Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"27" січня 2015 р. Справа № 2-28/773-2007
За скаргою Державного підприємства «Енергоринок» на дії Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим; Державної виконавчої служби України; Міністерства юстиції України;
у справі за позовом Державного підприємства «Енергоринок»;
до Приватного акціонерного товариства «Східно-Кримська енергетична компанія»;
про стягнення 432 562,67 грн.
Суддя Т.П. Карпечкін
За участю представників сторін:
від скаржника: Шевчук А.В.(дов.№ 01/44-735Д від 25.12.2014 року), Гаркуша В.В. (дов.№ 01/44-738Д від 25.12.2014року);
від боржника: не з'явились;
від ДВС: Годинчук С.О. (дов.№ 314/4.1/1413 від 29.12.2014 року);
від Міністерства юстиції України: Ус Д.М. (дов. № 9-22/2027 від 25.12.2014 року).
обставини справи:
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.05.2007 року у справі № 2-28/773-2007 позов Державного підприємства «Енергоринок» до Приватного акціонерного товариства «Східно-Кримська енергетична компанія» про стягнення 432 562,67 грн. задовлено частково.
На виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим було видано наказ № 2-28/773-2007 від 19.06.2007 року.
06.01.2015 року Державне підприємство «Енергоринок» звернулось зі скаргою № 01/44-12506 від 10.12.2014 року на дії Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим, Державної виконавчої служби України та Міністерства юстиції України.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку для оскарження спірної постанови скаржник зазначив, що лист відділу судових приставів по Ленінському району управління федеральної служби судових приставів по Республіці Крим від 13.10.2014 року №82016/ис/7912-АС з доданими документами ним було отримано 01.12.2014 року.
Відповідно до ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.
Згідно п.п. 2, 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.05.2014 року N 01-06/615/14 «Про Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» справи, що перебувають у провадженні судів, розташованих на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, та розгляд яких не закінчено, передаються судам відповідно до встановленої Законом підсудності, протягом десяти робочих днів з дня набрання чинності Законом або з дня встановлення такої підсудності (абзац десятий частини першої статті 12 Закону).
У разі неможливості передачі матеріалів справи з господарського суду, розташованого на тимчасово окупованих територіях, до господарського суду, який має розглянути відповідну заяву (клопотання), вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, що є достатніми для прийняття відповідного судового рішення.
Як передбачено п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.06.2014 року N 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», у разі недодержання приписів абзацу десятого частини першої статті 12 Закону заінтересовані особи можуть звертатися з відповідними позовами (скаргами) до господарських судів міста Києва, Київської області, Київського апеляційного господарського суду з урахуванням визначеної Законом підсудності справ.
Пунктом 3.1 Інформаційного листа передбачено, що в разі подання позовної заяви (в тому числі й за наявності порушеної провадженням справи в будь-якому з названих судів, розташованих на тимчасово окупованій території України), вона підлягає реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду з подальшим розподілом справи згідно з вимогами статті 21 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
За таких обставин, скарга Державного підприємства «Енергоринок» на дії Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим, Державної виконавчої служби України та Міністерства юстиції України булла призначена до розгляду в судовому засіданні 27.01.2014 року.
Розглянувши в судовому засіданні 27.01.2015 року скаргу Державного підприємства «Енергоринок» № 01/44-12506 від 10.12.2014 року на дії Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим, Державної виконавчої служби України та Міністерства юстиції України, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази, судом встановлено наступне.
Скаржник просить визнати неправомірними дії Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим щодо повернення ДП «Енергоринок» наказу Господарського суду АР Крим від 19.06.2007 року у справі №2-28/773-2007; визнати незаконною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим щодо виконання наказу Господарського суду АР Крим від 19.06.2007 року №2-28/773-2007; визнати незаконною бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо організації примусового виконання наказу Господарського суду АР Крим від 19.06.2007 року №2-28/773-2007; визнати незаконною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо організації примусового виконання наказу Господарського суду АР Крим від 19.06.2007 року №2-28/773-2007.
Як вбачається з викладених у скарзі обставин та підтверджується наданими скаржником доказами, заява про відкриття виконавчого провадження за виданим у справі судовим наказом подавалась стягувачем 16.08.2007 до Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Сімферополя. У зв'язку з виявленням державним виконавцем Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим фактичного місцезнаходження ЗАТ «Східно-Кримська енергетична компанія» у м. Щолкіно, Ленінського району АР Крим, виконавче провадження відповідно до постанови від 19.10.2007 року було закінчено, а виконавчий документ був направлений на примусове виконання до Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в АР Крим (далі - ВДВС Ленінського РУЮ в АР Крим).
З листа від 11.03.2010 №2720/11/1-6 ГУЮ МЮУ в АР Крим стягував дізнався, що виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду АР Крим від 21.05.2007 року у справі №2-28/773-2007 відкрито 31.10.2007 року та 02.11.2007 року зупинено у зв'язку з внесенням боржника до Реєстру підприємств ПЕК згідно із Законом №2711-IV.
Постановою державного виконавця ВДВС Ленінського РУЮ в АР Крим від 07.10.2011 року було змінено назву боржника з Закритого акціонерного товариства «Східно-Кримська енергетична компанія» на Приватне акціонерне товариство «Східно-Кримська енергетична компанія».
Як зазначає скаржник, не зважаючи на те, що наказ Господарського суду АР Крим від 19.06.2007 року №2-28/773-2007 перебував на примусовому виконанні у ВДВС Ленінського РУЮ в АР Крим, 01.12.2014 року на адресу ДП «Енергоринок» надійшов лист Відділу судових приставів по Ленінському району Управління федеральної служби судових приставів по Республіці Крим від 13.10.2014 року №82016/ис/7909-АС з доданими документами, а саме: постановою начальника Відділу судових приставів по Ленінському району УФССП Росії по РК від 10.10.2014 року №1669/14/84034/84 про відміну постави про відкриття виконавчого провадження, постановою судового приставу від 10.10.2014 року №1669/14/84034/84 про відмову у відкритті виконавчого провадження та оригіналом виконавчого документу - наказом Господарського суду АР Крим від 19.06.2007 року №2-28/773-2007.
Таким чином, наказ Господарського суду АР Крим від 19.06.2007 року № 2-28/773-2007, який знаходився на виконанні в ВДВС Ленінського РУЮ в АР Крим, з незрозумілих для стягувача причин опинився у Відділі судових приставів по Ленінському району УФССП Росії по РК та неправомірно був повернутий стягувачу без виконання в порушення визначених ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» підстав та порядку.
Скаржник вважає, що вищезазначені обставини свідчать про неправомірність дій ВДВС Ленінського РУЮ в АР Крим по поверненню виконавчого документа стягувачу та свідчать про бездіяльність ВДВС Ленінського РУЮ в АР Крим щодо примусового виконання наказу Господарського суду АР Крим від 19.06.2007 року у справі №2-28/773-2007.
Враховуючи норми чинного законодавства України, які регламентують правовий статус та завдання Міністерства юстиції України і Державної виконавчої служби України, зокрема щодо організації примусового виконання рішень судів, забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень суду, а також організації роботи державних виконавців, перевірки їх діяльності і вжитті заходів для її поліпшення, здійснення керівництва, скаржник вважає наявним факт бездіяльності Державної виконавчої служби України та Міністерства юстиції України щодо незабезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішення суду на підставі виконавчого документу.
Враховуючи викладені в скарзі обставини та надані Міністерством юстиції України заперечення, суд дійшов висновку про безпідставність вимог скарги в частині визнання неправомірними дій Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим щодо повернення ДП «Енергоринок» наказу Господарського суду АР Крим від 19.06.2007 року у справі №2-28/773-2007, оскільки наказ було повернуто іншим органом Відділу судових приставів по Ленінському району Управління федеральної служби судових приставів по Республіці Крим, який не входить до системи органів виконавчої служби України і його дії не підлягають оскарженню в порядку ст.. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 2, 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).
Перелік органів державної виконавчої служби наведено в ст.3 Закону України «Про державну виконавчу службу», до якого Відділ судових приставів по Ленінському району Управління федеральної служби судових приставів по Республіці Крим не входить.
Згідно зі ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ГПК України, скарги на дії державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена та призначаються до розгляду у судовому засіданні.
Крім того, в діях Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим відсутні ознаки порушень, на які скаржник посилається в обґрунтування відповідної вимоги скарги.
Щодо вимоги скарги про визнання незаконною бездіяльності Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим щодо виконання наказу Господарського суду АР Крим від 19.06.2007 року №2-28/773-2007, як і вимог скарги про визнання незаконною бездіяльності Державної виконавчої служби України щодо організації примусового виконання наказу Господарського суду АР Крим від 19.06.2007 року №2-28/773-2007; визнання незаконною бездіяльності Міністерства юстиції України щодо організації примусового виконання наказу Господарського суду АР Крим від 19.06.2007 року №2-28/773-2007, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 6 ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження» контроль за законністю виконавчого провадження здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби, а Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - через відповідні управління державної виконавчої служби.
Статтею 5 Закону України «Про державну виконавчу службу» визначено, що Міністерство юстиції України діє виключно через Департамент державної виконавчої служби і його роль в діяльності державної виконавчої служби, відтак і Департаменту державної виконавчої служби, полягає в контрольно-координаційній діяльності територіальних органів виконавчої служби, до повноважень яких безпосередньо віднесено виконання судових рішень.
Таким чином, оскарження дій Міністерства юстиції України та Державної виконавчої служби України не підпадає під дію ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України.
Як визначено Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», прийнятим Верховною Радою України 15.04.2014 року (№ 1207-VII), перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Таким чином, відповідним Законом зафіксовано факт окупації території Автономної Республіки Крим, що є загальновідомим фактом і свідчить про наявність виключних обставин, за яких на відповідній території унеможливлюється дотримання Законів України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Частинами 3, 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права.
Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.
Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Таким чином, постановою начальника Відділу судових приставів по Ленінському району Управління федеральної служби судових приставів по Республіці Крим від 10.10.2014 року №1669/14/84034/84 про відміну постави про відкриття виконавчого провадження, постанова судового приставу від 10.10.2014 року №1669/14/84034/84 про відмову у відкритті виконавчого провадження є недійсними і не створюють правових наслідків.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення скарги Державного підприємства «Енергоринок» № 01/44-12506 від 10.12.2014 року на дії Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим, Державної виконавчої служби України та Міністерства юстиції України в межах наведених в ній вимог, оскільки в діях Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим відсутні ознаки порушень, дії (бездіяльність) Державної виконавчої служби України та Міністерства юстиції України не підлягають дослідженню господарським судом, оскільки не підпадають під визначення ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Скаргу Державного підприємства «Енергоринок» № 01/44-12506 від 10.12.2014 року на дії Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим, Державної виконавчої служби України та Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Суддя Т.П. Карпечкін