03 лютого 2015 рокусправа № 808/610/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.
суддів: Сафронової С.В. Поплавського В.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції про визнання протиправним та скасування рішення №18 від 17 січня 2014 року про повернення коштів, -
24 січня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Запорізькій завод феросплавів» (далі - позивач, ПАТ «ЗФЗ») звернулося до суду з вищевказаним позовом до Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції (далі - відповідач, ФССТВП) в якому просив скасувати рішення №18 від 17 січня 2014 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності винесеного Запорізькою міською виконавчою дирекцією Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що при призначенні сум матеріального забезпечення згідно листків непрацездатності, виданих ОСОБА_1, ОСОБА_2 не досліджено правильність їх видачі, що призвело до неправомірного використання коштів Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ПАТ «ЗФЗ» оскаржило його в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем правомірно використані страхові кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, щодо призначення та виплаті матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням при наданні до відповідача заяви-розрахунку перерахування грошових коштів для оплати листка непрацездатності ОСОБА_1 в термін з 10 вересня 2012 року по 16 вересня 2012 року та двох листків непрацездатності ОСОБА_2 в термін з 13 березня 2013 року по 08 квітня 2013 року.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача апеляційну скаргу з викладених у ній підстав підтримав, просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, в її задоволенні просив відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 13 грудня 2013 року по 30 грудня 2013 року була проведена перевірка дотримання вимог чинного законодавства з використання та своєчасності і повноти повернення невикористаних страхових коштів у ПАТ «ЗФЗ» за період з 01 жовтня 2011 року по 30 вересня 2013 року.
За результатами перевірки складено акт №2133 від 30 грудня 2013 року про порушення позивачем ст.37 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (завищення розміру допомоги без урахування страхового стажу, абз.1 ч.2 ст.35 Закону України №2240-ІІІ (допомога ОСОБА_1 призначена після встановлення МСЕК інвалідності), п.1 ч.1 ст.35 Закону України № 2240-ІІІ (допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_2 сплачена за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності).
На підстави акту перевірки ФССТВП було винесено рішення №18 від 17 січня 2014 року якому до ПАТ «ЗФЗ» були застосовані фінансові санкції в таких розмірах: неправомірно витрачені страхові кошти у сумі 3908,78 грн., штраф у розмірі 50% суми неправомірно витрачених страхових коштів - 1954,39 грн., загальна сума 5863,17 грн.
Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з акту перевірки, позивачем було порушено абз.1 ч.2 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності», а саме допомога по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 призначена після встановлення МСЕК інвалідності.
Відповідно до абз.1 ч. 2 ст. 35 вказаного Закону, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійними захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності.
Згідно із листком непрацездатності серії АВХ №410054, виданого ОСОБА_1, ПАТ «ЗФЗ» сплачена допомога по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів відповідача за період з 20 серпня 2012 року по 16 вересня 2012 року.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 направлено лікарсько-консультативною комісією лікувального закладу, що видав листок непрацездатності до МСЕК 10 вересня 2012 року, проведено огляд 17 вересня 2012 року та встановлено ІІІ групу інвалідності.
Відповідно до п.п.7,8 Положення «Про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» №1317 від 03 грудня 2009 року - комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для медико-соціальної експертизи, протягом 5 днів з дня надходження направлення ЛКК та приймає рішення про наявність та відсутність інвалідності. Датою встановлення інвалідності та ступеня втрати працездатності вважається день надходження до комісії документів.
Таким чином, враховуючи те, що інвалідність ОСОБА_1 встановлено з 11 вересня 2012 року, ПАТ «ЗФЗ» неправомірно використані кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
З акту перевірки встановлено порушення ПАТ «ЗФЗ» положень п.1 ч.1 ст.35 Закону України №2240-ІІІ, а саме, допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві сплачена за рахунок коштів Фонду згідно листка непрацездатності, виданого КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» застрахованій особі ОСОБА_2 за період з 13 березня 2013 року по 29 березня 2013 року.
Колегія суддів погоджується з висновками першої інстанції щодо неправомірності використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на виплату допомоги ОСОБА_2, виходячи з наступного.
Згідно із п.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї, зокрема, тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;
Аналіз вказаної норми, свідчить про те, що обов'язковою умовою для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є отримання захворювання або травним, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.
Відповідно до акту розслідування про нещасний випадок невиробничого характеру від 02 квітня 2013 року №11, складеного на ПАТ «Запорізький завод феросплавів», на підставі пояснень ОСОБА_2 від 01 квітня 2012 року, нещасний випадок стався 12 березня 2013 року о 19 годині 30 хвилин в приміщені гаража при зварюванні металу, тобто у неробочий час.
Між тим, відповідно до журналу реєстрації нещасних випадків невиробничого характеру по хірургічному кабінету КУ «Центральна клінічна лікарня №4 Заводського району м. Запоріжжя Поліклініка №1» ОСОБА_2 звернувся до травмпункту 11 березня 2013 року о 14 годині зі скаргами на опік металом, із зазначенням дати отримання травми 10 березня 2013 року о 03 годині ночі (а.с.77).
Вказані обставини також підтверджуються відповіддю на запит ПАТ «Запорізького заводу феросплавів» (а.с.62).
Крім того, як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 згідно табелю обліку робочого часу працював робочу змін з 10 березня 2012 року з 23 години до 07 години ранку 11 березня 2012 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо порушення позивачем п.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», оскільки травма отримана ОСОБА_2 сталася на виробництві, що потягло за собою неправомірне використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Порушення ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими похованням», встановлені у акті перевірки №2133 від 30 грудня 2013 року позивачем не оскаржувались, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення тексту ухвали в повному обсязі.
В повному обсязі ухвала складена 06 лютого 2015 року.
Головуючий: Д.В. Чепурнов
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: В.Ю. Поплавський