04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"26" січня 2015 р. Справа№ 5011-62/1206-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Мартюк А.І.
Новікова М.М.
секретар: Горбунова М.Є.
за участю представників:
позивача: Даниленко Б.В.;
відповідача-1: не з'явився;
відповідача-2: не з'явився;
третьої особи: Ткаченко В.М.;
прокуратури: Дуденко А.В.;
розглядаючи у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва
на рішення Господарського суду міста Києва
від 29.10.2014р.
у справі №5011-62/1206-2012 (головуючий суддя Любченко М.О.,
судді: Нечай О.В., Босий В.П.)
за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в
особі Державного агентства земельних ресурсів України
до 1) Київської міської ради
2) Закритого акціонерного товариства "Українська
промислово-інвестиційна корпорація "Проміндустрія"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія
Сантрейд"
про визнання недійсним договору та визнання відсутнім права
Заступник прокурора м. Києва (далі - прокуратура) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України (далі -позивач) до Київської міської ради (далі - відповідач-1) та Закритого акціонерного товариства "Українська промислово-інвестиційна корпорація "Проміндустрія" (далі - відповідач-2), в якому просив:
- визнати недійсним договір від 19.10.2004р. оренди земельної ділянки загальною площею 0,3854 га, що розташована по вул. Мечникова, 1 у Печерському районі м. Києва, укладений між відповідачами та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 14.12.2004р. за №82-6-00256 у книзі записів державної реєстрації договорів;
- визнати відсутнім у відповідача-2 право користування земельною ділянкою площею 0,3854 га, вартістю 3 320 284,91 грн., що розташована по вул. Мечникова, 1 у Печерському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:82:026:0036).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення відповідача-1 №355/1565 від 24.06.2004р. "Про передачу Закритому акціонерному товариству "Українська промислово-інвестиційна корпорація "Проміндустрія" земельних ділянок для будівництва двох житлових будинків на вул. Мечникова, 5-а, 5-б, офісного центру на вул. Мечникова, 1 та медичного комплексу у складі поліклініки, адміністративно-господарського комплексу та учбово-лабораторного корпусу на вул. Шовковичній, 39/1 у Печерському районі м. Києва" було визнано протиправним та скасовано постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №2а-10255/2670 від 23.12.2011р. Оскільки договір оренди земельної ділянки від 19.10.2004р. було укладено на підставі вищевказаного рішення відповідача-1, то названий правочин підлягає визнанню недійсним, а у відповідача-2 має бути визнано відсутнім право користування земельною ділянкою, переданою йому на підставі договору оренди від 19.10.2004р.
Відповідач-1 проти позову заперечував, зазначаючи про те, що оспорюваний договір було укладено між відповідачами з дотриманням вимог законодавства та у межах наданих відповідачу-1 повноважень.
Відповідач-2 письмових пояснень по суті спору не надав, явку повноважного представника у судові засідання не забезпечив, у зв'язку з чим справа розглядалась місцевим господарським судом на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2014р. (том справи - 1, аркуші справи - 240-241), на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у розгляді справи як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Сантрейд" (далі - третя особа).
Третя особа проти позову заперечувала, зазначаючи про безпідставність та непідтвердженість позовних вимог. Зокрема, третя особа вказує на наступне:
- третій особі на підставі постанови Солом'янського районного суду м. Києва у справі №2-а-1267-1/09 від 29.12.2009р. було відступлено право оренди за оспорюваним правочином;
- на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 29.06.2010р. у справі №44/395 третя особа набула право власності на спірну земельну ділянку;
- у зв'язку з поєднанням в одній особі орендаря та власника об'єкта оренди, договір від 19.10.2004р. оренди припинився, тобто і відсутні підстави для визнання припиненого правочину недійсним.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2014р. у справі №5011-62/1206-2012 в позові було відмовлено. Окрім того, присуджено до стягнення з позивача на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 2 146 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, прокуратура звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2014р. у справі №5011-62/1206-2012 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Загалом, доводи апеляційної скарги ідентичні тим, які наводились прокуратурою під час розгляду справи Господарським судом міста Києва.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2014р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.12.2014р.
16.12.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа наголошувала на безпідставності та непідтвердженості вимог скарги, просила суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
В судове засідання 16.12.2014р. з'явились лише представники прокуратури та третьої особи. Решта учасників судового процесу не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 26.01.2015р.
В судовому засіданні 26.01.2015р. представник позивача та прокуратури підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2014р. у справі №5011-62/1206-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В судовому засіданні 26.01.2015р. представник третьої особи заперечував проти доводів прокуратури, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представники відповідачів у судове засідання 26.01.2015р. не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін, третьої особи та прокуратури у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін, третьої особи та прокуратури про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представників відповідачів за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 26.01.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, третьої особи та прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
В п.12 перехідних положень Земельного кодексу України вказано, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до ч.5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
В ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).
З наведених правових норм випливає, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.
24.06.2004р. відповідачем-1 було прийнято рішення №355/1565 "Про передачу Закритому акціонерному товариству "Українська промислово-інвестиційна корпорація "Проміндустрія" земельних ділянок для будівництва двох житлових будинків на вул. Мечникова, 5-а, 5-б, офісного центру на вул. Мечникова, 1 та медичного комплексу у складі поліклініки, адміністративно-господарського комплексу та учбово-лабораторного корпусу на вул. Шовковичній, 39/1 у Печерському районі м. Києва", яким вирішено (том справи - 1, аркуші справи - 16-17):
- вилучити з користування Київської центральної міської клінічної лікарні земельні ділянки загальною площею 2,43 га, відведені відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 22.03.1960р. №450 "Про відвод земельної ділянки Київській міській лікарні ім. Жовтневої революції в Печерському районі" (договір про сумісну діяльність від 18.11.2002р. №18/11-1);
- затвердити проект відведення земельних ділянок відповідачу-2 для будівництва двох житлових будинків на вул. Мечникова, 5-а, 5-б, офісного центру на вул. Мечникова, 1 та медичного комплексу у складі поліклініки, адміністративно-господарського комплексу та учбово-лабораторного корпусу на вул. Шовковичній, 39/1 у Печерському районі м. Києва;
- передати відповідачу-2, за умови виконання п.4 цього рішення, земельні ділянки для будівництва двох житлових будинків на вул. Мечникова, 5-а, 5-б, офісного центру на вул. Мечникова, 1 та медичного комплексу у складі поліклініки, адміністративно-господарського комплексу та учбово-лабораторного корпусу на вул. Шовковичній, 39/1 у Печерському районі м. Києва за рахунок земель, вилучених відповідно до п. 1 цього рішення, з них: ділянку №1 площею 0,14 га - у короткострокову оренду на 5 років на вул. Шовковичній, 39/1 для будівництва учбово-лабораторного корпусу; ділянку №2 площею 0,22 га - у короткострокову оренду на 5 років на вул. Шовковичній, 39/1 для будівництва поліклініки; ділянку №3 площею 0,39 га - у довгострокову оренду на 15 років на вул. Мечникова, 1 для будівництва офісного центру; ділянку №4 площею 0,43 га - у короткострокову оренду на 5 років на вул. Шовковичній, 39/1 для будівництва адміністративно-господарського комплексу; ділянку №5 площею 1,25 га - у короткострокову оренду на 5 років на вул. Мечникова, 5-а, 5-б для будівництва двох житлових будинків;
- відповідачу-2: виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України; у місячний термін замовити у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) договори оренди земельних ділянок; питання відшкодування відновлюючої вартості зелених насаджень (акт попереднього обстеження зелених насаджень від 18.03.2001р. №55) та інші майново-правові питання вирішувати в установленому порядку; виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 17.06.2004р. №19-5409, головного державного санітарного лікаря м. Києва від 11.06.2004р. №4177, Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві від 15.06.2004р. №08-8-20/3448 і Головного управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини від 16.06.2004р. №001-07/1984; забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, розміщених у межах земельних ділянок; передбачити проектом будівництва житлових будинків місця постійного зберігання автотранспорту (крім відкритих автостоянок) у кількості, не меншій за кількість квартир у цих будинках; передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 10% загальної площі будинків (крім службової) на підставі п.41 рішення Київської міської ради від 18.12.2003р. №267/1142 "Про бюджет міста Києва на 2004 рік"; питання пайової участі вирішити відповідно до рішення Київради від 27.02.2003р. №271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва";
- попередити землекористувача, що використання землі не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування нею відповідно до вимог ст. ст. 141, 143 Земельного кодексу України.
19.10.2004р. між відповідачем-1, як орендодавцем, та відповідачем-2, як орендарем, було укладено договір оренди (далі - Договір оренди), за умовами якого (розділи 1, 2) орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 24.06.2004р. №355/1565, за Актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим Договором.
Об'єктом оренди відповідно до цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Мечникова, 1 у Печерському районі м. Києва; розмір - 0,3854 га; цільове призначення - для будівництва офісного центру; кадастровий номер - 8000000000:82:026:0036. згідно з витягом з технічної документації №Ю-29471/2004 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.09.2004р. №587 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 320 284,91 грн. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню (том справи - 1, аркуші справи - 18-22).
Згідно з п.3.1 Договору оренди останній укладено на 15 років.
Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду погоджені в розділі 6 Договору, згідно з яким передача земельної ділянки здійснюється за Актом приймання-передачі об'єкта оренди в день державної реєстрації до цього договору. Право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору.
Відповідно до ст. 18 Закону України „Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
14.12.2004р. Договір оренди було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис за №82-6-00256 у книзі записів державної реєстрації договорів (том справи - 1, аркуш справи - 23).
Окрім того, 19.10.2004р. Договір оренди було посвідчено державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Петровою Т.М. та зареєстровано в реєстрі за №17-10542 (том справи - 1, аркуш справи - 22).
Прокуратура та позивачі просили суд визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки від 19.10.2004р., укладений між відповідачами, посилаючись на те, що рішення відповідача-1 від 24.06.2004р. №355/1565 "Про передачу Закритому акціонерному товариству "Українська промислово-інвестиційна корпорація "Проміндустрія" земельних ділянок для будівництва двох житлових будинків на вул. Мечникова, 5-а, 5-б, офісного центру на вул. Мечникова, 1 та медичного комплексу у складі поліклініки, адміністративно-господарського комплексу та учбово-лабораторного корпусу на вул. Шовковичній, 39/1 у Печерському районі м. Києва", на підставі якого укладався Договір оренди, було визнано протиправним та скасовано в судовому порядку. Окрім того, позивач і прокуратура просили суд визнати відсутнім у відповідача-2 права користування вищезгаданою земельною ділянкою.
Місцевий господарський суд відмовив в позові повністю, визнавши позовні вимоги необґрунтованими та документально непідтвердженими.
Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
В ч.1 ст. 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до п.34 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відносяться питання, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
В ч.1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч.1 ст. 6 Закону України „Про оренду землі").
Як уже зазначалось вище, предметом розгляду у даній справі, серед іншого, є позовна вимога про визнання недійсним Договору оренди від 19.10.2004р., укладеного між відповідачами.
З матеріалів справи вбачається, що Окружним адміністративним судом міста Києва розглядалася справа №2а-10255/11/2670 за позовом заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради, треті особи на стороні відповідача: Закрите акціонерне товариство «Українська промислово-інвестиційна компанія «Проміндустрія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантрейд», Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування рішень №355/1565, №830/4628, №832/4270 від 27.05.2010р.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2011р. у справі №2а-10255/11/2670 позов було задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення Київської міської ради від 24.06.2004р. №355/1565, від 27.05.2010р. №830/4268 та від 27.05.2010р. №832/4270 (том справи - 1, аркуші справи - 30-34).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2012р. вищевказану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва було скасовано, в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень Київської міської ради від 27.05.2010р. №830/4268 та від 27.05.2010р. №832/4270 відмовлено, а провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради №355/1565 від 24.06.2004р. закрито (том справи - 1, аркуші справи - 155-159).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.04.2013р. постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2011р. та Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2012р. було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2013р. у справі №2а-10255/11/2670, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014р. (том справи - 1, аркуші справи - 197-220), позов було задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення Київської міської ради від 24.06.2004р. №355/1565, від 27.05.2010р. №830/4268 та від 27.05.2010р. №832/4270.
З урахуванням наведеного, позивач і прокуратура наголошували на тому, що рішення відповідача-1 №355/1565 від 24.06.2004р. "Про передачу Закритому акціонерному товариству "Українська промислово-інвестиційна корпорація "Проміндустрія" земельних ділянок для будівництва двох житлових будинків на вул. Мечнікова, 5-а, 5-б, офісного центру на вул. Мечникова, 1 та медичного комплексу у складі поліклініки, адміністративно-господарського комплексу та учбово-лабораторного корпусу на вул. Шовковичній, 39/1 у Печерському районі м. Києва", на підставі якого укладено оспорюваний Договір оренди, було скасовано, що в свою чергу свідчить про відсутність передбаченої чинним земельним законодавством передумови для укладення договору оренди земельної ділянки, приналежної до комунальної власності.
До того ж, позивач та прокуратура зазначали, що протиправність рішення відповідача-1 №355/1565 від 24.06.2004р. було встановлено в судовому порядку і дана обставина має приюдиційне значення для господарської справи №5011-62/1206-2012.
Колегією суддів враховано доводи позивача та прокуратури. Однак в процесі судового розгляду було встановлено наступне.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
В ч.1, п.2 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
Згідно з нормами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
При цьому колегією суддів враховано, що згідно з нормами діючого законодавства, договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, а тому без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду (аналогічна правова позиція викладена в п.2.24 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
В ст. 31 названого Закону наведено перелік підстав припинення договору оренди землі.
Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря.
Аналогічні положення містить п.11.3 спірного Договору оренди, згідно з яким договір припиняється, в тому числі, в разі поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря.
Заперечуючи проти позову, відповідач-2 та третя особа посилалися на те, що постановою Солом'янського районного суду м. Києва у справі №2-а-1267-1/09 від 29.12.2009р. було визнано укладеною між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантрейд" додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 19.10.2004р., згідно з якою здійснено заміну землекористувача земельної ділянки по вул. Мечникова, 1 у Печерському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:82:026:0036) з Закритого акціонерного товариства "Українська промислово-інвестиційна корпорація "Проміндустрія" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сантрейд" (том справи - 2, аркуші справи - 14-21). У своїй постанові Солом'янський районний суд м. Києва зазначав про те, що право оренди земельної ділянки було відчужене Закритим акціонерним товариством "Українська промислово-інвестиційна корпорація "Проміндустрія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сантрейд" на підставі укладеного між останніми інвестиційного договору. У Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сантрейд" виникло право оренди на тих же самих умовах, на яких його здійснювало Закрите акціонерне товариство "Українська промислово-інвестиційна корпорація "Проміндустрія" згідно з умовами договору оренди від 19.10.2004р.
Однак необхідно зазначити про те, що в подальшому вказана постанова була скасована ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 01.11.2010р. у зв'язку з поданням Акціонерним товариством «БТА Банк» заяви про її перегляд за нововиявленими обставинами (том справи - 2, аркуші справи - 22-23).
Як було з'ясовано судом, Господарським судом міста Києва розглядалася справа №44/395 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сантрейд" до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю Прокуратури міста Києва про зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №44/395 від 29.06.2010р., залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.02.2013р., позовні вимоги було задоволено, вирішено вважати укладеним договір купівлі-продажу земельної ділянки для будівництва офісного центру на вул. Мечникова, 1 у Печерському районі міста Києва між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сантрейд" та Київською міською радою в редакції, яка підписана Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сантрейд", з моменту набрання чинності судового рішення на умовах, визначених договором. Окрім того, зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) забезпечити реєстрацію договору купівлі-продажу земельної ділянки та підписання, реєстрацію та видачу в установленому порядку державного акту на право власності на земельну ділянку між продавцем - Київською міською радою та покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сантрейд" для будівництва офісного центру на вул. Мечникова, 1 у Печерському районі міста Києва в установленому порядку (том справи - 2, аркуші справи - 84-93).
При цьому, задовольняючи позовні вимоги у справі №44/395, Господарський суд міста Києва зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сантрейд", набувши право оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:82:026:0036), скористалося правом на купівлю об'єкту оренди шляхом звернення до Київської міської ради з пропозицією укласти відповідний договір.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В матеріалах справи наявні витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, з яких вбачається, що 10.07.2013р. на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2010р. за третьою особою було зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку (том справи - 2, аркуші справи - 94-95).
Станом на дату вирішення справи місцевим господарським судом рішення у справі №44/395 від 29.06.2010р. є чинним. Доказів на підтвердження скасування у встановленому законом порядку або перегляду за нововиявленими обставинами вказаного судового рішення та/або скасування державної реєстрації права власності третьої особи на спірну земельну ділянку суду не надано.
Системний аналіз діючого законодавства свідчить про те, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою (аналогічна правова позиція наведена в п.2.29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").
За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що набуття третьою особою речового права на спірну земельну ділянку свідчить про поєднання в одній особі орендаря за Договором оренди земельної ділянки від 19.10.2004р. та власника об'єкта оренди, внаслідок чого місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що названий Договір оренди припинився.
Відносно посилання прокуратури на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2013р. у справі №2а-10255/11/2670, якою було визнано протиправними та скасовано рішення Київської міської ради від 24.06.2004р. №355/1565 "Про передачу Закритому акціонерному товариству "Українська промислово-інвестиційна корпорація "Проміндустрія" земельних ділянок для будівництва двох житлових будинків на вул. Мечнікова, 5-а, 5-б, офісного центру на вул. Мечникова, 1 та медичного комплексу у складі поліклініки, адміністративно-господарського комплексу та учбово-лабораторного корпусу на вул. Шовковичній, 39/1 у Печерському районі м. Києва", колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
В матеріалах справи наявна копія рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2008р. у справі №3/118 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Закрите акціонерне товариство "Українська промислово-інвестиційна корпорація "Проміндустрія", Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним рішення №355/1565 від 24.06.2004р. (том справи - 2, аркуші справи - 96-105).
Вказаним судовим рішенням, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2008р. та Вищого господарського суду України від 26.08.2008р., було відмовлено в задоволенні позовних вимог (том справи - 2, аркуші справи - 106-125). За результатами розгляду справи №3/118 суд дійшов висновку про те, що рішення Київської міської ради від 24.06.2004р. №355/1565 є прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства України.
Доказів зміни чи скасування судового рішення у справі №3/118 або перегляду за нововиявленими обставинами суду не надано.
Інших підстав для визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки від 19.10.2004р., окрім скасування рішення відповідача-1 від 24.06.2004р. №355/1565 постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2013р. у справі №2а-10255/11/2670, прокуратурою та позивачем не наведено.
З урахуванням викладених обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що в даному випадку відсутні обставини, з якими законодавець пов'язує недійсність договорів (правочинів).
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки від 19.10.2004р. не підлягають задоволенню.
Окрім вимоги про визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки від 19.10.2004р., позивач та прокуратура просили суд визнати відсутнім у відповідача-2 права користування спірною земельною ділянкою площею 0,3854 га, вартістю 3 320 284,91 грн., розташованою по вул. Мечникова, 1 у Печерському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:82:026:0036).
По суті, вказана позовна вимога є похідною від вимоги про недійсність Договору оренди земельної ділянки від 19.10.2004р.
Однак при цьому колегією суддів враховано, що для застосування такого способу захисту, як визнання відсутнім права необхідно встановити наявність між сторонами певних речово-правових відносин. Натомість, як уже зазначалося вище, право оренди відповідача-2 було припинено внаслідок його відступлення на користь третьої особи та набуття останньою права власності на спірну земельну ділянку за договором купівлі-продажу, укладеним на підставі відповідного судового рішення.
Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, визнання відсутнім у відповідача-2 права користування спірною земельною ділянкою, яке вже фактично припинене, позбавлене будь-яких юридичних наслідків та ніяким чином не призведе до поновлення прав позивача.
Доказів, які б свідчили про протилежне ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.
За наведених обставин колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вказаної позовної вимоги.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Прокуратурою та позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладеного в позові та в апеляційні скарзі.
За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до п.11 ч.1 ст. 5 Закону України „Про судовий збір" органи прокуратури звільняються від сплати судового збору при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді. Тобто, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2014р. у справі №5011-62/1206-2012 прокуратурою судові витрати понесені не були.
Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2014р. у справі №5011-62/1206-2012 - без змін.
2. Матеріали справи №5011-62/1206-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді А.І. Мартюк
М.М. Новіков