Справа: № 826/12716/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.
Іменем України
27 січня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Безименної Н.В.,
суддів: Аліменка В.О. та Бєлової Л.В.,
секретар Авраменко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Сервісшина» ЛТД» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У серпні 2014 року ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Сервісшина» ЛТД» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 28.05.2014 року № 0005321505, яким визначено суму штрафної санкції - 162 068,52 грн. та від 28.05.2014 року № 0005311505, яким визначено суму штрафної санкції - 6 417,47 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2014 року позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 28.05.2014 року № 0005321505 та від 28.05.2014 року № 0005311505.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «ВКФ «Сервіс шина» ЛТД» в задоволені позовних вимог в повному обсязі. На думку апелянта, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини та наданим доказам дав правильну правову оцінку і дійшов до обґрунтованого висновку, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Сервісшина» ЛТД» з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань по орендній платі за землю за період з 27.05.2011 по 20.05.2014, за результатами перевірки складено акт від 20.05.2014 №2348/26-58-15-05-07-21584985 (далі - Акт перевірки).
В акті перевірки зазначено порушення п. 287.3, ст. 287 Податкового кодексу України платником протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю за період з 30.12.2010 року по 28.02.2013 року у розмірі 76500,70 грн. та за період з 01.03.2013 року по 11.02.2014 року у розмірі 91985,29 грн.
На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 28.05.2014 № 0005311505, яким встановлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю та зобов'язано сплати штраф у розмірі 10% у сумі 6 417,47 грн.;
від 28.05.2014 №0005321505, яким встановлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю та зобов'язано сплати штраф у розмірі 20% у сумі 16268,52 грн.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано до податкового органу податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності): за 2011 рік, відповідно до якої товариство зобов'язано сплачувати з січня по листопад 2011 року - 18 144,29 грн. в місяць, за грудень 2011 року 18 144,32 грн; за 2012 р., відповідно до якої товариство зобов'язано сплачувати з січня 2012 року - 27216,43грн., з лютого 2012 року по грудень 2012 року 27216,44 грн.
12.09.2013позивачембуло подано уточнюючу декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік, яким товариство зобов'язано сплачувати з січня по листопад 2012 року - 18 144,29 грн. в місяць, за грудень 2012 року 18 144,32 грн.
Також, позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік, відповідно з якою товариство зобов'язане сплачувати з січня 2013 року - 27216,43грн., а з лютого 2013 року по грудень 2013 року 27216,44 грн.
На підставі уточнюючого розрахунку до декларації за 2013 рік позивач зобов'язаний сплачувати з січня по листопад 2013 року - 18 144,29 грн. в місяць, за грудень 2013 року 18 144,32 грн.
На підставі декларації за 2014 рік позивач зобов'язаний сплачувати з січня по травень 2014 року - 18 144,29 грн. в місяць.
Як вбачається з акту перевірки, перевірка поводилася саме за період з 27.05.2011 р. по 20.05.2014 р., тому встановлені порушення за період з 30.12.2010 р. по 27.05.2011 р. не повинні були враховуватися Податковим органом при нарахуванні штрафних санкцій.
Таким чином, в даній справі буде надана правова оцінка спірним правовідносинам в частині порушень, які були встановлені під час перевірки за перевіряємий період з 27.05.2011 р. по 20.05.2014 р.
Згідно з п. 6.1. Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 54.1. статті 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).
У свою чергу пп. 287.1 ст. 287ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Згідно з пп. 287.3, пп. 287.4 ст. 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач згідно уточнюючих податкових декларацій зобов'язаний був сплачувати: з січня по листопад 2012 року - 18 144,29 грн. в місяць, за грудень 2012 року 18 144,32грн., з січня по листопад 2013 року - 18 144,29 грн. в місяць, за грудень 2013 року 18 144,32 грн. та на підставі декларації за 2014 рік. позивач повинен був сплачувати з січня по травень 2014 року - 18 144,29 грн. в місяць.
Однак, відповідно до платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, позивачем сплачувалась орендна плата в період 2012 р. - 2014 р. в розмірі від 20 000 грн. до 22 000 грн., що свідчить про наявність переплати позивачем заявлених в деклараціях сум грошових коштів.
Також, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року по справі № 2а-16770/12/2670 встановлено, що згідно податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 29176 від 8 травня 2012 року, товариством самостійно нараховано орендну плату за 2012 рік в розмірі 326597,27 грн. із сплатою за січень в розмірі 27 216,43 грн. та із щомісячною сплатою в період з лютого по грудень в розмірі 27216,44 грн.
При цьому у вказаній постанові КААС визначено, що з копії платіжних доручень зі сплати за оренду землі в період з 2009 року по січень 2013 року вбачається належне виконання товариством своїх податкових зобов'язань, зокрема, у 2012 році в розмірі 231060,00 грн., що свідчить про відсутність податкової заборгованості у розмірі 165442,50 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що жодних порушень з боку позивача не було, а тому відповідачем протиправно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Також, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про те, що у позивача рахується заборгованість перед державним бюджетом з орендної плати з юридичних осіб протягом 2008 - 2014 років, яка вважається непереривною, а суми по сплаті, згідно платіжних доручень, здійснені позивачем в рахунок погашення податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб, податковим органом були зараховані в рахунок погашення боргу минулих років, оскільки відповідно до витягу з облікових карток платника податків податкова заборгованість позивача існує ще з 2008 р., з огляду на наступне.
Згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, оскільки зарахування коштів без врахування призначення платежу можливо лише починаючи з 01.01.2011 р., з моменту набрання Податковим кодексом України законної сили, то виникнення боргу в попередніх роках не підлягає зарахуванню.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 28.05.2014 року № 0005321505, яким визначено суму штрафної санкції - 162 068,52 грн. та від 28.05.2014 року № 0005311505, яким визначено суму штрафної санкції - 6 417,47 грн. та вважає, що вони підлягають скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 02 лютого 2015 року.
Головуючий суддя: Н.В. Безименна
Судді: В.О. Аліменко
Л.В. Бєлова
Головуючий суддя Безименна Н.В.
Судді: Аліменко В.О.
Бєлова Л.В.