03 лютого 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4647/14
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Довгопол М.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Атом" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, головного державного ревізора - інспектора відділу планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту Кременчуцької об'єднаної державної інспекції, ревізора І рангу Пушенко Оксани Василівни про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
25 листопада 2014 року Приватне акціонерне товариство "Атом" (надалі - позивач, ПрАТ "Атом") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач 1, Кременчуцька ОДПІ), головного державного ревізора - інспектора відділу планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту Кременчуцької об'єднаної державної інспекції, ревізора І рангу Пушенко Оксани Василівни (надалі - відповідач 2, ГДРІ Пушенко О.В.) про визнання протиправними дій відповідача 2 при складанні та узгодженні акту №1609/16-03-22-04/25163708 від 23.10.2014, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0006122204/2409, №0006132204/2410 від 12.11.2014 (з урахуванням уточнених позовних вимог /а.с. 99 -103 т.1/
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що вказані податкові повідомлення - рішення, якими застосовано штрафні санкції у розмірі 20 % за прострочення сплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями - рішеннями №0006572301 від 12.08.2010 та №0006572301 від 12.08.2010, є протиправними, оскільки прийняті із порушенням строку давності, встановленого статтею 102 Податкового кодексу України. Також зазначав, що суми, на які нараховано штрафні санкції, сплачувалися не з метою погашення податкового боргу, який виник на підставі податкових повідомлень - рішень №0006572301 та №0006572301 від 12.08.2010, а для погашення поточних грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, і на виконання платіжної вимоги КОДПІ № 343 від 27.01.2012. Крім того вважає протиправними дії відповідача 2 щодо складання акту перевірки, а також дії із узгодження цього акту, які виявилися у не направленні запрошення представнику позивача на розгляд його заперечень на акт перевірки та відповіді за результатами розгляду заперечень.
У судове засідання позивач явку уповноваженого представника не забезпечив, надіслав заяву про розгляд справи без участі його представника.
Представник відповідача 1 у судове засідання також не з'явився, надіславши заяву про розгляд справи без його участі.
У письмових запереченнях відповідач 1 просив відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень тим, що порушення податкового законодавства, викладені в акті перевірки, є обґрунтованими та встановлені на підставі чинного законодавства. Зазначав, що при визначенні штрафних санкцій Кременчуцька ОДПІ керувалася п.126.1 статті 126 Податкового кодексу України з урахуванням положень пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України.
Відповідач 2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про наявність поважних причин неявки суд не повідомив.
Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що ПрАТ "Атом", ідентифікаційний код 25163708, зареєстроване як юридична особа 23.01.1998, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців 1 585 120 0000 000385 /а.с.89 -90, т.1/, є платником податку на додану вартість /а.с.87, т.1/
23.10.2014 Кременчуцькою ОДПІ проведено перевірку ПрАТ "Атом" з питань своєчасності сплати податку на прибуток згідно податкового повідомлення - рішення від 12.08.2010 №0006572301 та податку на додану вартість згідно податкового повідомлення - рішення від 12.08.2010 №0006582301.
За результатами перевірки складено акт №1609/16-03-22-04/25163708 від 23.10.2014, в якому зафіксовано порушення позивачем приписів пункту п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, а саме, несвоєчасне погашення узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість /а.с. 12 -15 т.1/
На акт перевірки №1609/16-03-22-04/25163708 від 23.10.2014 позивачем направлено поштою заперечення за вих. № 99 від 10.11.2014 /а.с.16-19, т.1/, які отримано відповідачем 1 12.11.2014, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення та не заперечується відповідачами /а.с. 20, т.1/.
Листом від 19.11.2014 за вих. № 29323/10 Кременчуцька ОДПІ повідомила позивача про те, що заперечення на акт залишено без розгляду, зауваження до акту не прийнято /а.с. 43 - 45 т.2/.
На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:
- № 0006122204/2409 від 12.11.2014, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 166 грн 88 коп. за платежем з податок на прибуток підприємств /а.с.9 т.1/;
- податкове повідомлення - рішення № 0006132204/2410 від 12.11.2014, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 6723 грн 78 коп. за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) /а.с. 10 т.1/.
Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, а також діями ГДРІ Пушенко О.В. щодо складення та узгодження акту перевірки, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку позовним вимогам про визнання протиправними дій головного державного ревізора - інспектора відділу планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту Кременчуцької об'єднаної державної інспекції, ревізора І рангу Пушенко Оксани Василівни щодо складення та узгодження акту перевірки, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 86.1. статті 86 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Згідно з положеннями Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
З огляду на викладене, акт перевірки є лише носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, при цьому не породжує обов'язкових юридичних наслідків для платника податків, не змінює та не припиняє його прав та обов'язків.
Згідно з положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України особа може звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
З наведених процесуальних норм випливає, що до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права таабо виникнення додаткового обов'язку. А тому дії суб'єкта владних повноважень є такими що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо вони, по-перше, вчинені з перевищенням визначених законом повноважень, та, по-друге, є юридично значимими, тобто мають безпосередній вплив та стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.
Однак оскаржувані дії відповідача 2 щодо складання акту перевірки не відповідають наведеним критеріям. Адже такі дії є лише службовою діяльністю працівника податкового органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства. Оспорювані за цим позовом процедурні дії не мають самостійного правового значення, оскільки не являють собою остаточне волевиявлення владного суб'єкта. Фактично в подальшому з урахуванням вчинених дій податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення стосовно прав та обов'язків позивача, оскарження яких у даному разі становить зміст окремої позовної вимоги ПрАТ "Атом".
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій щодо складання акту перевірки.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій Відповідача 2 із узгодження акту перевірки, суд враховує наступне.
Пунктом 86.7. Податкового кодексу України визначено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.
У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.
Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.
Із аналізу наведених положень випливає, що заперечення на акт перевірки розглядаються і відповідь надсилається контролюючим органом, а не окремим інспектором, а відтак суд вважає безпідставними позовні вимоги ПрАТ "Атом" до ГДРІ Пушенко О.В. про визнання протиправними дій щодо узгодження акту перевірки.
Із матеріалів справи суд вбачає, що позивач 29.10.2014 отримав акт перевірки №1609/16-03-22-04/25163708 від 23.10.2014, про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення /а.с. 40 т.2/ та посилання позивача у запереченнях на акт перевірки /а.с. 16 т.1/. Однак лише 10.11.2014 позивач направив поштою заперечення на акт перевірки за вих. № 99 від 10.11.2014, які отримано контролюючим органом - Кременчуцькою ОДПІ 12.11.2014 /а.с.20 т.1/. Таким чином позивачем подано заперечення на акт із порушенням строку у 5 робочих днів, у зв'язку з чим Кременчуцькою ОДПІ вказані заперечення залишено без розгляду, про що повідомлено позивача листом від 19.11.2014 за вих. № 29323/10 /а.с. 43 - 45 т.2/, який отримано останнім 21.11.2014 /а.с. 41 т.2/.
З огляду на викладене, судом не встановлено порушень прав та інтересів позивача діями податкового органу під час узгодження акту перевірки. Також суд враховує, що дії щодо розгляду заперечень не мають самостійного правового значення, натомість правові наслідки для позивача тягнуть саме податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірки із врахуванням розгляду цих заперечень. Аналогічна позиція висловлена у постанові Вищого адміністративного суду від 28.10.2014 у справі №К/800/45400/14 (реєстраційний номер 41348855).
Отже, позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо узгодження акту перевірки задоволенню не підлягають.
Надаючи оцінку правомірності податкових повідомлень-рішень №0006122204/2409, №0006132204/2410 від 12.11.2014, суд виходить з наступного.
Вказаними податковими повідомленнями-рішеннями до позивача застосовано штрафні санкції згідно з п. 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу з податку на додану вартість та податку на прибуток, який виник внаслідок несплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями № 0006582301 від 12.08.2010 та № 0006572301 від 12.08.2010.
В силу положень підпункту 14.1.265. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Із аналізу підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України випливає, що штрафна санкція належить є грошовим зобов'язанням платника податків.
Пунктом 113.1. статті 113 Податкового кодексу України визначено, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань.
Згідно з пунктом 114.1. статті 114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
Статтею 126 Податкового кодексу України передбачено штрафні санкції за порушення правил сплати (перерахування) податків.
Так, відповідно до пункту 126.1. статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
При цьому необхідно враховувати строки давності нарахування податкових зобов'язань, встановлені статтею 102 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 102.1. статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Граничні строки сплати грошових зобов'язань передбачені статтею 57 Податкового кодексу України.
Зокрема, відповідно до пункту 57.3. статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
При цьому в силу вимог пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Із матеріалів справи судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення № 0006582301 від 12.08.2010, яким визначено грошове зобов'язання ПрАТ «Атом» із податку на додану вартість в сумі 75 999 грн., в тому числі за основним платежем - 50 666 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 25 333 грн, та № 0006572301 від 12.08.2010, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 678 979,50 грн., в тому числі за основним платежем - 452 653 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 226 326,50 грн, були оскаржені позивачем у судовому порядку.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2011 у справі № 2а-3990/10/1670, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2011, у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Атом» про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень відмовлено /а.с. 25 - 33 т.2/. Таким чином, рішення у справі набрало законної сили 13.07.2011.
Отже, грошові зобов'язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями № 0006582301 від 12.08.2010 та № 0006572301 від 12.08.2010 набули статусу узгоджених 13.07.2011, та були внесені до облікової картки позивача 31.08.2011.
Строк сплати зазначених грошових зобов'язань в силу положень пункту 57.3. статті 57 Податкового кодексу України становив 10 календарних днів, наступних за днем узгодження, тобто останній день граничного строку сплати припадав на 23.07.2011.
У строк, встановлений статтею 57 Податкового кодексу України, позивачем суми грошових зобов'язань не були сплачені, відтак набули статусу податкового боргу.
З огляду на положення пункту 87.9. статті 87 Податкового кодексу України суми коштів, які позивачем сплачувалися протягом періоду з листопада 2011 року по жовтень 2014 року з метою погашення поточних зобов'язань з податку на прибуток та податок на додану вартість, зараховувалися Кременчуцькою ОДПІ в рахунок погашення податкового боргу, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень № 0006582301 від 12.08.2010 та № 0006572301 від 12.08.2010. Також у погашення податкового боргу зараховувалися кошти, що списувалися з розрахункових рахунків позивача на підставі вимоги Кременчуцької ОДПІ № 343 від 27.01.2012 /а.с. 54 т.1/, а також враховувалося задекларовані позивачем від'ємні значення сум податків.
Суд вважає безпідставними доводи позивача щодо самостійного визначення напряму сплати поточних зобов'язань, оскільки згідно з пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Однак суд бере до уваги, що штрафні санкції відповідно до статті 126 Податкового кодексу України за порушення позивачем строків сплати грошових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями № 0006582301 від 12.08.2010 та № 0006572301 від 12.08.2010, могли бути застосовані з огляду на положення пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих грошових зобов'язань, яким є 23.07.2011, тобто не пізніше 22.07.2014 (з урахуванням того, що у 2012 році - 366 днів).
Разом з тим, податкові повідомлення-рішення №0006122204/2409, №0006132204/2410, якими були визначені грошові зобов'язання зі сплати штрафних санкцій були прийняті Кременчуцькою ОДПІ 12.11.2014, тобто за межами строку давності, встановленого пунктом 102.1. статті 102 Податкового кодексу України.
Доказів наявності підстав для зупинення відліку строку давності або незастосування такого строку відповідачем не надано.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення №0006122204/2409, №0006132204/2410 не ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України, прийняті без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття таких рішень, а відтак є протиправними та підлягають скасуванню.
Отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.
Відповідно до частин 1, 3 статті 94 Податкового кодексу України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 182 грн. 70 коп.
В силу пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі, що становить 90 відсотків розміру ставки судового збору, з відповідача до державного бюджету не стягується.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Атом" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, головного державного ревізора - інспектора відділу планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту Кременчуцької об'єднаної державної інспекції, ревізора І рангу Пушенко Оксани Василівни про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області №0006122204/2409 від 12 листопада 2014 року та №0006132204/2410 від 12 листопада 2014 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Атом" (ідентифікаційний код 25163708) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя М.В. Довгопол