м. Вінниця
29 січня 2015 р. Справа № 802/3990/14-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,
за участю:
секретаря судового засідання: Федчук Тетяни Юріївни
представника позивача: Охрімовського Я.В.
відповідача: ОСОБА_2
представника відповідача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про: стягнення податкового боргу
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області з адміністративним позовом до фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу.
Представником позивача подано заяву (вх. №1637 від 29.01.2015р.) про зміну (уточнення) позовних вимог.
Суд, враховуючи права надані позивачеві статтею 51 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), керуючись статтею 137 КАС України, приймає уточнення позовних вимог та в подальшому розглядає справу про стягнення з фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 7324 грн. 35 коп.
Позовні вимоги мотивовано тим, що за відповідачем рахується заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 7324 грн. 35 коп., в зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, що повністю відтворюють зміст позовної заяви та просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідач та його представник в судовому засіданні адміністративний позов визнали частково.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований виконавчим комітетом Вінницької міської ради 08.02.1996 р.
На податковому обліку перебуває у Вінницькій ОДПІ з 08.02.1996р. Відповідач є платником податку на додану вартість.
За відповідачем рахується заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 7324 2грн. 35 коп., яка виникла згідно поданих декларацій з податку на додану вартість, в тому числі основний платіж складає 4480 грн. 34 коп., штрафна санкція 1175 грн. 16 коп., пеня 1668 грн. 85 коп.
Таким чином, заборгованість з податку на додану вартість в загальному розмірі, яку необхідно погасити відповідачу становить 7324 грн. 35 коп.
Борг відповідача з податку на додану вартість в розмірі 7324 грн. 35 коп., підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість, податковими повідомленнями-рішеннями, обліковою карткою з податку на додану вартість, розрахунком суми ціни позову.
Визначаючись щодо заявлених вимог, суд виходить із наступного.
Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (далі -ПК України) передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та та законами з питань митної справи.
Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу).
Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або в уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 цього ж Кодексу податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що платником податку подано декларації з податку на додану вартість, проте у встановлений строк суму податкового зобов'язання не сплачено.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Разом з тим, пунктом 59.5 цієї ж статті передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Відповідачеві направлялась податкова вимога форми "Ф" від 25 вересня 2013 року №2346-17. Однак, вказана вимога залишилась не виконаною.
Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
В силу положень п. 87.11 ст. 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, відповідачем не спростовані, а відтак, підлягають задоволенню.
Частиною 4 ст. 94 КАС України передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владний повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 до державного бюджету в рахунок погашення податкового боргу в сумі 7324 грн. 35 коп. (сім тисяч триста двадцять чотири грн. 35 коп.).
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Вергелес Андрій Валерійович