79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"29" січня 2015 р. Справа № 914/3209/14
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Данко Л.С.
розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Львівторгбуд" від 01.12.2014р. б/н
на рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2014р.
у справі № 914/3209/14
за позовом прокурора Залізничного району міста Львова в інтересах держави в особі позивача Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів
до відповідача товариства з додатковою відповідальністю "Будівельна компанія "Львівторгбуд", м.Львів
про стягнення 50000,00 грн. заборгованості,
представники сторін:
- прокурор - Макогон Ю.І.
- від позивача - Шмотолоха О.П.
- від відповідача - не з'явився.
Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 29 ГПК України роз'яснено.
Рішенням господарського суду Львівської області від 19.11.2014р. у справі №914/3209/14 (суддя Козак І.Б.) стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю (надалі - ТзОВ) «Будівельна компанія «Львівторгбуд» на користь Департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - ДЕП ЛМР) 50000,00 грн. заборгованості за договором, а також 1827,00 грн. судового збору в доход Державного бюджету України.
При прийнятті рішення суд виходив з того, що між сторонами було укладено договір про пайову участь №103 від 03.04.2014р., за яким відповідач не виконав своїх зобов'язань та не сплатив пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, внаслідок чого в нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 50000,00 грн., яка й підлягає стягненню.
Дане рішення оскаржив відповідач, оскільки вважає, що при його прийнятті суд порушив норми процесуального права, у зв'язку з чим просив рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові. Скаржник зазначив, що суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про залучення ПП «Львівдах» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Вказана особа, на його думку, повинна була брати участь в розгляді справи, оскільки за договором про будівництво від 05.08.2011р. між відповідачем та ПП «Львівдах», останнє зобов'язувалось сплатити пайовий внесок; не дослідивши обставини сплати вказаною особою пайового внеску, суд безпідставно стягнув його з відповідача.
Не погоджуючись із апеляційною скаргою, ДЕП ЛМР подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому спростував доводи апелянта та зазначив, що рішення суду винесене із врахуванням всіх фактичних обставин справи та з відповідністю правовим нормам, які регулюють спірні правовідносини, у зв'язку з чим просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Скаржник явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення йому ухвали суду від 11.12.2014р. (а.с. 91), штампом з відміткою про відправку ухвали суду від 15.01.2015р. (а.с. 103) та подав заяву про розгляд справи без його участі. Оскільки в справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія вважає за можливе завершити розгляд справи без представника скаржника.
Розглянувши клопотання скаржника, що міститься в прохальній частині апеляційної скарги, про залучення ПП «Львівдах» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, судова колегія вважає його таким, що не підлягає до задоволення.
Статтями 526-527 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту
Відповідно до ст.528 ЦК України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.
З матеріалів справи вбачається, що ПП «Львівдах» не був стороною спірних правовідносин за договором про пайову участь від 03.04.2014р. №103, який є підставою позову у даній справі, а відтак, на нього не може бути покладено обов'язок зі сплати пайового внеску, передбаченого вказаним договором.
Крім того, положення щодо сплати пайового внеску, на які покликається відповідач, містяться в договорі між АТЗТ «БК «Львівторгбуд» та ПП «Львівдах» від 05.08.2011р., в той час як договір про пайову участь між позивачем і відповідачем був укладений 03.04.2014р. і відповідно до нього відповідач зобов'язався здійснити будівництво об'єкта в період з 30.04.2014р. по 31.12.2016р., у зв'язку з чим і була розрахована сума пайового внеску. Водночас, ні з пояснень позивача, ні з пояснень ПП «Львівдах», які наявні в матеріалах справи, не вбачається, що останній здійснював сплату пайового внеску.
Зважаючи на вищенаведене, суд вважає, що розгляд даної справи не впливає на права і обов'язки ПП «Львівдах».
З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:
03.04.2014р. між ДЕП ЛМР та ТзДВ «Будівельна компанія «Львівторгбуд» (замовником) було укладено договір про пайову участь №103 (надалі - договір), за умовами якого замовник зобов'язувався здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і в порядку, передбаченому договором у зв'язку із будівництвом замовником об'єкта, який розташований у м.Львові по вул.Тернопільська, 21 (а.с. 13).
Пунктами 2.1. та 2.2. договору встановлено, що замовник зобов'язувався здійснити будівництво об'єкта містобудування відповідно до погодженої проектно-кошторисної документації з дотриманням державних будівельних норм і правил та інших нормативних вимог у терміни з 30.04.2014р. по 31.12.2016р., а також сплатити пайовий внесок в розмірі 50000,00 грн. до 01.06.2014р., в розмірі 1414547,20 грн. - до 31.12.2016р.
Відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 50000,00 грн. З метою досудового врегулювання спору позивач листом від 12.06.2014р. вих. №23-вих.-583 звертався до відповідача із вимогою про сплату заборгованості зі сплати пайового внеску за договором (а.с. 15).
У зв'язку з подальшою несплатою заборгованості, прокурор Залізничного району міста Львова в інтересах держави в особі ДЕП ЛМР звернувся із позовом про стягнення цієї заборгованості.
Судова колегія, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:
Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян і держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999р. №3-рп зазначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. В основі інтересів держави завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Як вбачається із позовної заяви, позов заявлено прокурором Залізничного району міста Львова в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі ДЕП ЛМР, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, передбачених Цивільним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування», а тому суд вірно визначив, що прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.
Відповідно до пункту 8 статті 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування і забудова територій - це діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, в тому числі реконструкцію існуючої забудови та територій. Забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств.
Приписами ч. 1, 3 ст. 40 вказаного Закону встановлено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього закону. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
На виконання вказаних норм законодавства, а також із врахуванням ухвал Львівської міської ради №1697 від 03.04.2008р. та №219 від 19.06.2006р., між сторонами було укладено договір про пайову участь від 03.04.2014р. Вказаний договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено відтисками їх печаток.
Як зазначалось вище, пунктом 2.2 договору встановлено обов'язок замовника сплатити пайовий внесок в розмірі 50000,00 грн. до 01.06.2014р.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, не сплативши до 01.06.2014р. пайовий внесок у розмірі 50000,00 грн., відповідач порушив договірні зобов'язання, у зв'язку з чим вказана сума обґрунтовано підлягає до стягнення з нього.
Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід покласти на скаржника.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
Рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2014р. у справі №914/3209/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Львівторгбуд" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складений 04.02.2015р.
Головуючий суддя Орищин Г.В.
суддя Галушко Н.А.
суддя Данко Л.С.