03 лютого 2015 рокусправа № 804/5535/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.
суддів: Сафронової С.В. Поплавського В.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпрометалсервіс»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпрометалсервіс» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ПрАТ «Дніпрометалсервіс» звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0002222305 від 18 грудня 2013 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 3 883,00 грн. та № 0002212305 від 18 грудня 2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 551 950,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо нетиповості експортних операцій за період з 01.01.2013 року по 30.06.2013, оскільки наявність доходу, у вигляді прибутку, не є абсолютним показником, а залежить від багатьох чинників, серед яких зокрема і об'єктивні фактори формування ринкових цін на певний вид продукції. А тому, операції з продажу на експорт за ціною нижчою за покупну, не можна вважати здійсненою поза межами господарської діяльності.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням ПрАТ «Дніпрометалсервіс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вказує на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що при розрахунку загальної суми витрат, які понесені на придбання товарів на території України, що в подальшому експортувалися, податок на додану вартість до цих витрат не включається, крім того висновок про збитковості господарської діяльності позивача є помилковим.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ПрАТ «Дніпрометалсервіс» підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, представник податкового органу просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі позапланової документальної невиїзної перевірки ПрАТ «Дніпрометалсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час здійснення експортних операцій за період з 01.01.2013 по 30.06.2013 та в порушення вимог п. п. 14.1.179, п. п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 188.1, ст. 188, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України (далі - ПКУ) з урахуванням норм п. п. 14.1.36, п. п. 14.1.231, п. 14.1 ст. 14 у зв'язку з тим, що позивачем занижено податок на додану вартість всього у сумі 2 367 967 грн., у тому числі: за січень 2013 року в сумі 408742 грн.; за лютий 2013 року в сумі 427993 грн.; за березень 2013 року 511536 грн.; за травень 2013 року в сумі 455169 грн.; за червень 2013 року в сумі 564527 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) за червень 2013 року в сумі 3883 грн.
За результатами перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, прийняті податкові повідомлення-рішення від 18 грудня 2013 року №0002212305, №0002222305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 551 950,50 грн., та про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 883,00 грн.
Порушення п. 188.1, ст. 188, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України податковий орган пов'язує з реалізацією позивачем продукції за ціною, нижчою її собівартості.
За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення були залишено без змін.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 01.01.2013 по 30.06.2013 ПрАТ «Дніпрометалсервіс» придбало у ТОВ «СТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 35394737) олію соняшникову нерафіновану для харчової промисловості наливом на суму ПДВ - 2 425 906,69 грн.
Придбаний товар у ТОВ «СТАЛЬ» ПрАТ «Дніпрометалсервіс» реалізовано на експорт - HETTERINGTON GROUP LTD. Vanterpool Plaza, P.O.Box 873 Wickhams Cay 1, Road Town, Tortola.British Virgin Islands, відповідно до контракту №35/193/4 від 11.06.2012.
Всього загальна сума придбання (з урахуванням ПДВ) склала 14 555 440,14 грн., загальна сума реалізації склала 12 168 597,95 грн.
Перевіркою встановлена реалізація придбаних товарів за ціною нижче ніж ціна придбання, так як при порівнянні фактурної вартості реалізованої продукції по ВМД із сукупною сумою витрат (з ПДВ), сплаченої при придбані даної продукції на території України, фінансовий результат - це збиток у загальній сумі 2 386 842,19 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що наявність належно оформлених документів, на підставі яких відповідні суми ПДВ були включені до податкового кредиту не є підставою для відшкодування ПДВ, оскільки позивачем не доведено об'єктивність та поважність причин продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, а відповідно і правомірність формування валових витрат та податкового кредиту.
Колегія апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до пп.139.1.6 п.136.1 ст.136 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає протиправним висновок суду першої інстанції, що позивач безпідставно не включив до складу витрат суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаного товару.
Згідно з п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ, зокрема, є операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України.
Операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України (пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України).
За змістом п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Відповідно до пп.14.1.71. п. 14.1 ст. 14 звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Проте, обставини справи щодо невідповідності договірних цін при здійснені позивачем експортних операцій рівню звичайних цін не були предметом дослідження суду першої інстанції.
При цьому, чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування податком на додану вартість, виходячи з собівартості товару.
Відповідно до п.14.1.71 ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим кодексом України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Згідно з п.39.1 ст. 39 ПК України, звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті.
У відповідності до п.39.2 ст. 39 ПК України визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни: а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); б) ціни перепродажу; в) "витрати плюс"; г) розподілення прибутку; ґ) чистого прибутку. При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особами у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).
Для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку (п.39.11 ст. 39 ПК України).
Відповідно до п. 39.14 ст. 39 ПК України обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.
Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не дотримано процедури визначення звичайної ціни відповідно до статті 39 ПК України, а тому не доведено належними засобами доказування того, що ціна реалізації позивачем товару на експорт не відповідає рівню звичайних цін.
Факт поставки товарів (послуг) за означеними правочинами відповідачем не заперечується, поставка позивачем таких товарів (послуг) за цінами, нижче звичайних, відповідачем не виявлена, про не включення позивачем до складу договірної (контрактної) вартості будь-яких сум коштів, що передані платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг, відповідачем не зазначено.
Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Статтею 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Таким чином, отримання прибутку від кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, оскільки вона може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами, продаж позивачем товару за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати як операцією, вчинену поза межами його господарської діяльності.
Отже, визначальним фактором є наявність мети суб'єкта господарювання на отримання прибутку та здійснення діяльності у відповідності з такими цілями. Проте, неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з його господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик неотримання доходу від конкретної операції.
Також, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що доходність у даному випадку є умовною, оскільки досягнута за рахунок бюджетного відшкодування .
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що вказаний висновок не ґрунтується ні на положеннях чинного законодавства (яким прямою нормою визначено базу оподаткування щодо операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту за нульовою ставкою), ні на встановлених обставинах у справі щодо наявності факту декларування позивачем до бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
За таких обставин позивачем з додержанням норм податкового законодавства правомірно було сформовано податковий кредит та підстави для його зменшення відсутні.
Таким чином, висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, є безпідставними, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпрометалсервіс» - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги акціонерного товариства «Дніпрометалсервіс» - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002222305 від 18 грудня 2013 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 3 883,00 грн. та № 0002212305 від 18 грудня 2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 551 950,50 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Дніпрометалсервіс» сплачений судовий збір у розмірі 2950 грн.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі постанова складена 06 лютого 2015 року.
Головуючий: Д.В. Чепурнов
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: В.Ю. Поплавський