29 січня 2015 року Справа № 876/9034/13
Колегія Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
судді-доповідача - Богаченка С.І.,
суддів - Качмара В.Я., Старунського Д.М.,
розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-
25 грудня 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-983 від 23 листопада 2012 року.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано в повному обсязі вимогу про сплату боргу № 983 в розмірі 1695,51 грн.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції її оскаржило Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області. Апелянт по справі просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи, а саме те, що відповідно до ч.4 ст.4 Закону України « Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування» фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Позивач отримувала пенсію за вислугу років як працівник освіти з 21 квітня 2003 року до 18 грудня 2012 року, а пенсія за віком їй була призначена за її заявою з 01 січня 2013 року, а тому саме з 01 січня 2013 року ОСОБА_2 звільняється від сплати єдиного внеску відповідно до ч.4 ст.4 Закону України « Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування».
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, , а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, як працівнику освіти, призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 21 квітня 2003 року по 18 грудня 2012 року.
21 грудня 2012 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області із заявою про переведення пенсії з одного виду на інший, а саме на пенсію за віком.
Згідно з ч.4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що з системного аналізу норм діючого законодавства вбачається, що надання пільг щодо звільнення від сплати єдиного внеску не залежить від виду отримуваної пенсіонером пенсії (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника чи за вислугу років), а визначальним критерієм надання вказаних пільг є досягнення фізичною особою - підприємцем пенсійного віку.
Таким чином, фізична особа - підприємець, яка досягла пенсійного віку, незалежно від виду пенсії, яку отримує, має право на пільги, встановлені ч.4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Як вбачається із матеріалів справи, а саме із свідоцтва платника єдиного податку (серія НОМЕР_1) дата переходу позивача на спрощену систему оподаткування - 01 січня 2012 року.
Вимогою Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області про сплату боргу від 23 листопада 2012 року № Ф-983 передбачено заборгованість, в тому числі недоїмки, в сумі 1695,51 грн за серпень-грудень 2011 року.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до вищенаведеного в 2011 році ОСОБА_2 не відносилася до категорії осіб передбачених ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування», адже не перебувала на спрощеній системі оподаткування.
Відповідно до ч.4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.
Отже, умовою для формування та надсилання платнику єдиного внеску є наявність у такого платника недоїмки зі сплати єдиного внеску.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеної вимоги про сплату боргу № Ф-983 від 23 листопада 2012 року.
Відповідно до ст.202 КАС України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись ст.ст.160, 195, 197, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області - задоволити.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року по справі № 2а-0770/3745/12 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя С.І. Богаченко
Суддя В.Я. Качмар
Суддя Д.М.Старунський