79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"29" січня 2015 р. Справа № 914/3233/14
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Кузь В.Л.
Орищин Г.В.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоальтернатива", Львівська область Пустомитівського району, с. Зубра б/н від 05.12.2014 р.
на рішення Господарського суду Львівської області від 11.11.2014 р.
у справі № 914/3233/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтеко", Івано-Франківська область, Калуський район, с. Верхня,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоальтернатива", Львівська область, Пустомитівський район, с. Зубра,
про: стягнення 40 000,00грн. суми основної заборгованості, 644,39грн. трьох відсотків річних, 2 448,80грн. інфляційних втрат та стягнення судових витрат.
За участю представників сторін:
від позивача - не з»явився
від відповідача - Гоголь І.Р.-представник
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22 ГПК України.
Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81-1 ГПК України, учасником судового процесу не заявлено.
Рішенням господарського суду Львівської області від 11.11.2014р. у справі №914/3233/14 (суддя Козак І.Б.) позовні вимоги задоволено частково; стягнено з ТОВ "Біоальтернатива" на користь ТОВ "Альтеко" 40 000,00грн. суми основної заборгованості, 644,38грн. трьох відсотків річних, 2 448,80грн. інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ТОВ "Біоальтернатива" подано апеляційну скаргу б/н від 05.12.2014 р., в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт отримання відповідачем товару на підставі договору від 05.09.2013р. Висновки суду першої інстанції щодо отримання покупцем товару, на думку скаржника є безпідставними, оскільки видаткова накладна від 02.10.2013р. не відповідає встановленим вимогам у зв»язку з відсутністю печатки юридичної особи (покупця), а також відсутня довіреність на отримання ТМЦ.
Скаржник в судові засідання явку уповновженого представника не забезпечив. Враховуючи те, що має місце доказ належного повідомлення сторони про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, клопотання про відкладення розгляду справи від скаржника не надходило, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника скаржника.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 05.09.2013 року між ТОВ "Альтеко" (продавець) та ТОВ "Біоальтернатива" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу №3/09, за умовами якого продавець в порядку та на умовах, визначених договором, зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити Котел КВ 0,18БТ (а.с.11-12).
Відповідно до п. 2.1 договору вартість товару складає 40 000,00грн.
Пунктом 2.4. договору встановлено, що покупець оплачує продавцю вартість товару протягом 180 календарних днів з дня отримання товару.
Згідно із п.4.1. договору перехід права власності на товар, купівля-продаж якого здійснюється за договором, відбувається в момент передання продавцем товару.
Відповідно до п.7.3. договору укладений між сторонами договір діє з моменту його підписання сторонами і припиняє свою дію після виконання сторонами своїх зобов'язань за ним в повному обсязі.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, згідно видаткової накладної від 02.10.2013 року №ЛНА-000002 та довіреності №1 від 25.09.2013р. позивач передав, а відповідач прийняв товар за договором.
Як вбачається із матеріалів справи, вказану видаткову накладну підписано повноважними представниками та звірено печаткою ТОВ «Аьтеко», а також в матеріалах справи знаходиться копія довіреності №1 від 25.09.2013р. завірена підписом повноважного представника та відтиском печатки відповідача (а.с.13, 14).
Відповідач своїх зобов'язань з оплати поставленого за договором товару не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 40 000,00грн., доказів її погашення станом на час розгляду справи в суді сторонами суду не заявлено та не подано.
Згідно уточнених позовних вимог (фактично збільшення позовних вимог) (вх. №4897/14) позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 40 000,00грн. суми основної заборгованості, 644,39грн. трьох відсотків річних, 2 448,80грн. інфляційних втрат та судові витрати у справі.
Згідно із п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п.1 ст.193 ГК України та ст..526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 527 ЦК України боржник зобов"язаний виконати свій обов"язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов"язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов"язанні має право вимагати доказів того, що обов"язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків не пред"явлення такої вимоги.
Частиною ч.1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов"язаний сплатити продавцеві повну ціну товару.
Підписання покупцем видаткової накладної та довіреності №1 від 25.09.2013р. на отримання товарно-матеріальних цінностей, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, ст.9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що ТОВ «Біоальтернатива» у встановленому законом порядку не видавало довіреність №1 від 25.09.2013р. на отримання ТМЦ судовою колегією оцінюється критично з наступних підстав.
Відповідно до п.6 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затв. наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р., затв. в Мінюсті України за №293/1318 від 12.06.1996р. (редакція яка діяла на момент вчинення господарської операції) довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.
В матеріалах справи відсутні та не надано таких і в суд апеляційної інстанції належні та допустимі докази, які б підтверджували посилання скаржника на те, що довіреність №1 від 25.09.2013р. у встановленому порядку не видавалась.
З огляду на те, що в матеріалах справи знаходяться копії видаткової накладної №ЛНА-000002 від 02.10.2013р. та довіреності №1 від 25.09.2013р. на отримання матеріальних цінностей Чура О.Б., якими підтверджується вчинення сторонами конклюдентних дій з виконання умов саме договору купівлі-продажу №3/09 від 05.09.2013р., вимога позивача про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №3/09 від 05.09.2013р. в сумі 40 000грн. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Окрім стягнення суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 644,39грн. трьох відсотків річних та 2 448,80грн.. інфляційних втрат (згідно розрахунку)
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, судом першої інстанції, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних правомірно визнано такими, що підлягають до стягнення 644,38грн. 3% річних та 2 448,80грн. інфляційних втрат.
За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно із ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:
1.Рішення господарського суду Львівської області від 11.11.2014р. у справі №914/3233/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3.Справу направити у господарський суд Львівської області.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.02.2015р..
Головуючий суддя Галушко Н.А
Суддя Кузь В.Л.
Суддя Орищин Г.В.