27 січня 2015 рокусправа № П/811/768/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.
суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 р. по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
У березні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 березня 2014 року №0001151701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 97 287,85 грн., з яких 64 858,57 за основним платежем та 34 429,28 грн. - за штрафними санкціями та №0001161701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 80 650,78 грн., з яких 53 767,19 грн. за основним платежем та 26 883,59 - за штрафними санкціями та рішення №0001031701 від 03 березня 2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 р. адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області №0001151701 від 06 березня 2014 року, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 97287,85 грн. (із них за основним платежем - 65 858,57 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 32429,28 грн.). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області №0001161701 від 06 березня 2014, за яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 80650,78 грн. (із них за основним платежем - 53767,19 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26883,59 грн.). Визнано протиправним та скасовано рішення Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області №0001031701 від 03 березня 204 року про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 29 200, 43 грн. (із яких 1390,49 грн. - штрафних санкцій).
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та винести нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця зареєстрований виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради та знаходиться на обліку в Кіровоградській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, як платник податків.
У період з 19.02.2014 року по 20.02.2014 року посадовою особою податкового органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичної особи-підприємця, ОСОБА_1 по взаємовідносинах з ТОВ "Техно-еліт" за період з 01 травня 2013 року по 31 липня 2013 року та ТОВ "К.А.М. Трейд Мастер" за період з 01 серпня 2013 року по 31 жовтня 2013 року, за результатами якої було складено акт від 27 лютого 2014 року №117/11-23-17-01/НОМЕР_1.
В акті перевірки встановлено порушення, зокрема: п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України - завищено валові витрати за 2013 рік в сумі 324 292,85 грн., в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2013 рік в сумі 53 767,19 грн.; пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - донараховано податок на додану вартість в сумі 64858,57 грн.; пункту 2 частини 1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" перевіркою донараховано єдиного соціального внеску за 2013 рік у сумі 27 809,94 грн.
На підставі вказаного акту податковим органом було прийнято:
- податкове повідомлення-рішення №0001151701 від 06 березня 2014 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 97287,85 грн. (із них за основним платежем - 65 858,57 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 32429,28 грн.);
- податкове повідомлення-рішення №0001161701 від 06 березня 2014, за яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 80650,78 грн. (із них за основним платежем - 53767,19 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26883,59 грн.);
- рішення №0001031701 від 03 березня 2014 року про донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску та застосування штрафних санкцій на загальну суму 29 200, 43 грн. (із яких 1390,49 грн. - штрафних санкцій).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт здійснення позивачем господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що свідчить про належне формування податкового кредиту та понесених витрат.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.6 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).
Відповідно до п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Виходячи з системного аналізу вказаних норм, необхідно зазначити, що валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, за результатами фактично здійснених господарських операцій.
Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно до п.198.6. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.
Як вбачається з встановлених судами обставин справи та підтверджується наявними у справі доказами основними видами діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД є, зокрема, діяльність вантажного автомобільного транспорту, допоміжне обслуговування наземного транспорту.
Так, у власності ФОП ОСОБА_1 перебувають транспортні засоби: Renault magnum реєстраційний номер НОМЕР_2; Renault magnum АЕ 420 НОМЕР_9, НОМЕР_4; Renault magnum 440 реєстраційний номер НОМЕР_5, НОМЕР_6; причіп-рефрежератор НОМЕР_7 також автомобіль ВАЗ НОМЕР_10 за реєстраційними номером НОМЕР_8, що підтверджується відповідними свідоцтвами на реєстрацію транспортних засобів.
Судом встановлено, що 27 травня 2013 року між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ "Техно-еліт" (продавець) було укладено договір купівлі продажу автомобільних запасних частин №27/05.
У травні, червні, липні 2013 року позивачем було придбано у ТОВ "Техно-еліт" запасні частини для вищезазначених автомобілів на загальну суму 186 465,42 грн. (із них ПДВ - 31077,57 грн.). Факт отримання запасних частин підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними від 27 травня 2013 року №27062; від 25 червня 2013 року №25069; від 24 червня 2013 року №24062; від 17 липня 2013 рок №17092, видатковими накладними та рахунками-фактурою.
Розрахунок за отриманий товар ФОП ОСОБА_1 здійснював у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчать відповідні платіжні доручення.
28 серпня 2013 року між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ "К.А.М. Трейд Мастер" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №28/08, за змістом якого продавець зобов'язується передати товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його.
У серпні, вересні, жовтні 2013 року позивачем було придбано у ТОВ "К.А.М. Трейд Мастер" запасні частини для вищезазначених автомобілів на загальну суму 202 686,00 грн. (із них ПДВ - 33781,00 грн). Факт отримання запасних частин підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними від 28 серпня 2013 року №28084; від 17 вересня 2013 року №17093; від 16 жовтня 2013 року №16102; від 29 жовтня 2013 року №29103, видатковими накладними.
Розрахунок за отриманий товар ФОП ОСОБА_1 здійснював у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчать відповідні платіжні доручення.
При цьому позивач зазначив, що самостійно перевозив вказаний товар належними йому транспортними засобами, відтак - потреби у оформленні товарно-транспортних накладних не було.
Водночас, наявність первинних документів, які підтверджують реальність здійснених операцій, також встановлені податковим органом у акті перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення.
Крім того, висновками акту перевірки не встановлено дефекту будь-якого первинного документу або обставин, які б свідчили про нереальність укладеної позивачем з його контрагентами угоди.
При цьому, суд апеляційної інстанції вбачає, що відповідно до акту перевірки, висновки податкового органу зроблені на підставі Акту перевірки Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 21 листопада 2013 року №2393/26-55-22-07/38546810 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "К.А.М. Трейд Мастер" та Акту перевірки ДПІ у Оболонівському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23 серпня 2013 року №388/22.5-03/35847508 «Про реузльтатаи неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Техно-еліт", якими встановлено нереальність здійснення господарських операцій та відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Тобто висновок податкового органу не ґрунтується на дослідженні первинних документів.
Тобто, сутність спору зводиться до правомірності застосування податковим органом висновків Актів перевірок контрагентів позивача для встановлення порушень з боку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового законодавства.
За висновками суду апеляційної інстанції, формування суб'єктом господарювання витрат та податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства.
Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.
Таким чином, висновки податкового органу, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, викладене вище свідчить, що спірні господарські операції мають реальний цикл проходження товару, підтверджені документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, складеними відповідно до встановлених вимог, підписаними повноважними представниками сторін та скріплених печатками сторін та з наданих позивачем первинних документів можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, за результатами яких товар використаний в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування при придбанні товарів.
За таких обставин, враховуючи наведене, оскільки під час судового розгляду встановлено безпідставне донарахування позивачу податковим органом сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб, то відповідно неправомірним є і донарахування сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З огляду на те, що висновки щодо заниження чистого доходу ФОП ОСОБА_1 на суму 324 292,80 грн. спростовуються первинними документами, що підтверджують реальне виконання договору з ТОВ "Техно-еліт", ТОВ "К.А.М. Трейд Мастер". Відтак, рішення №0001031701 від 03 березня 2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 27809,94 грн. є незаконним та необґрунтованим, а отже, також скасуванню.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка правовідносинам між позивачем та його контрагентами щодо права формування валових витрат та податкового кредиту, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови в частині задоволених позовних вимог суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд , -
Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: С.А. Уханенко
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: Ю.М. Дадим