29 січня 2015 року Справа № 876/11533/13
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача Богаченка С.І.,
суддів Старунського Д.М., Качмара В.Я.
при секретарі судового засідання - Ратушній М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 серпня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Уличненської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, Виконавчого комітету Уличненської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, треті особи Управління держземагенства Дрогобицького району Львівської області, ОСОБА_6 про визнання рішення протиправним,-
23 липня 2012 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулись в суд з позовом до Уличненської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, Виконавчого комітету Уличненської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, треті особи Управління держземагенства Дрогобицького району Львівської області, ОСОБА_6 в якому просили визнати протиправним та скасувати Рішення Уличненської сільської ради Дрогобицького району Львівської області №197 від 30 квітня 2012 року «Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю».
Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення Уличненської сільської ради Дрогобицького району Львівської області №197 від 30 квітня 2012 року «Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю».
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на неї, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт по справі зазначає, що постанова суду першої інстанції є протиправною, такою, що не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, порушує права інших осіб та підлягає скасуванню.
Також, апелянт по справі зазначив, що у судовому засіданні позивачами не було доведено та не надано суду жодних фактів про власність або користування земельною ділянкою, на яку згідно рішення №197 від 30 квітня 2012 року надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право на землю для ведення особистого селянського господарства площею 0,09 га, яка розташована по АДРЕСА_1 Дрогобицького району Львівської області.
18 листопада 2013 позивач по справі ОСОБА_4 звернулась із запереченням на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що на частину її земельної ділянки, відповідач надав дозвіл на приватизацію її сусіду ОСОБА_2, прийнявши незаконне рішення №197 від 30 квітня 2012 року «Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю» для ведення особистого селянського господарства площею 0,09 га, яка розташована по АДРЕСА_1 Дрогобицького району. Таким чином, відповідач не вилучивши у неї і ОСОБА_3 земельну передав її у користування іншій особі, чим порушив їх права як користувачів земельної ділянки і незаконно змінив цільове призначення та зменшив розмір її садибної ділянки. На підставі викладеного, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Заслухавши суддю доповідача, проаналізувавши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Задовольняючи позовну вимогу, суд першої інстанції виходив із того, що представник відповідачів Уличненської сільської ради Дрогобицького району Львівської області та виконавчого комітету Уличненської сільської ради Дрогобицького району Львівської області в судовому засіданні вимоги адміністративного позову заперечив, однак в підтвердження правомірності прийнятого сесією рішення, що оскаржується, не надав підтверджуючих документів, а тому суд першої інстанції вважав, що підстави для доказування позовних вимог відсутні.
З висновками суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача погодитися не можна. Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції неправильними і такими, що не відповідають вимогам законодавства України та приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Як вбачається із матеріалів справи, 12 лютого 1994 року Уличненська сільська рада винесла ухвалу про передачу у приватну власність земельні ділянки згідно поданих заяв та записів земельно-облікової документації для ведення особистого підсобного господарства. Відповідно до списку, доданого до даної ухвали, передавались земельні ділянки позивачам по справі ОСОБА_3 і ОСОБА_4.
Згідно із витягом з додатку №1 до рішення Уличненської сільської ради від 26 жовтня 2009 року №258 «Про уточнення ухвали сільської ради від 12.02.1994р. (12 сесія І демократичного скликання», загальна площа, яка передається у власність ОСОБА_4 склала 0,22га, в тому числі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,13га по АДРЕСА_1, 2а в с.Уличне і для ведення особистого селянського господарства 0,09га біля ГРС. Відповідно до цього ж додатку, загальна площа, яка передається у власність ОСОБА_3 склала 0,47га, в тому числі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,10га по АДРЕСА_1, 2 в с.Уличне і для ведення особистого селянського господарства: 0,10га біля ОСОБА_7; 0,12га по АДРЕСА_1; 0,13га біля ставу.
19 червня 2011 року Уличненська сільська рада рішенням №72 відмінила своє рішення №258 від 29 жовтня 2009 року, в частині передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства, а саме 0,09га біля ГРС (а.с.108). Рішенням №73 від 19 червня 2011 року Уличненська сільська рада відмінила своє рішення №258 від 29 жовтня 2009 року, в частині передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, а саме 0,10га біля ОСОБА_7; 0,12га по АДРЕСА_1; 0,13га біля ставу. А також внесено зміни в рішення №258 від 29 жовтня 2009 року, в частині розміру земельної ділянки ОСОБА_3 призначеної для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, а саме: замість 0,10га передано 0,22га.
30 квітня 2012 року рішенням Уличненської сільської ради №197 надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю для ведення особистого селянського господарства площею 0,09га, яка розташована по АДРЕСА_1 Дрогобицького району.
Згідно із ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із п.«б» ст.12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Статтею 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Відповідно до п.«б» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0га.
Згідно із ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що з висновками суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги позивачів погодитись не можна. Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції неправильними і такими, що не відповідають вимогам законодавства України та приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню. Також, колегія суддів вважає зазначити, що рішення Уличненської сільської ради Дрогобицького району Львівської області №197 від 30 квітня 2012 року «Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю», не порушує прав позивачів, так як було прийнято, щодо земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1, де проживає ОСОБА_6. Окрім цього, даним рішенням лише дається право на розроблення технічної документації і відповідно ним не встановлюється право власності на 0,09 га для ведення селянського господарства. Натомість, скасувавши дане рішення, буде порушено право ОСОБА_2, на безоплатну передачу земельної ділянки, яке закріплене в Земельному кодексі України.
Відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволити.
Постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 серпня 2013 року по справі №1306/6249/2012 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Богаченко С.І.
Суддя Старунський Д.М.
Суддя Качмар В.Я.
Повний текст постанови виготовлено 03 лютого 2015 року.