Справа: № 810/5194/14 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.
Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.
Іменем України
04 лютого 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С. Солов'я М.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року у справі за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -
В вересні 2014 року Комунальне підприємство Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області в якому просило:
- визнати протиправними дії Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області якими зараховані кошти, що сплачені Підприємством в рахунок погашення зобов'язань з ПДВ за січень, лютий і березень 2014 р. в сумі, відповідно, 9 115,00 грн., 241 360,00 грн. та 191 854,00 грн. - на погашення неіснуючого податкового боргу з ПДВ за листопад 2012 р. та січень, лютий і березень 2013 р.;
- визнати протиправними дії Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, якими розподілені сплачені платіжними дорученнями від 19.03.2014 р. № 276 кошти в сумі 241 360, 00 грн. на суму - 38 601,30 грн., що спрямована на погашення неіснуючої пені та на суму - 20 758, 70 грн., що спрямована на погашення неіснуючого податкового боргу з ПДВ за листопад 2012 р., січень і лютий 2013 р.;
- визнати протиправними дії Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, якими розподілені сплачені платіжними дорученнями від 02.04.2014 р. №422 кошти в сумі 191 854, 00 грн. на суму - 14 842,45 грн., що спрямована на погашення неіснуючої пені та на суму - 177 011, 55 грн., що спрямована на погашення неіснуючого податкового боргу з ПДВ за лютий і березень 2013 р.;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 22.05.2014 р. №0009321501 про нарахування штрафу на суму 77 777, 05 грн.;
- зобов'язати Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області облікувати кошти, що сплачені Підприємством до бюджету платіжними дорученнями від 24.02.2014 р. №183 в сумі 9 115,00 грн., від 19.03.2014 р. №276 в сумі 241 360,00 грн. та від 22.04.2014 р. №422 в сумі 191 854,00 грн. - за призначеннями, указаними у платіжних дорученнях, як податок на додану вартість, відповідно, за січень, лютий і березень 2014 року.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року позов задоволено.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Як вбачається з матеріалів справи, КП Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» зареєстровано 05.04.1994 р. виконавчим комітетом Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області та як платник податків перебуває на обліку в Переяслав-Хмельницькій ОДПІ Київської області.
18.02.2014 р. Підприємство подало до Інспекції декларацію №9007584921 з ПДВ за січень 2014 р. з податковим зобов'язанням 9 115,00 грн., 24.02.2014 р. платіжним дорученням №183 сплатило 9 115,00 грн. до бюджету.
17.03.2014 р. Підприємство подало до Інспекції декларацію №9013565582 з ПДВ за лютий 2014 р. з податковим зобов'язанням 241 360, 00 грн., 19.03.2014 р. платіжним дорученням №276 сплатило 241 360, 00 грн. до бюджету.
17.04.2014 р. Підприємство подало до Інспекції декларацію №9021221033 з ПДВ за березень 2014 р. з податковим зобов'язанням 191 854, 00 грн., 22.04.2014 р. платіжним дорученням №422 сплатило 191 854, 00 грн. до бюджету.
16.06.2014 р. Інспекція надала Підприємству акт від 22.05.2014 р. №829 / 10-17-15-01 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податкових зобов'язань, розрахунок штрафної санкції та податкове повідомлення-рішення від 22.05.2014 р. №0009321501.
Сплачені 24.02.2014 р. Підприємством кошти в сумі 9 115,00 грн. (ПДВ за січень 2014 р.) Інспекція зарахувала на погашення неіснуючого податкового боргу з ПДВ за листопад 2012 p.
Сплачені 19.03.2014 р. Підприємством кошти в сумі 241 360 грн. (ПДВ за лютий 2014 р.) Інспекція розподілила на суму 38 601,30 грн., яку зарахувала на погашення пені та на суму 202 758,70 грн., яку зарахувала на погашення неіснуючого податкового боргу з ПДВ за листопад 2012 p., січень і лютий 2013 p., відповідно, 101 627,75 грн., 90 394, 00 грн. та 10 736,95 грн.
Сплачені 22.04.2014 р. Підприємством кошти в сумі 191 854,00 грн. (ПДВ за березень 2014 р.) Інспекція розподілила на суму 14 842,45 грн., яку зарахувала на погашення пені та на суму 177 011,55 грн., яку зарахувала на погашення неіснуючого податкового боргу з ПДВ за лютий і березень 2013 p., відповідно, 51 279,05 грн. та 125 232,50 грн.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Отже, зазначені норми Податкового кодексу України, надають право податковому органу змінювати призначення платежу та зараховувати суми які сплатив платник податку в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного законом.
Наведене свідчить, що податковий орган має право змінювати призначення платежів платника лише у разі наявності у такого платника непогашеного податкового боргу.
Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що у позивача податкова заборгованість з ПДВ за листопад 2012 р. та січень, лютий і березень 2013 р. відсутня, оскільки, 20.12.2012 р. Підприємство подало до Інспекції декларацію №9080343179 з ПДВ за листопад 2012 р. з податковим зобов'язанням 124 724, 00 грн. та в той же день платіжним дорученням №1457 сплатило указану суму до бюджету; 19.02.2013 р. Підприємство подало до Інспекції декларацію №9007743248 з ПДВ за січень 2013 р. з податковим зобов'язанням 90 394,00 грн.; 07.05.2012 р. платіжним дорученням №214 Підприємство сплатило до бюджету 90 324,00 грн., а 11.10.2013 р., додатково - 88,66 грн.; 06.08.2012 р. Підприємство подало до Інспекції декларацію №9013738689 з ПДВ за лютий 2013 р. з податковим зобов'язанням 62 516, 00 грн., 06.02.2013 р. платіжним дорученням №324 сплатило указану суму до бюджету; 18.04.2013 р. Підприємство подало до Інспекції декларацію №9021676654 з ПДВ за березень 2013 р. з податковим зобов'язанням 178 566, 00 грн., платіжним дорученням №476 сплатило вказану суму до бюджету.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Однак, в Акті перевірки жодним чином не обумовлено, за які податкові періоди підприємством допущені порушення термінів сплати податкових зобов'язань, та відповідачем не вказано на підставі якого документа підприємство зобов'язане сплатити суму, що зазначена в Акті перевірки, але не сплатило її.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку, що підприємство сплатило податок на додану вартість за січень, лютий, березень 2014 року з порушенням граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання.
Змінивши призначення платежу з податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2014 року, відповідач порушив права позивача, створивши податковий борг з податку на додану вартість за цей період, що в подальшому виплинуло на донарахування позивачу штрафних санкцій у зв'язку з порушенням граничних термінів сплати податкових зобов'язань.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що правовідносини позивача і відповідача по зміні призначень платежу тривають ще з 2008 року.
Як вбачається з рішень судів, зокрема у справах № 810/984/13-а, № 810/1190/13-а, які набрали законної сили, ще в серпні 2008 року, відповідач звертався до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» податкового боргу з ПДВ за весь період діяльності.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 у справі А20/271-08, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.06.2012 в задоволенні позову було відмовлено.
Отже, починаючи ще з 2008 року, відповідач зараховував платежі по податку на додану вартість, які сплачувались підприємством з визначеними призначеннями, в погашення попереднього боргу, який, по-перше, був відсутній у позивача, по-друге, рішеннями судів, зокрема у справах № 2а-2322/10/1070, № 2а-4521/10/1070, № 2а-9734/10/1070 була встановлена протиправність відповідача по зміні призначень платежів з ПДВ за різні періоди.
Суди у вказаних справах, з посиланням на норми діючого на той час Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», дійшли висновків, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.
У зв'язку з цим, колегія суддів дійшла висновку, що у позивача був відсутній борг за січень, лютий, березень 2014 року, зворотного суду відповідачем не доведено, а тому позивач не міг порушити граничні строки сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ за січень, лютий, березень 2014 року, отже прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Щодо визнання протиправними дій відповідача щодо зарахування та розподілення коштів (вимоги 1-3 позовної заяви), колегія суддів вважає, що ці вимоги не підлягають задоволенню з огляду на те, що зазначені дії виявились саме у прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відтак належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним і скасування саме податкового повідомлення-рішення.
Задоволенню в адміністративному процесі підлягають лише ті вимоги, які поновлюють порушене право особи в публічно-правових відносинах.
Враховуючи те, що наслідком відповідної активної поведінки відповідача стало конкретне рішення, яке, як встановлено колегією суддів, є протиправним, оскільки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, а тому спричинило порушення прав позивача, колегія суддів дійшла висновку, що задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення є достатнім та належним способом захисту порушених прав позивача в сфері публічно-правових відносин з відповідачем.
Щодо зобов'язань Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції облікувати кошти, що сплачені підприємством до бюджету платіжними дорученнями від 24.02.2014 р. №183 в сумі 9 115,00 грн., від 19.03.2014 р. №276 в сумі 241 360,00 грн. та від 22.04.2014 р. №422 в сумі 191 854,00 грн. - за призначеннями, указаними у платіжних дорученнях, як податок на додану вартість, відповідно, за січень, лютий і березень 2014 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
З метою забезпечення ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів наказом Міністерств доходів і зборів України затверджено Порядок ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів від 05.12.2013 № 765.
Цим Порядком встановлюється механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів) оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ цього Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.
Згідно з пунктами 11-13 Порядку передбачено, що форми інтегрованих карток платника мають лицьовий та зворотний боки.
Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати.
На лицьовому боці інтегрованої картки відображається додаткова інформація щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та передоплатою.
Усі вартісні операції в інтегрованій картці платника здійснюються у гривнях з двома десятковими знаками.
Занесення/перенесення, виключення/включення операцій в інформаційній системі проводяться структурними підрозділами територіальних органів Міндоходів, на які покладено функції з введення відповідної інформації.
Контроль за достовірністю та повнотою відображення інформації в інформаційній системі забезпечується структурними підрозділами, на які покладено функції з введення відповідної інформації.
Колегія суддів вважає, що облік платежів у картках платника податків за своєю юридичною природою не є тими діями суб'єкта владних повноважень, які породжують для підприємства будь-які правові наслідки.
Саме по собі відображення у цих картках відповідних даних не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права і обов'язки.
У зв'язку з цим, колегія суддів дійшла висновку про задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення як єдиного способу захисту порушених прав позивача.
Згідно зі статтею 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів та пояснень, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності винесення відповідного рішення.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року - задовольнити частково.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року - скасувати в частині:
- визнання протиправними дій Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області якими зараховані кошти, що сплачені Комунальним підприємством Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» в рахунок погашення зобов'язань з ПДВ за січень, лютий і березень 2014 р. в сумі, відповідно, 9 115,00 грн., 241 360,00 грн. та 191 854,00 грн. - на погашення неіснуючого податкового боргу з ПДВ за листопад 2012 р. та січень, лютий і березень 2013 р.;
- визнання протиправними дії Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, якими розподілені сплачені платіжними дорученнями від 19.03.2014 р. №276 кошти в сумі 241 360, 00 грн. на суму - 38 601,30 грн., що спрямована на погашення неіснуючої пені та на суму - 20 758, 70 грн., що спрямована на погашення неіснуючого податкового боргу з ПДВ за листопад 2012 р., січень і лютий 2013 р.;
- визнання протиправними дії Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, якими розподілені сплачені платіжними дорученнями від 02.04.2014 р. №422 кошти в сумі 191 854, 00 грн. на суму - 14 842,45 грн., що спрямована на погашення неіснуючої пені та на суму - 177 011, 55 грн., що спрямована на погашення неіснуючого податкового боргу з ПДВ за лютий і березень 2013 р.;
- зобов'язання Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області облікувати кошти, що сплачені Комунальним підприємством Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» до бюджету платіжними дорученнями від 24.02.2014 р. №183 в сумі 9 115,00 грн., від 19.03.2014 р. №276 в сумі 241 360,00 грн. та від 22.04.2014 р. №422 в сумі 191 854,00 грн. - за призначеннями, указаними у платіжних дорученнях, як податок на додану вартість, відповідно, за січень, лютий і березень 2014 року.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовити.
В решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків
Повний текст постанови складено та підписано - 06.02.2015
Головуючий суддя Борисюк Л.П.
Судді: Петрик І.Й.
Собків Я.М.