазначеному розмірі, не спростована.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем, в порушення положень пункту 1 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 1.2 Порядку складання фінансової, бюджетної та іншої звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2012 № 44, не відображено в обліку наявну дебіторську заборгованість, яка підтверджена в обліку ПАТ «А.Е.С. Київобленерго» Вишгородського РП та Ірпінської ФЕГГ у розмірі 228239,09 грн.
А відтак, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача відобразити в обліку дебіторську заборгованість, яка підтверджена в обліку ПАТ «А.Е.С. Київобленерго» Вишгородського РП та Ірпінської ФЕГГ у розмірі 228239,09 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виконати пункт 13 Вимоги від 17.02.2014 № 17-16/338, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині з огляду на наступне.
Як убачається з Акту ревізії від 23.01.2014 № 17-31/1 (а.с. 78-79, 86 т.І), з метою перевірки достовірності проведених розрахунків та підтвердження реальності відображення в бухгалтерському обліку Військової частини НОМЕР_1 посадовими особами Державної фінансової інспекції у Київській області були проведені зустрічні звірки з контрагентами відповідача, зокрема, з ТОВ «Макс К», ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Еколог», КП «Ірпіньводоканал».
З довідки про проведення зустрічної звірки ТОВ «Макс К» щодо документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків з Військовою частиною НОМЕР_1 встановлено, що за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Макс К» по розрахункам із відповідачем, станом на 15.10.2013 рахувалась кредиторська заборгованість у розмірі 35388, 36 грн. (а.с.90-92 т.ІІ).
У той же час, за даними бухгалтерського обліку відповідача, станом на 01.10.2013, кредиторська заборгованість по розрахункам із ТОВ «Макс К» становила 31500, 36 грн.
Внаслідок чого, відповідачем внесено недостовірні дані до фінансової звітності за 2013 рік, зокрема, у форму № 7д, № 7м «Звіт про заборгованість за бюджетними коштами» , у рядки 420, 421 ф.№1 «Баланс» та занижено кредиторську заборгованість по розрахункам із ТОВ «Макс К» у розмірі 3888,00 грн.
З Акту звірки ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Еколог» розрахунків з Військовою частиною НОМЕР_1 від 01.09.2013 № 38 встановлено, що за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Еколог» по розрахункам із відповідачем, станом на 01.09.2013, рахувалась кредиторська заборгованість у розмірі 7935,00 грн. (а.с.94 т.ІІ).
У той же час, за даними бухгалтерського обліку відповідача, кредиторська заборгованість по розрахункам із ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Еколог» відсутня.
Внаслідок чого, відповідачем внесено недостовірні дані до фінансової звітності за ІІІ квартал 2013 року, зокрема, у форму № 7д, № 7м «Звіт про заборгованість за бюджетними коштами», у рядки 420, 421 ф.№1 «Баланс» та занижено кредиторську заборгованість по розрахункам із ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Еколог» у розмірі 7935,00 грн.
З довідки комунального підприємства «Ірпіньводоканал» про стан розрахунків з Військовою частиною НОМЕР_1 за водопостачання та водовідведення від 07.11.2013 № 1926 встановлено, що за даними бухгалтерського обліку КП «Ірпіньводоканал» по розрахункам із відповідачем, станом на 01.10.2013 рахувалась кредиторська заборгованість у розмірі 24175,08 грн. (а.с.99 т.ІІ).
У той же час, за даними бухгалтерського обліку відповідача кредиторська заборгованість по розрахункам із КП «Ірпіньводоканал» відсутня.
Внаслідок чого, відповідачем внесено недостовірні дані до фінансової звітності за 2013 рік, зокрема, у форму № 7д, № 7м «Звіт про заборгованість за бюджетними коштами», у рядки 420, 421 ф.№1 «Баланс» та занижено кредиторську заборгованість по розрахункам із КП «Ірпіньводоканал» у розмірі 24175,08 грн.
Таким чином, посадові особи позивача дійшли висновку про порушення Військовою частиною 3027 положень пункту 1 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 1.2 Порядку складання фінансової, бюджетної та іншої звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2012 № 44.
З метою усунення виявлених порушень Державною фінансовою інспекцією в Київській області було зобов'язано відповідача відобразити в обліку кредиторську заборгованість, яка підтверджена в обліку на загальну суму 35998, 08 грн., а саме: ТОВ «Макс К» - 3888,00 грн., ТОВ «Науково - виробниче підприємство «Еколог» - 7935,00 грн., КП «Ірпіньводоканал» - 24175,08 грн.
У судовому засіданні представники відповідача стверджували, що за даними бухгалтерського обліку Військової частини НОМЕР_1 , кредиторська заборгованість по розрахункам із ТОВ «Макс К», ТОВ «Науково - виробниче підприємство «Еколог», КП «Ірпіньводоканал» у розмірі 35998, 08 грн., у них відсутня.
Проте, під час судового розгляду справи судом досліджено акти зустрічних звірок із вищезазначеними контрагентами та встановлено, що у бухгалтерському обліку ТОВ «Макс К», ТОВ «Науково - виробниче підприємство «Еколог», КП «Ірпіньводоканал», за відповідачем рахується кредиторська заборгованість у розмірі 35998, 08 грн.
А відтак, твердження представників відповідача щодо відсутності кредиторської заборгованості по розрахункам із ТОВ «Макс К», ТОВ «Науково - виробниче підприємство «Еколог», КП «Ірпіньводоканал» у розмірі 35998, 08 грн., не відповідають дійсності.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача відобразити в обліку кредиторську заборгованість, яка підтверджена в обліку ТОВ «Макс К», ТОВ «Науково - виробниче підприємство «Еколог», КП «Ірпіньводоканал» у розмірі 35998, 08 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виконати пункт 14 Вимоги від 17.02.2014 № 17-16/338, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині з огляду на наступне.
Як убачається з Акту ревізії від 23.01.2014 № 17-31/1 (а.с. 93-94 т.І), у ході проведення інвентаризації майна Військової частини НОМЕР_1 з метою ревізії організації фактичного контролю за збереженням оборотних та необоротних активів, посадовими особами Державної фінансової інспекції у Київській області встановлено наявні основні засоби у матеріально - відповідальних осіб, які за даними бухгалтерського обліку Військової частини не рахувались.
Так, у матеріально-відповідальної особи начальника квартирно-експлуатаційної служби підполковника ОСОБА_7 , станом на 21.10.2013, встановлено лишки основних засобів на загальну суму 90234,00 грн., а саме: пам'ятник воїнам внутрішніх військ і ліквідаторам Чорнобильської катастрофи, тротуарна доріжка (192 кв.м), майданчик під альтанки (82 кв.м), а також нестачу основних засобів, зокрема, трьох пунктів видачі боєприпасів, що рахуються в обліку Військової частини НОМЕР_1 на загальну суму 1683,00 грн.
У матеріально - відповідальної особи, начальника вузла зв'язку - старшого прапорщика ОСОБА_9 , встановлені лишки трьох одиниць техніки (монітор, принтер, системний блок) на загальну суму 1279,00 грн.
У матеріально - відповідальної особи, командира роти матеріально-технічного забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_10 , встановлені лишки двох одиниць техніки (телевізор та тівітюнер) на загальну суму 2020,00 грн.
Таким чином, посадові особи позивача дійшли висновку про порушення Військовою частиною 3027 положень пункту 1 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», пункту 2.14 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, пункту 1.9 Положення з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.06.2012 №611.
З метою усунення виявлених порушень Державною фінансовою інспекцією в Київській області було зобов'язано відповідача відобразити в бухгалтерському обліку вартість активів (основних засобів), виявлених в ході інвентаризації, на загальну суму 93533, 00 грн.
У судовому засіданні представники відповідача не заперечували, що в бухгалтерському обліку Військової частини НОМЕР_1 не відображено вартість необлікованих матеріальних цінностей у розмірі 93533, 00 грн. та зазначили, що для усунення даного порушення їм потрібен час.
Суд зазначає, що з моменту виявлення вказаного порушення позивачем, та до розгляду справи по суті, пройшло достатньо часу для його усунення, проте, відповідач не вчинив ніяких дій, направлених на відображення в обліку вартості не облікованих активів (основних засобів), виявлених в ході інвентаризації.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, в порушення положень пункту 1 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», пункту 2.14 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, пункту 1.9 Положення з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.06.2012 №611, не відобразив в обліку вартість не облікованих активів (основних засобів), виявлених в ході інвентаризації у розмірі 93533, 00 грн.
А відтак, позовні вимоги в цій частині є також обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.
Відповідно до положень статей 69, 86 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Позивач не надав суду доказів понесення ним будь-яких судових витрат. Таким чином, судові витрати стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 11, 14, 69-72, 86, 94, 112, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виконати пункти 3, 4, 5, 10, 13, 14 Вимоги Державної фінансової інспекції в Київській області від 17.02.2014 № 17-16/338.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лисенко В.І.