21 січня 2015 рокусправа № 804/6541/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.
суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СВТ-СЕРВІС» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СВТ-СЕРВІС» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, третя особа - Державний вищий навчальний заклад «Дніпропетровський політехнічний коледж» про визнання протиправними та скасування наказів,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СВТ-СЕРВІС» звернулось з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Інспекції від 17.01.2012 р. № 4 ОД яким було скасовано дозвіл на виконання будівельних робіт № 13/01-09 від 17.07.2009 р. виданого Державному вищому навчальному закладу "Дніпропетровський політехнічний коледж" на будівництво житлових будинків по вул. Шолохова в районі будинку № 39, АНД район м. Дніпропетровськ II черга будівництва на підставі протесту Дніпропетровського міжрайонного екологічного прокурора старшого радника юстиції Ступи В.Ф. від 10.01.2012 р. № 36 вих-12; наказ Інспекції від 17.01.2012 р. № 5 ОД яким було скасовано дозвіл на виконання будівельних робіт № 37/01-09 від 06.03.09 р. виданого Державному вищому навчальному закладу "Дніпропетровський політехнічний коледж" на будівництво житлових будинків по вул. Шолохова в районі будинку № 39, АНД район м. Дніпропетровськ І черга будівництва на підставі протесту Дніпропетровського міжрайонного екологічного прокурора старшого радника юстиції Ступи В.Ф. від 10.01.2012 р. № 35 вих-12.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначену постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі, просили останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове - про задоволення позову.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не
перешкоджає розгляду справи за відсутністю останнього.
Заслухавши представників осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, оскаржувані накази Інспекції від 17.01.2012 року № 4 ОД та № 5 ОД були винесені на підставі протестів Дніпропетровського міжрайонного екологічного прокурора, старшого радника юстиції Ступи В.Ф. від 10.01.2012 року № 36 вих-12 та від 10.01.2012 року № 35 вих-12.
В вищевказаних протестах Дніпропетровський міжрайонний екологічний прокурор зазначив, що термін дії виданих дозволів на виконання будівельних робіт № 13/01-09 від 17.07.2009 року та № 37/01-09 від 06.03.2009 року було продовжено до 28.09.2011 року та до 01.10.2011 року відповідно, без надання всіх необхідних документів передбачених законодавством.
Дніпропетровський міжрайонний екологічний прокурор посилався на п. 2.1 Положення про порядок надання дозволу на виконання робіт, затвердженого Наказом державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 273 від 05.12.2000 року, статтю 17 Закону України «Про архітектурну діяльність» та зазначав, що Інспекцією не витребувано та не приєднано до реєстраційної справи нові ліцензії підприємства, яке виконує будівельні роботи, ліцензії підприємства, яке здійснює авторський нагляд, а також в матеріалах реєстраційної справи відсутні нові накази на призначення відповідальних осіб.
Колегія суддів зазначає, що відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на п. 2.1 Положення про порядок надання дозволу на виконання робіт, затвердженого Наказом державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 273 від 05.12.2000 року, статтю 17 Закону України «Про архітектурну діяльність», однак не звернув увагу, що вказане Положення на момент винесення протестів від 10.01.2012 року, а також оскаржуваної постанови від 10.06.2014 року вже втратило чинність, а саме 19.02.2010 року.
Окрім того, ст. 17 Закону України «Про архітектурну діяльність» визначає лише порядок ліцензування та професійної атестації виконавців робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури та жодним чином не передбачає будь-яке надання ліцензій у реєстраційну справу.
Слід зазначити, що на момент винесення протестів були внесені зміни у відповідне законодавство, на підставі якого дію дозволу не потрібно було продовжувати, оскільки дія вказаних дозволів зберігається до завершення будівництва об'єкту.
Так, з Листа Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 31.01.2012 року № 40-17/-546 «Щодо чинності дозволу на виконання будівельних робіт» вбачається, що відповідно до пункту 1 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» дозвіл на виконання будівельних робіт, отриманий до набрання чинності підпунктів (до 13.04.2009), вказаних у першому реченні цього пункту, зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 14.10.2008), а щодо об'єктів містобудування, будівництво яких розпочато, - до завершення їх будівництва. Зазначена норма є нормою прямої дії, у зв'язку з чим дозволи на виконання будівельних робіт, отримані до набуття чинності підпункту 17 пункту 10 розділу I цього Закону, є чинними та не потребують продовження терміну їх дії в межах строків встановлених пунктом 1 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву. Крім цього, відповідно до пункту 8 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дозволи на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності цим Законом (до 12.03.2011), є чинними до завершення будівництва об'єкта.
Отже, починаючи з моменту видачі дозволів (06.03.2009 року та 17.07.2009 року) вони є такими, що діють до завершення будівництва та не потребують продовження.
Також слід зазначити, що в своїх протестах Дніпропетровський міжрайонний екологічний прокурор, а також суд першої інстанції в оскаржуваній постанові зазначають про сплив терміну дії договору оренди земельної ділянки 25.09.2010 року.
Проте, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що дію зазначеного договору було продовжено Додатковим договором від 30.09.2010 року до 01.10.2013 року, а потім і взагалі до 02.10.2016 року.
Крім того, вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що серед передбаченого законодавством вичерпного переліку підстав для скасування (анулювання) Дозволів на виконання будівельних робіт відсутні ті підстави на яких відповідачем були скасовані дозволи ДНВЗ "Дніпропетровський політехнічний коледж".
Відповідно до ч. 6 ст. 37 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», у редакції, яка діяла на час винесення протестів, дозвіл на виконання будівельних робіт може бути скасовано (анульовано) за рішенням інспекції державного архітектурно- будівельного контролю у разі: подання замовником заяви про скасування (анулювання) дозволу на виконання будівельних робіт; видачі та перереєстрації дозволу на виконання будівельних робіт з порушенням вимог законодавства; наявності відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником, генпроектувальником, генпідрядником); перешкоджання проведенню перевірки посадовими особами інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю, якщо таке перешкоджання було здійснено протягом одного року після накладення штрафу за зазначене порушення.
Слід зазначити, вищезазначений перелік підстав для скасування (анулювання) дозволу на будівництво Інспекцією є вичерпним. Проте вищевказані підстави взагалі не мали міста у діяльності ТОВ «Будівельна компанія «СВТ-СЕРВІС» та ДНВЗ «Дніпропетровський політехнічний коледж».
З огляду на те, що вищевказаний перелік підстав для скасування (анулювання) Дозволів на будівництво є вичерпним та ту обставину, що вони не мали місця у господарській діяльності ані ТОВ «Будівельна компанія «СВТ-СЕРВІС», ані ДВНЗ «Дніпропетровський політехнічний коледж» вбачаться, що спірні Накази Інспекції не ґрунтувались на нормах діючого законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
З огляду на зазначене, та враховуючи те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 161, 195, 198, 202, 207 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СВТ-СЕРВІС» - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СВТ-СЕРВІС» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, третя особа - Державний вищий навчальний заклад «Дніпропетровський політехнічний коледж» про визнання протиправними та скасування наказів - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області від 17.01.2012 р. № 4 ОД, яким було скасовано дозвіл на виконання будівельних робіт №13/01-09 від 17.07.2009 року виданого Державному вищому навчальному закладу "Дніпропетровський політехнічний коледж" на будівництво житлових будинків по вул. Шолохова в районі будинку № 39, АНД район м. Дніпропетровськ II черга будівництва на підставі протесту Дніпропетровського міжрайонного екологічного прокурора старшого радника юстиції Ступи В.Ф. від 10.01.2012 року № 36 вих-12.
Визнати протиправним та скасувати наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області від 17.01.2012 року № 5 ОД яким було скасовано дозвіл на виконання будівельних робіт №37/01-09 від 06.03.09 року виданого Державному вищому навчальному закладу "Дніпропетровський політехнічний коледж" на будівництво житлових будинків по вул. Шолохова в районі будинку № 39, АНД район м. Дніпропетровськ І черга будівництва на підставі протесту Дніпропетровського міжрайонного екологічного прокурора старшого радника юстиції Ступи В.Ф. від 10.01.2012 року № 35 вих-12.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СВТ-СЕРВІС» витрати по сплаті судового збору в розмірі 73, 10 грн.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко
Суддя: А.В. Шлай